Параноїдна шизофренія є одним із підтипів шизофренії, який характеризується переважанням позитивних симптомів, таких як марення і галюцинації, з відносно меншими когнітивними порушеннями та розладами настрою порівняно з іншими підтипами. Основні симптоми параноїдної шизофренії:
1. Манії:
– Переслідування: Пацієнти вважають, що їх переслідують, спостерігають за ними, або що проти них змовляються. Наприклад, вони можуть думати, що їх прослуховують, спостерігають через камери або що їхнє життя під загрозою.
– Впливу: Відчуття, що на них впливають зовнішні сили, такі як електромагнітні хвилі, лазери, психотропна зброя, або що їхні думки контролюються або змінюються зовнішніми силами. (В даному випадку пацієнтка вважає, що її мозком вже давно заволоділи “злочинні вчені-фізики” які випробовують на ній різні типи психотропної зброї, а також відчуває на собі вплив лазерних променів);
– Величі: Впевненість у власній винятковості, великій місії, здатності досягти неймовірних речей або що вони є особливими особистостями (наприклад, месіями, винахідниками).
2. Галюцинації, найчастіще слухові. Пацієнти можуть чути голоси, що коментують їхні дії, розмовляють з ними або наказують їм щось робити. (Пацієнтка постійно чує повідомлення, які передаються їй безпосередньо в мозок).
3. Параноїдні ідеї: надмірна підозрілість до оточуючих, що може призводити до конфліктів і соціальної ізоляції.
4. Соціальна ізоляція: уникнення контактів з іншими людьми, схильність до самотності, дивна або неприйнятна поведінка, яка може здаватися оточуючим незрозумілою або нелогічною. (Пацієнтка майже цілі дні проводить у ліжку, робить якісь записи, які нікому не показує)
5. Емоційна монотонність: зниження виразності емоцій, одноманітність емоційного стану.
6. Апатія: відсутність інтересу до раніше значущих діяльностей або захоплень.
7. Здебільшого зберігається інтелект, пам’ять і концентрація уваги, хоча іноді можуть виникати деякі когнітивні труднощі (формальних інтелектуально-мнестичних порушень у пацієнтки не виявлено).

Недостатність паращитопобних залоз – часте ускладнення тиреоїдектомії у зв’язку з тим, що під час операції може бути пошкоджена секреторна тканина або повністю видалені паращитоподібні залози. Типовою є і клінічна симптоматика гіпокальціємії (зменшується секреція паратгормону, що збільшує концентрацію кальцію в крові:
– судоми м’язів обличчя та верхніх кінцівок, біль у животі;
– позитивні симптоми Хвостека (посмикування м’язів обличчя при легкому постукуванні в області лицьового нерва) та Труссо (поява судом в кисті через 1-3 хвилини після стискання плеча манжетою при вимірюванні АТ).

Під час вагітності виникає гіпертрофія ділянок , що виробляють пролактин, тим самим збільшуючи розмір гіпофіза , що робить його дуже чутливим до ішемії. В результаті кровотечі під час пологів виникає гіповолемія з подальшим вазоспазмом гіпофізарних судин. Результатом є або цілковита ішемія гіпофіза, або окремих його ділянок із недостатністю відповідних гормонів (гіпопітуїтаризм), тобто синдром Шихана. В даному випадку спостерігається вторинна аменорея, найімовірніше, внаслідок недостатності фолікуло- та лютеїностимулючого гормонів, які, власне, і виробляються у гіпофізі.

У хворої виник ревматоїдний артрит – хронічне системне захворювання сполучної тканини, що проявляється симетричним ерозивно-деструктивним поліартритом та позасуглобовими проявами.
– В основі клініки лежить суглобовий синдром, причому першими, як правило, вражаються 2-й та 3-й п’ястково-фалангові та проксимальні  міжфалангові суглоби. На другому місці по частоті ураження стоять плюсно-фалангові, променево-зап’ясткові, колінні, гомілковостопні, рідше ліктьові.
– біль (при пальпації та рухах) та припухлість вражених суглобів;
– ослаблення сили стискання кисті;
– ранкова скутість більше години;
– в подальшому – атрофія міжкісткових м’язів, формування підвивихів у п’ястково-фалангових суглобах, що приводить до ліктьової девіації кисті;
– розвиток деформації в проксимальних міжфалангових суглобах пальців по типу «шиї лебедя», формування «човникоподібної» кисті;
– формування деформації ступні, молоткоподібна деформація пальців з підвивихами в плюсне-фалангових суглобах;
– високе ШОЕ як прояв аутоімунного процесу;
– рентгенологічно: навколосуглобовий остеопороз, звуження суглобової щілини, множинні узури, підвивихи в суглобах, в кінцевій стадії – кісткові анкілози.
– LE-клітини, які виявлені у пацієнтки, можуть спостерігатись як при СЧВ, так і при нших аутоімунних захворюваннях, в тому числі і при ревматоїдному артриті.

Основне, на що потрібно звернути увагу, це на гестаційний вік дитини, а саме 32 тижні, коли ще не стартував активний синтез сурфактанту (розпочинається на 34 тижні). При дефіциті сурфактанту для відкриття альвеол необхідний більший тиск. Без адекватного тиску в дихальних шляхах легені стають дифузно ателектатичними, викликаючи запалення та набряк легенів . Оскільки кров, що проходить через ателектатичні частини легені, не насичується киснем (утворюючи внутрішньолегеневий шунт справа наліво), у немовляти виникає гіпоксемія (ознаки дихальної недостатності – роздування крил носа, хрюкаючий видих, тахіпное та втяжіння міжреберних проміжків). Наведена рентгенограма ОГК також свідчить про РДС: дифузний сітчасто-зернистий малюнок (нодозно-ретикулярна сітка), переважно у недоношених дітей з ННМТ можуть виявлятися «білі» легеневі поля (знижена пневматизація легеневих полів).

Додатково про респіраторний дистрес-синдром оцінка стану дитини по шкалі Доунса, яка оцінює ступінь важкості респіраторних розладів новонародженого (в даному випадку 6 балів свідчать про середньоважкий дистрес-синдром).

В даному випадку виник спонтанний пневмоторакс – раптове надходження повітря у плевральну порожнину без видимої зовнішньої травми, яке призводить до часткового або повного колапсу легені. У пацієнта з дисемінованим туберкульозом легень виникнення спонтанного пневмотораксу є можливим ускладненням, яке може бути обумовлене декількома механізмами, характерними для цього захворювання.
– Туберкульозні каверни можуть утворюватися в легеневій тканині внаслідок деструктивного процесу. При підвищеному фізичному навантаженні (наприклад, при підйомі на 3 поверх) може відбутися розрив стінки каверни, що призведе до виходу повітря в плевральну порожнину.
– Туберкульоз викликає запальні процеси і деструкцію легеневої тканини, що робить легені більш схильними до спонтанних розривів. Це особливо ймовірно в місцях з рубцевими змінами та фіброзом.
– У пацієнтів з важким туберкульозом можуть утворюватися бронхоплевральні фістули, через які повітря з бронхіального дерева потрапляє у плевральну порожнину, що може призвести до пневмотораксу.

– Цинк є важливим мікроелементом, який відіграє ключову роль у багатьох фізіологічних процесах, включаючи зір, імунну функцію, загоєння ран, синтез білка та ДНК.
– При дефіциті вітаміну порушуються процеси клітинного поділу та диференціювання, регуляція білкового та жирового обміну, функціонування Т-клітинної ланки імунітету (розвивається лімфопенія, атрофія тимусу). Уповільнюється регенерація сполучної тканини, зростання кістково-м’язової системи. Зменшується секреція Zn-залежних гормонів: гонадотропінів, АКТГ, соматотропіну, інсуліну, тестостерону.
– Хвороба Прасада характеризується важким дефіцитом цинку і проявляється симптомами, такими як затримка росту (аж до карликовості), гіпогонадизм, гепатоспленомегалія, анемія, ураження шкіри (дерматит), порушення загоєння ран, ураження очей (гемералопія, синдром Біто), а також ураження слизових оболонок і травного тракту.

Щоб розпізнати ПМС, потрібно лише виявити його постійний зв’язок з менструальним циклом, що і наведено в тесті. Синдром, як правило, виникає за д-ка днів – 2 тижні до початку менструації, характеризується психоемоційними та нейрогуморальними порушеннями, що негативно позначаються на життєдіяльності жінки, і безслідно зникає до початку наступної менструації.

У дитини спостерігається шигельоз – гостре інфекційне захворювання, спричинене бактеріями роду Shigella, яке вражає переважно товстий кишечник і супроводжується переважно тяжкими симптомами коліту. Основними проявами захворювання є:
– інтоксикаційний синдром (підвищення температури тіла до фебрильних цифр, головний біль, слабкість, загальне нездужання, втрата апетиту);
– одноразове блювання зумовлене руйнуванням частини шигел у шлунковому соці з виділенням ендотоксину;
– переймоподібний біль, локалізований переважно в нижній частині живота, частіше зліва (в проекції сигмоподібної кишки), сама кишка болісна при пальпації живота;
– спостерігаються тенезми – болісні позиви до дефекації, які можуть супроводжуватися відчуттям неповного випорожнення кишечника;
– часті випорожнення, які на початку можуть бути рідкими та водянистими, а згодом стають малокаловими, містять велику кількість слизу, домішки гною та крові. Випорожнення часто мають неприємний запах.

У пацієнтки з мітральною вадою серця виникла лівошлуночкова недостатність, тобто зниження здатності лівого шлуночка ефективно перекачувати кров. Це знижує об’єм крові, яку лівий шлуночок може вигнати в аорту, і збільшує об’єм крові, що залишається в малому колі кровообігу, що призводить до легеневої гіпертензії. Підвищення тиску в легеневих венах викликає збільшення гідростатичного тиску в легеневих капілярах (тобто тиску, який чинить кров на стінки капілярів, що залежить від об’єму рідини та сили гравітації). Підвищений гідростатичний тиск у капілярах призводить до того, що рідина виходить з судин у міжклітинний простір та альвеоли з подальшим розвитком набряку легень.

Найімовірніший діагноз у даної пацієнтки — ішемічний інсульт (інфаркт мозку) в басейні правої середньої мозкової артерії.
– Неврологічні симптоми: слабкість у лівих кінцівках, зниження м’язової сили (до 3 балів), згладженість носогубної складки зліва, девіація язика вліво, позитивний симптом Бабінського зліва, а також лівобічна гемігіпестезія — все це вказує на ураження правої півкулі головного мозку.
– Ускладнений гіпертонічний криз (АТ 190/100 мм. рт. ст.) як важливий фактор ризику розвитку інсульту.
– Систолічний шум на шиї вказує на можливу наявність атеросклеротичної бляшки або стенозу сонної артерії, що може призвести до порушення кровообігу в головному мозку.
– Гемігіпестезія (зниження чутливості на одній стороні тіла) також є типовою для ураження головного мозку, зокрема правої півкулі.

Вульгарний сикоз — це хронічне рецидивуюче запальне захворювання волосяних фолікулів, зазвичай викликане Staphylococcus aureus. Воно переважно вражає ділянки обличчя, де є волосся (борода, вуса), але може також виникати на волосистій частині голови, грудях і пахвових западинах.

– Початок захворювання поступовий, часто непомітний для пацієнта. Спочатку з’являються окремі пустули навколо волосяних фолікулів, які зазвичай невеликі, наповнені гнійним вмістом і мають еритематозну основу.
– Пустули збільшуються в кількості і можуть зливатися між собою, утворюючи більші ураження.
Волосяні фолікули оточені червоними, болючими вузликами, шкіра в уражених місцях стає гіперемованою, набряклою, часто з мокнуттям.
– Пустули можуть прориватися, утворюючи жовті кірки з подальшим загоєнням, але часто повторно інфікуються, що призводить до рецидивів.

Найімовірніший діагноз у цього пацієнта — вібраційна хвороба, яка виникає внаслідок тривалого впливу вібрації на кінцівки, що призводить до пошкодження нервової та судинної системи.

Основними симптомами вібраційної хвороби є:
– судинні порушення – пальці рук німіють та біліють при охолодженні, набряклі, холодні та ціанотичні кисті, с-м “мертвих пальців” при холодовій пробі;
– порушення больової, вібраційної та температурної чутливості,
– слабкість м’язів верхніх кінцівок.

У дитини виникла менінгококцемія – одна з форм генералізованої менінгокової інфекції, яка клінічно проявляється:
– важким загальним станом;
– підвищенням температури тіла до 38,5-40 С;
– головним болем, нездужанням, в’ялістю, анорексією, блюванням;
– на початку захворювання з’являються розеольозні або розеольозно-папульозні елементи різного діаметра, які зникають при натисканні, розташовані по всьому тілу. Через кілька годин, рідше на 2-й день хвороби, з’являються геморагічні елементи: багряно-червоного кольору з синюшним відтінком, не зникають при натисканні, різного діаметра (від петехій до екхімозів), які підвищуються над поверхнею шкіри, щільні при пальпації (деякі елементи – з некрозом в центрі;  після відторгнення яких можуть формуватися дефекти тканин з утворенням виразок, що загоюються вторинним натягом і щільними рубцями). Перші елементи висипу зазвичай розташовані на нижній частині тіла: гомілки, стегна, сідниці, низ живота, у важких випадках – по всьому тілу.

Найімовірніший діагноз у цього юнака — повна атріовентрикулярна блокада (III ступеня). У разі повної АВ-блокади імпульси з передсердь не передаються на шлуночки, і останні починають скорочуватися в повільному ритмі, що і призводить до брадикардії та зниження артеріального тиску.
Основні ЕКГ-ознаки:
– Інтервали між зубцями P та між комплексами QRST є постійними (шлуночковий ритм), але вони не пов’язані одне з одним;
– Зазвичай ЧСС є низькою, зазвичай в межах 20-40 уд./хв, залежно від того, на якому рівні виникає блокада;
– Зубці P можуть бути розташовані перед комплексом QRST, після нього або накладатися на комплекс QRS або на сегмент ST.

Розпізнати пелагру (недостатність ніацину, або вітаміну B3) можна відразу за декількома ознаками. По-перше, характерна клінічна картина, що позначається трьома літерами Д: дерматит (локалізована пігментація шкіри з наступним лущенням), діарея та деменція, або ж інші неврологічні прояви. По-друге, яскравим етіологічним фактором є обмеження або відсутність вживання овочів, бобових, м’яса та риби, тобто основних джерел ніацину. Кукурудза ж, яку постійно вживає хвора, містить лише зв’язаний попередник ніацину – триптофан, який, не засвоюючись в організмі, транзитом проходить через шлунково-кишковий тракт і не задовольняє потреби організму у вітаміні В3.

Найімовірніший діагноз у цієї пацієнтки — рак тіла матки.

– Кров’янисті виділення після менопаузи будь-якої інтенсивності є одним з найхарактерніших і ранніх симптомів раку тіла матки. Це може бути легке кровомазання або сильні кровотечі.
– На пізніших стадіях захворювання можуть з’явитися тупі або переймоподібні болі внизу живота, які можуть віддавати в поперек або стегна.
– При прогресуванні захворювання можливе збільшення розмірів матки, що може відчуватися як зростання живота.
– Виділення можуть бути водянистими, з домішками крові або мати неприємний запах, що також може вказувати на можливе інфікування пухлини.
– Часто “мозкоподібний зішкріб” при виконанні діагностичного вишкрібання.

Згідно наведених даних, у пацієнта вірогідно виникло лімфопроліферативне захворювання, зокрема лімфома Ходжкіна (лімфогранулематоз). Це злоякісне захворювання лімфоїдної тканини з клональним ураженням В-клітин чи, рідше, клітин Т-лінії, внаслідок чого пригнічується клітинна ланка імунітету.
Клінічно захворювання проявляється:
– вираженою загальною слабкістю, схудненням;
– лихоманкою хвилеподібного характеру, профузним потовиділенням (особливо вночі);
– збільшенням л/в (найпершими уражаються л/в шиї та надключичних ділянок), уражені л/в не інфільрують навколишні тканини, шкіра над ними не змінена;
– інтенсивним свербежем шкіри (часто зі слідами розчухів) внаслідок печінквого холестазу та периферійної сенсорної нейропатії).

Ключовим методом діагностики є ексцизійна біопсія лімфовузла з подальшим імуногістологічним та цитоморфологічним дослідженням гістологічного матеріалу: діагноз верифікується за наявності клітин Рід-Березовського-Штернерга (крупних клітин з 2 чи більше дзеркально розташованими ядрами та великими еозинофільними ядерцями) та клітин Ходжкіна, які мають менший розмір та одне ядро, морфологічно схожі на імунобласти.

Пельвіоперитоніт — це запалення очеревини малого таза, яке зазвичай виникає як ускладнення інфекційних захворювань жіночих статевих органів (таких як сальпінгоофорит, ендометрит) або після оперативних втручань у цій ділянці (штучний аборт, особливо з порушенням правил антисептики, є частим фактором ризику пельвіоперитоніту). Про цей діагноз в даному випадку свідчать:
– симптоми інтоксикації, важкий загальний стан хворої;
– біль в животі, позитивні симптоми подразнення очеревини;
– штучний аборт в анамнезі;
– збільшена та м’яка матка, де розташовується первинне вогнище запального процесу.

Еритремія (більш сучасна назва – справжня поліцитемія) – це хронічне мієлопроліферативне новоутворення, що призводить до еритроцитозу з/без збільшення кількості гранулоцитів і тромбоцитів. Основні клінічні особливості:
– Неспецифічні симптоми: втома , труднощі зосередження, безсоння , біль у животі
– Конституційні симптоми : втрата ваги, пітливість
– Тріада синдрому гіперв’язкості (характеризується неможливістю вільного току крові по артеріях): кровотечі на слизових оболонках , неврологічні симптоми та зміни зору;
– Повнокров’я: почервоніле обличчя з фіолетовим відтінком; синюшні губи
– Свербіж, що зазвичай посилюється, коли шкіра контактує з теплою водою (аквагенний свербіж).
– Гіпертонія;
– Спленомегалія: проявляється раннім відчуттям насичення та дискомфортом у животі; рідше гепатомегалія.

На користь гострого лейкозу у даного пацієнта вказують:
– Виразково-некротичні зміни в ротовій порожнині та дифузна кровоточивість ясен є типовими проявами гострого лейкозу, що вказують на ураження слизових оболонок і порушення гемостазу;
– Петехії та екхімози на шкірі свідчать про тромбоцитопенію, яка часто виникає при гострому лейкозі через пригнічення нормального кровотворення в кістковому мозку;
– Еритроцити – 2,2•10¹²/л, гемоглобін – 70 г/л – анемія, яка є результатом зниження виробництва еритроцитів через заміщення нормального кровотворення лейкемічними клітинами;
– Тромбоцити – 30 •10⁹/л – значна тромбоцитопенія, що пояснює кровоточивість і наявність петехій та екхімозів;
– Велика кількість бластів та лейкемічний провал (відсутність або низька кількість перехідних форм нейтрофілів);
– Підвищене ШОЕ як один з проявів злоякісного процесу.

Для постановки вірного діагнозу розглянемо дифдіагностику між облітеруючим атеросклерозом та облітеруючим ендартеріїтом:

Стеноз аортального клапана – це захворювання серця, що характеризується звуженням аортального клапана . В результаті утруднюється відтік крові з лівого шлуночка в аорту. Це призводить до хронічного та прогресуючого надмірного навантаження на лівий шлуночок і потенційно лівошлуночкової недостатності. Стеноз аорти може роками залишатися безсимптомним, особливо при легкому або помірному стенозі.
– Фізикальне обстеження: Мала амплітуда артеріального тиску, зниження пульсового тиску, слабкий і уповільнений дистальний пульс;
– Аускультативно: різкий crescendo-decrescendo, пізній систолічний шум викиду , який іррадіює з обох сторін до сонних артерій, що найкраще вислуховується в 2-му міжребер’ї справа.

Симпато-адреналовий криз, також відомий як панічний напад або вегетативний криз, — це раптовий епізод вираженого підвищення активності симпатичної нервової системи, який супроводжується вираженими соматичними і вегетативними симптомами. Цей стан часто асоціюється з емоційним стресом, тривожними розладами, але може виникати і без явної причини.

– Криз розпочинається раптово, часто без будь-якої попередньої симптоматики. Пацієнт може відчути різкий напад страху, тривоги або паніки.
– З’являється тахікардія, підвищується АТ, що супроводжується пульсуючим головним болем, шумом у вухах.
– Раптова, інтенсивна пітливість, блідість шкіри, тремор рук;
– Зазвичай криз триває від кількох хвилин до години, після чого симптоми поступово зменшуються, залишаючи пацієнта виснаженим, втомленим.

У хворого виник гострий парапроктит – гостре гнійне запалення тканин, що оточують пряму кишку (параректальна клітковина). Це одне з найчастіших гнійно-запальних захворювань перианальної області і прямої кишки.
Клінічні особливості:
– Інтенсивний біль, набряк та почервоніння у перианальній області, що посилюється під час дефекації (часто через значний набряк виникає асиметрія промежини).
– Лихоманка, загальна слабкість.
– Можливі тенезми, часте сечовипускання.
– При підшкірному абсцесі можливе промацування флуктуючого інфільтрату при пальцевому обстеженні.

Дані симптоми дійсно є присутніми при рахіті, АЛЕ!! По одним лише цим симптомам діагностувати рахіт є застарілою методикою, тому що самі по собі ці симптоми про рахіт не свідчать, адже можуть бути ознаками великої кількості інших станів, і не тільки патологічних. Раніше вважалось, що при рахіті є певна “рання фаза”, і при ній обов’язково має бути подібна клініка. Зараз клінічно поставити рахіт можна виключно через зміни в кістковій системі.

Висівкоподібний лишай — хронічний дерматоз мікотичного походження, що уражає роговий шар епідермісу шкіри. Лишай називається висівкоподібним тому, що при почісуванні чи терті місць ураження, з’являються дрібні лусочки, подібні до висівок.
Для діагностики висівкоподібного лишаю проводиться йодна проба (проба Бальцера), для цього уражену шкіру змащують йодною настоянкою і тут же протирають спиртом: розпушений грибом роговий шар швидко вбирає йод, і плями висівкоподібного лишаю різко виділяються, забарвлюючись в темно- коричневе забарвлення на тлі злегка пожовклої, не пошкодженої шкіри.

Під час перебування під високим тиском, як наприклад при зануренні на глибину (наприклад, у глибоку печеру), азот із повітря розчиняється в тканинах тіла. Якщо підйом на поверхню або зниження тиску відбувається занадто швидко, азот не встигає безпечно вивільнитися з тканин і утворює бульбашки, які можуть призвести до механічного пошкодження тканин, закупорки судин і викликати різноманітні симптоми. Це і є патогенезом кесонної хвороби.
Клініка захворювання наступна:
– М’язово-скелетні болі: біль може бути гострим або ниючим, іноді супроводжується відчуттям тяжкості або дискомфорту, зазвичай локалізується зазвичай в ліктьових, плечових, колінних суглобах).
– Судоми;
– Висипання на шкірі, свербіж, мармуровий малюнок шкіри;
– Відчуття оніміння, поколювання, втрати чутливості.

Первинна слабкість пологової діяльності – це стан, при якому перейми є слабкими та малоефективними, базальний тонус матки знижений, що призводить до уповільнення процесів розкриття матки та проходження плода по пологовим шляхам. Період перейм тривалістю 9 годин з частотою 4-5 хвилин і тривалістю 20-25 секунд, а також повільне відкриття шийки матки (лише 4 см за 9 годин) свідчать про неефективність скорочувальної діяльності матки. Також про неефективність пологів свідчить розкриття шийки матки лише на 4 см при відходженні навколоплідних вод 2,5 години тому (своєчасним відходженням навколоплідних вод вважається розрив плодового міхура при повному розкритті шийки матки, тобто на 10 см).

У дитини виникла гемолітична хвороба новонародженого, тобто імунологічна несумісність крові матері та плоду. В даному випадку причиною несумісності є резус-конфлікт, тобто вагітність резус-негативної жінки резус-позитивним плодом. Основна причина симптомів – білірубінова інтоксикація, що виникає внаслідок розпаду еритроцитів та трансформації гемоглобіну у білірубін:
– млявість, сонливість;
– пригнічення фізіологічних рефлексів;
– блідість, жовтяниця шкіри;
– гепатоспленомегалія.

У даному випадку спостерігаємо клініку дерматоміозиту – запальної міопатії, що характеризується прогресуючою симетричною слабкістю проксимальних м’язів і супутнім дерматитом. Клінічна картина даної патології наступна:
– Симетрична слабкість і атрофія проксимальних м’язів кінцівок, що зазвичай виникає у м’язах тазу та плечового поясу та призводить до труднощів при розчісуванні волосся , вставанні з положення сидячи та підйомі сходами;
– Ослаблення м’язів горла, стравоходу та гортані, що призводить до дисфагії та дисфонії;
– Симетричний геліотрорний (пов’язаний з інсоляцією, тому виник після відпочинку на пляжі) еритематозний висип на: 
▪ Розгинальних поверхнях суглобів кисті, лікті та коліна (ознака Готрона);
▪ Верхніх повіках (геліотропна висипка) ; часто поєднується з періорбітальним набряком
▪ Верхній частині спини, задній частині шиї та плечовому поясі (симптом шалі)
▪ Верхній частині грудей і передній частині шиї (симптом «V»).
– Ураження серця – появляються тахікардією або брадикардією, рідко проявами серцевої недостатності.

Тест із неактуальною відповіддю. Справа в тому, що кріопреципітат для терапії кровотеч при гемофілії – препарат із обмеженим застосуванням, бо не дає змоги досягти необхідного рівня гемостазу, часто дає посттрансфузійні реакції і дозволяється тільки в умовах трансфузіологічного стаціонару (і то дуже нечасто). Зараз актуальними як при екстреному, так і профілактичному лікуванні гемофілії застосовуються рекомбінантні концентратори факторів згортання крові (у випадку гемофілї А – октанат, імунат, альфант).

Наведені в тесті дані найімовірніше свідчать про туберкульозний коксит, тобто туберкульоз кульшового суглоба:
– біль у кульшовому суглобі, що іррадіює в коліно – неспецифічний симптом запального процесу у кульшовому суглобі;
– втрата апетиту в дитини, схуднення, загальне нездужання і вечірній субфебрилітет протягом останніх двох місяців – характерна для туберкульозу тривала інтоксикація;
– позитивний симптом Олександрова – важливий патогномонічний симптом для туберкульозного артриту, який проявляється потовщенням і повільне розправлення шкірної складки, що захоплюється пальцями в області суглоба;
– рентгенологічні зміни: осередки остеопорозу в голівці і шийці стегнової кістки з нечіткими контурами та звуженням щілини кульшового суглоба — характерні для туберкульозного процесу.

Найхарактернішою ознакою інфекційного мононуклеозу в даному випадку є наявність в крові великої кількості віроцитів, тобто атипових мононуклеарів, що утворюються в результаті імунної відповіді на вірус Епштейна-Барр. Типова і клінічна симптоматика:
– генералізована лімфаденопатія (всі групи лімфовузлів, 1-3 см у діаметрі, щільні, еластичні, малоболісні та не спаяні між собою);
– інтоксикаційний синдром;
– тонзилофарингіт;
– гепатомегалія (частіше виникає разом із спленомегалією).

Оскільки вказуються саме підземні води, то для безпечного вживання достатньо лише знезаразити хлором або ультрафіолетовим опроміненням. Далі по ситуації воду можуть зм’якшувати (видаляти надлишок солей кальцію та магнію), видаляти солі заліза шляхом аерації, але єдиним обов’язковим кроком завжди буде знезараження.

У жінки виникла пневмонія – респіраторна інфекція, що характеризується запаленням альвеолярного простору та/або інтерстиціальної тканини легень. В даному тесті вона підтверджується:
– інтоксикаційним синдромом: слабкістю, підвищенням температури тіла до 38,5°С;
– задишкою, що свідчить про дихальну недостатність внаслідок ураження легеневої паренхіми;
– рентгенологічно: локальне затемнення у нижній частці правої легені – найважливіша ознака, яка, по суті, виключає всі інші діагнози;
– ЗАК: зміни, характерні для запалььних змін в організмі: лейкоцитоз, підвищена ШОЕ;
– підвищений СРБ.

Соматоформний розлад — це психічний розлад, при якому пацієнт відчуває фізичні симптоми, що не мають об’єктивної органічної причини. Симптоми часто нагадують ті, що виникають при фізичних захворюваннях, але їхнє походження пов’язане з психологічними факторами.

– Пацієнти часто скаржаться на множинні, змінні симптоми, такі як біль (у різних частинах тіла), шлунково-кишкові порушення (нудота, здуття, діарея або запор), кардіальні симптоми (серцебиття, біль у грудях), дихальні симптоми (задишка, відчуття нестачі повітря), неврологічні симптоми (головний біль, запаморочення, тремор, слабкість).
– Пацієнти часто стурбовані своїм станом, можуть звертатися до багатьох спеціалістів, проводити численні обстеження, часто наполягати на госпіталізації, але органічної патології у них не виявляють.
– Симптоми повинні бути стійкими і тривалими, зазвичай більше 6 місяців, з вираженим впливом на якість життя пацієнта.

Транзиторна ішемічна атака (ТІА) — це тимчасова вогнищева церебральна ішемічна подія, яка призводить до оборотних неврологічних симптомів, не проявляється ознаками некрозу при нейровізуалізації. Причиною цього стану у даному випадку може бути ускладнений гіпертонічний криз, результатом якого є різке звуження судин головного мозку із розвитком клінічних симптомів, якими є:
– гостра минуща неврологічна симптоматика, що включає геміплегію, латералізовану лицеву слабкість, фокальний сенсорний дефіцит і дисфункцію мови, зору та слуху;
– як правило, симптоми тривають до 3 годин (у більшості випадків зникають протягом < 15 хвилин).

У пацієнта флегмона ротової порожнини ускладнилась вторинним гострим гнійним медіастинітом, тобто запальним процесом у клітковині середостіння.
– 5 днів тому пацієнт мав флегмону ротової порожнини, яка була розкрита і дренована. У таких випадках існує ризик поширення інфекції вниз, у середостіння;
– симптоми включають важку інтоксикацію, профузне потовиділення, задишку, інтенсивний біль у грудній клітці, який посилюється під час ковтання та закидання голови назад;
– Рентгенологічно при медіастиніті може виявлятися розширення тіні шиї та середостіння, зниження прозорості його відділів внаслідок накопичення гною.

У хлопчика найімовірніше розвинувся аспіраційний синдром, пов’язаний з аспірацією стороннього тіла, ймовірно під час екстракції молочного зуба.
– Малопродуктивний кашель та свистячі хрипи на видиху протягом двох тижнів свідчать про можливу наявність обструкції дихальних шляхів.
– Відсутність лихоманки та катаральних явищ виключає інфекційну причину симптомів.
– Важливо, що симптоми з’явилися після стоматологічної процедури, що може свідчити про аспірацію стороннього тіла, наприклад, зубних фрагментів або іншого матеріалу під час процедури.
– Нормальні результати загального аналізу крові також свідчать проти інфекційної етіології та вказують на можливість механічної обструкції.

Центр тестування позначив дану відповідь як вірну.

Проте, на нашу думку, найімовірнішим діагнозом у даному випадку є гостра ревматична лихоманка (ревматизм).

Ознаки, які вказують на цей діагноз, включають:
– Анамнез перенесеного гострого фарингіту (який часто викликається β-гемолітичним стрептококом групи А) за 5 днів до появи скарг.
– Біль у великих суглобах.
– Набряклість і почервоніння суглобів (запальний процес).
– Підвищення температури тіла до субфебрильних значень.

Для реактивного ж артриту характерні наступні особливості:
– Розвивається через 2-4 тижні після кишкової (Yersinia, Salmonella, Campylobacter, Shigella) або урогенітальної інфекції (Chlamydia, Ureaplasma) – фарингіт, все ж таки, ймовірніше, буде викликаний бета-гемолітичним стрептококом, а не одним із перелічених мікроорганізмів.
– Екстрасуглобові прояви: ураження очей (найчастішими проявами є кон’юнктивіт, ірит, гострий передній увеїт, кератит), симптоми уретриту або циститу (в тесті не вказано жодного позасуглобового прояву).

У жінки виник неускладнений гіпертензивний криз, тобто раптове підвищення АТ від нормального чи підвищеного рівня, проте без ознак гострого ураження органів-мішеней (в даному випадку спостерігається різке підвищення АТ до 185/100 мм. рт. ст. із типовими для кризу симптомами, які, втім, не свідчать про розвиток стану, що є прямою загрозою життю хворої). Неускладнений гіпертонічний криз неодмінно потребує зниження АТ до відносно безпечних показників (<160/100 мм. рт. ст.) протягом кількох годин, госпіталізація, як правило, не потребується.

В даному випадку системну склеродермію найзручніше діагностувати за допомогою так званого CREST-синдрому, патогномонічного саме для даного захворювання. Сюди входять:
– С – кальциноз – відкладання кальцію в сполучній тканині (проявляється симетричним артритом та потовщенням шкіри на кистях та стопах);
– R – феномен (синдром) Рейно – яскраво виражена реакція дрібних кровоносних судин кінчиків пальців на вплив холоду чи стресу;
– E – esophageal dysmotility, тобто порушення функції стравоходу (в даному випадку проявляється дисфагією);
– S – склеродактилія – товста щільна шкіра на пальцях рук і ніг внаслідок відкладання солей кальцію;
– T – телеангіоектазії – маленькі червоні плями на руках та обличчі, що виникають внаслідок стійкого розширення дрібних кровоносних судин.

У жінки спостерігається неспецифічний виразковий коліт – хронічне запальне захворювання товстої кишки, що характеризується рецидивуючими епізодами запалення з утворенням виразок і кровотечами.
– Основні прояви даного захворювання типові для коліту: кривавий пронос зі слизом, часті та болісні позиви до дефекації, біль і спазми в животі за ходом товстої кишки, тенезми, загальноінтоксикаційні прояви (підвищення температури тіла до 38°С);
– Ключовими при даному захворюванні є дані фіброколоноскопії, при НВК вони наступні:
▪ Запалена, еритематозна , набрякла слизова оболонка;
▪ Пухка слизова з кровотечею при контакті з ендоскопом;
▪ Дрібні виразки слизової оболонки кишківника;
▪ Втрата поверхневого судинного малюнка.
▪ При декомпенсації захворювання – зникнення гаустр, поява псевдополіпів (піднятих ділянок нормальної слизової тканини, що є результатом повторних циклів виразкування та загоєння).

Опис, наведений в тесті, відповідає фурункулу – гострому гнійно-некротичному запаленню волосяного фолікула, сальної залози та навколишньої сполучної тканини, що викликається гнійними бактеріями, головним чином золотистим стафілококом. Клінічно виявляється інфільтрат, в центрі якого конусоподібна припухлість темно-червоного кольору, на верхівці відшарування епідермісу, під ним локалізується ділянка гнійного некрозу.
Карбункул, на відміну від фурункула, – це гостре гнійно-некротичне запалення кількох волосяних цибулин і сальних залоз із утворенням єдиного інфільтрату і переходом запального процесу на підшкірну клітковину. При огляді карбункула: візуально і пальпаторно інфільтрат значних розмірів з кількома гнійними пустулами у центрі, шкіра над інфільтратом багряно-синього кольору, напружена, в центрі інфільтрату можуть бути ділянки некрозу або кілька отворів з незначним гнійним вмістом і ділянками некрозу шкіри між отворами.

Коарктація аорти представляє собою звуження аорти на перешийку аорти або, рідко, в низхідній грудній або черевній частині аорти, в результаті чого кровотік проксимальніше звуження збільшується, а дистальніше – зменшується. Клінічно це проявляється:
– симптомами підвищеного кровотоку у верхній половині тіла: добре розвинуті м’язи верхніх кінцівок, головний біль, носові кровотечі, підвищений АТ на верхніх кінцівках, систолічний шум над сонними артеріями;
– симптомами зниженого кровотоку у нижній половині тіла: гіпотрофія нижніх кінцівок, слабка пульсація на артеріях ступні та стегновій артерії, низький АТ на нижніх кінцівках.

У пацієнта виникла розшаровуюча аневризма аорти – ураження середнього шару її стінки з утворенням внутрішньостінкової гематоми та додаткового внутрішньо­судинного каналу. Про це свідчать:
– об’ємне утворення в мезогастрії, пульсація черевного відділу аорти – безпосереднє місцерозташування аневризми;
– задишка в стані спокою, виражена слабкість, низький артеріальний тиск (АТ 70/40 мм рт. ст.) та олігурія свідчать про розвиток кардіоваскулярного шоку, типового для розшаровуючої аневризми крупних судин;
– відсутність пульсації на стегнових артеріях свідчить про їх оклюзію, яка може бути наслідком тромбозу, емболії або компресії через аневризму.

Атонія матки є найчастішою причиною масивної післяпологової кровотечі, особливо після народження двійні, оскільки матка може бути надмірно розтягнута і втрачає здатність до ефективних скорочень. Додатково на користь цього дігнозу свідчать м’яка матка під час пальпації та дно матки вище пупка, а також відсутність реакції матки на введення утеротоніків. Розрив матки виключаємо через цілі дитяче місце та родові шляхи.

Найімовірніший діагноз у цієї пацієнтки — клінічно вузький таз, тобто невідповідність між голівкою плода та тазом матері незалежно від їх розмірів. Найголовнішим підтвердженням є позитивний симптом Вастена, тобто голова плода знаходиться над входом у малий таз і не опускається у нижні відділи пологових шляхів. Додатковою ознакою є передбачувана маса плода 4300 ± 200 грам відносно розмірів тазу 27-30 см, що вказує на можливу макросомію плода (великий плід) і відносно невеликі розміри тазу.

Променевий нерв та його рухові гілки іннервують м’язи, що відповідають за розгинання передпліччя та кисті, відведення великого пальця, розгинання проксимальних фаланг та супінацію кисті (її розворот долонею догори). Сенсорні гілки забезпечують чутливу іннервацію капсули ліктьового суглоба, задньої поверхні плеча, тильного боку передпліччя, тильної поверхні радіального краю кисті та перших 3,5 пальців (крім їх дистальних фаланг). Тому, по суті, єдина в тесті ознака, що дозволяє встановити діагноз променевої невропатії, це порушення активного відведення І пальця.

Наведені дані свідчать про розвиток паратонзилярного абсцесу – гнійний запальний процес, що локалізується в навколомигдаликовій клітковині. Клінічно дана патологія проявляється наступним чином:
– лихоманка, нездужання;
– сильний біль у горлі;
– дисфагія та одинофагія;
– голос «як при ковтанні гарячої картоплі», тобто приглушений та здавлений;
– тризм жувальних м’язів (наслідком чого є важке відкривання рота);
– язичок зміщений в контралатеральний бік;
– однобічний флюктуюючий, набряклий, еритематозний мигдалик з ексудатом, зміщений до серединної лінії.

Важкий стан дитини, сиплий голос, грубий гавкаючий кашель, інспіраторна задишка, шумне дихаггя за участ додаткової мускулатури є симптомами гострого ларинготрахеїту, або несправжнього крупу. Захворювання можуть спричинити різні збудники, проте у 75% випадків причиною є інфікування вірусом парагрипу. Після проникнення у ворота інфекції вірус спричиняє запалення верхніх дихальних шляхів з утворенням набряку та інфільтрацією слизової оболонки та трахеї, що, в свою чергу призводить до звуження дихальних шляхів (інспіраторний стридор) і посиленої роботи дихальних м’язів (втягнення грудної клітки, тахіпное).

В даному випадку спостерігаємо прогресування хронічного (хвороба розвинулась 2 роки тому) гломерулонефриту з нефротичним (протеїнурія 5,5 г, набряки на ногах та обличчі) синдромом. На фоні цього захворювання розвинулась вторинна нефрогенна артеріальна гіпертензія (170/105 мм.рт.ст.). Питання стоїть щодо призначення саме щодо патогенетичної терапії. Оскільки відомо, що гломерулонефрит має аутоімунний генез, доцільно призначити глюкокортикостероїди або цитостатики як препарати, які знижують інтенсивність аутоімунного запального процесу. Призначення іАПФ як гіпотензивного препарату, враховуючи його нефропротекторну дію, також виправдане, проте його слід вважати більше симптоматичною, а не патогенетичною терапією.

У пацієнтки виник адреналовий (аддісонівський) криз — це гострий, важкий дефіцит глюкокортикоїдів (одним з яких є кортизол), який вимагає негайного невідкладного лікування.

Симптоми адреналового кризу:
– Артеріальна гіпотензія, шок
– Порушення свідомості , кома
– Лихоманка
– Блювота , діарея
– Сильний біль у животі (який може нагадувати перитоніт).

Гіперпігментація шкіри та слизових є наслідком недостатнього зворотнього гальмування секреції АКТГ і меланотропіну, є типовим симптомом при хворобі Аддісона.

Найімовірніший діагноз у цієї пацієнтки — первинний гіпотиреоз внаслідок перенесеної субтотальної резекції щитоподібної залози, та вірогідно, недостатньої замісної гормональної терапії.
– Загальна слабкість, швидка втомлюваність, порушення сну, збільшення маси тіла, знижені сухожильні рефлекси, брадикардія (пульс 58/хв), низький артеріальний тиск (100/60 мм рт. ст.) — це типові прояви гіпотиреозу, стану, при якому щитоподібна залоза виробляє недостатню кількість тиреоїдних гормонів.
– Пацієнтка перенесла субтотальну резекцію щитоподібної залози рік тому. Така операція може призвести до гіпотиреозу через недостатнє вироблення тиреоїдних гормонів залишками залози.

У пацієнтки виникла лівобічна ниркова клініка, викликана сечокам’яною хворою.

– Типовий раптовий нападоподібний біль у лівій поперековій ділянці, різка болючість в ділянці лівої нирки характерні для ниркової коліки, яка виникає через обструкцію сечоводу каменем.
– Нудота, періодичне блювання, червона сеча, почастішане сечовипускання часто супроводжують ниркову коліку, особливо якщо камінь пошкоджує слизову оболонку сечоводу, викликаючи кровотечу (гематурія) та подразнення сечового міхура.
– Напад почався після поїздки в машині, що може свідчити про рух каменя в сечоводі під впливом вібрації або фізичного навантаження.
– Тепло може тимчасово полегшити біль, знімаючи спазм сечоводу.

За таких мікрокліматичних умов основним шляхом тепловіддачі буде випаровування.

– Температура навколишнього середовища майже дорівнює температурі тіла (+28 °С), тому випромінювання і конвекція стають менш ефективними механізмами тепловіддачі.
– Відносна вологість повітря (60%) дозволяє певне випаровування поту з поверхні шкіри, що є важливим механізмом тепловіддачі в таких умовах. При вологості повітря 100% тепловіддача шдяхом випаровування неможлива.
– Висока швидкість повітря сприяє випаровуванню поту (3,0 м/с), що робить випаровування основним шляхом тепловіддачі.

У дівчинки виникла виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, про що свідчать:
– Типовий больовий синдром: біль в епігастральній ділянці натщесерце, часто вночі, полегшується після вживання їжі (для порівняння: біль при виразковій хворобі шлунка посилюється незабаром після їжі, при цьому біль посилюється після вживання їжі, тому такі пацієнти часто втрачають у вазі);
– Печія також характерна для виразкової хвороби, особливо якщо є підвищена кислотність шлункового соку.
– Позитивний швидкий уреазний тест на Helicobacter pylori свідчить про наявність інфекції Helicobacter pylori, яка є основним етіологічним чинником розвитку виразкової хвороби.

Прискорене, болісне сечовипускання, поява домішок крові зі згортками наприкінці сечовипускання – симптоми, які можуть свідчити про наявність патологічного процесу в сечовому міхурі, такого як пухлина, виразка, камені або інші аномалії. Тому найдоцільнішою в даному випадку є оглядова цистоскопія, яка дозволить безпосередньо оглянути внутрішню поверхню сечового міхура, виявити патологічні зміни та провести біопсію підозрілих ділянок для подальшого гістологічного дослідження.

У пацієнта виник нецукровий діабет – стан, при якому нирки не можуть ефективно концентрувати сечу, що призводить до гіпотонічної поліурії. В даному випадку спостерігаємо нецукровий діабет центрального типу спричинений зниженням вироблення гіпоталамусом або гіпофізом вивільнення антидіуретичного гормону (про це свідчить нещодавно перенесена черепно-мозкова травма).
Основні клінічні симптоми наступні:
– Поліурія із виділенням сечі низької питомої ваги;
– Ніктурія, що призводить до неспокійного сну, денної сонливості;
– Полідипсія (надмірна спрага), у зв’язку з чим пацієнти випивають значний об’єм рідини;
– У випадках малого споживання води – тяжке зневоднення (зміна психічного стану, млявість, судоми, кома) та гіпотензія, відносне підвищення концентрації електролітів (в т.ч. натрію) та осмолярність плазми.
– Нормальний рівень глюкози (4,5 ммоль/л) виключає цукровий діабет.

Пацієнт захворів на суху форму бері-бері, тобто дефіциту тіаміну (вітаміну В1).
– У людей, які мають розлади, пов’язані зі споживанням алкоголю, багато механізмів сприяють виникненню недостатності тіаміну, у т.ч. зниження надходження, порушення всмоктування та використання, збільшену потребу у вітамінах групи В;
– Пацієнти відчувають загальну м’язову слабкість, яка зазвичай починається з ніг і поступово піднімається до верхніх кінцівок. З часом, без лікування, розвивається атрофія м’язів, особливо в нижніх кінцівках, зниження або повна відсутність сухожильних рефлексів, особливо ахіллового рефлексу;
– Наявні певні прояви і вологої (серцево-судинної) форми бері-бері: тахікардія, яка може бути відчутною навіть у стані спокою, утруднене дихання, особливо під час фізичного навантаження, а згодом і в спокої.

Наведені дані cвідчать про холеру – гостру інфекцію з ураженням тонкої кишки, що викликається грамнегативним мікроорганізмом Vibrio cholerae, який секретує токсин, що викликає рясну рідку діарею, що призводить до зневоднення, олігурії та судинної недостатності. Основні симптоми:
– часті рясні випорожнення, в перші години після початку захворювання втрачають колір та консистенцію, прозорі із пластівцями слизу (рисовий відвар), можуть мати запах свіжої риби, об’єм може досягати декількох літрів за добу;
– блювання: виникає після діареї, нудота відсутня, блювання рясне, фонтаном, блювання спочатку залишками їжі, далі – тим же “рисовим відваром”;
– об’єктивні ознаки зневоднення та втрати електролітів: АТ знижений, тахікардія, тахіпное, язик сухий, обкладений сіруватим нальотом, шкіра холодна, зморшкувата, зі зниженим тургором, характерний вигляд хворого (загострені риси, запалі очі, ціаноз губ, вушних раковин, мочок вух, носа);
– живіт запалий або вздутий, пальпаторно безболісний (пояснює адгезію, а не інвазію збудника у кишечнику, внаслідок чого в ньому не виникають запальні зміни), наявний шум плескоту.

Муковісцидоз — це аутосомно-рецесивний розлад, що викликає мутації в гені CFTR, що призводять до дефектних хлоридних каналів. Одним із варіантів його перебігу є легенева форма, коли у міру прогресування захворювання дефект Cl-каналів у дихальних шляхах призводить до згущення бронхіального слизу та порушення мукоциліарного кліренсу, що призводить до хронічних респіраторних інфекцій (проявами яких у даної дівчинки є постійний кашель з важким виділенням мокротиння, ціаноз носогубного трикутника).
Ключовим методом діагностики даного захворювання є визначення рівня хлоридів поту, які при муковісцидозі є підвищеними (CFTR-білок допомагає регулювати рух хлоридів і натрію через клітинні мембрани, що є важливим для підтримки балансу солі та води в тканинах. При муковісцидозі мутований CFTR-білок не функціонує належним чином, що призводить до порушення цього процесу).

У хворих виникло зараження сальмонельозом – інфекційним запальним захворюванням частіше тонкого кишківника, яке викликає бактерія роду Salmonella (enteritidis або typhimurium). Про це свідчать:
– типовий епіданамнез: джерелом інфекції дуже часто є водоплаваючі птиці, тому страви, приготовлені з їх яєць, є однією з головних причин інфікування;
– гарячка, біль в навколопупковій ділянці (вказує на запалення саме тонкого кишківника);
– характерні випорожнення при сальмонельозі: часті, зі слизом, зеленуватого кольору, пінисті, смердючі (болотяна твань).

Зверніть увагу на вік дівчинки. На гострий бронхіоліт найчастіше хворіють діти до 2 років життя, частіше в 3-6 місяців. Початок бронхіохіту гострий, йому передує гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, що триває 2-3 дні, далі з’являється типова клініка. Для цього захворювання характерні бронхообструкція, чим і пояснюється коробковий звук над легенями та дрібнопухирчасті вологі та свистячі хрипи при видиху (візинг-дихання), а також розвиток дихальної недостатності (ціаноз носогубного трикутника).

У жінки спостерігається гострий гломерулонефрит з нефротичним синдромом, основні прояви якого наступні:
– масивна протеїнурія (наявність у сечі білка більше 3,5 г на добу);
– циліндрурія (конгломерати з білків або клітинних елементів);
– еритроцитурія;
– олігурія;
– підвищення питомої ваги сечі;
– гіпопротеїнемія внаслідок масивної втрати білка, гіперхолестеринемія;
– набряки внаслідок зниження онкотичного тиску.

Найімовірніший діагноз у цього пацієнта — гострий апендицит.
– Помірне підвищення температури тіла до субфебрильних цифр, що свідчить про наявність запального процесу в організмі;
– Початковий біль в епігастральній ділянці з наступним переміщенням в праву клубову ділянку (він же симптом Кохера) є класичною ознакою гострого апендициту. Спочатку біль виникає в епігастрії через подразнення вісцеральної очеревини, а потім переміщується в праву клубову ділянку, коли запалення переходить на парієтальну очеревину.
– Позитивний симптом Воскресенського (“симптом сорочки”) — це також один із специфічних симптомів гострого апендициту, який полягає в появі болю при проведенні долонею по черевній стінці в напрямку від епігастрію до правої клубової ділянки.

Хронічний панкреатит характеризується прогресуючим запаленням, що призводить до незворотного пошкодження структури та функції підшлункової залози. Особливості даного захворювання наступні:
– Біль в епігастральній ділянці живота, з іррадіацією в поперек, що виникає після прийому їжі, послаблюється при нахилі вперед та супроводжується нудотою та блювотою;
– Точка Дежардена розташована на рівні 6-8 см від пупка до лівої реберної дуги, і болючість у цій ділянці характерна для патології підшлункової залози;
– Після значного руйнування паренхіми залози виникає зовнішньосекреторна недостаність підшлункової залози, наслідком чого клінічно є часті випорожнення з домішками нейтрального жиру (стеаторея), дефіцит маси тіла через порушення засвоєння нутрієнтів;
– Лабораторно зовнішньосекреторна недостатність підтверджується низьким рівнем альфа-амілази сечі.

Гострий реактивний ступор є одним із найтяжчих проявів гострої реакції на стрес або психогенного шоку. Це стан різкого психомоторного гальмування, який розвивається у відповідь на екстремальні психотравмуючі ситуації, такі як бойові дії, катастрофи, сильні емоційні потрясіння.
– Пацієнт не рухається, не змінює положення тіла, навіть якщо це положення незручне, не реагує на зовнішні подразники, не виконує рухів, навіть якщо їх просять виконати;
– Пацієнт не відповідає на питання, не вступає в словесний контакт, не робить спроб до мовного спілкування, не виконує прості інструкції, навіть якщо йому говорять повільно та чітко;
– Обличчя пацієнта часто маскоподібне, без виразних емоцій, сам він може фіксувати погляд на одній точці, не змінюючи напряму погляду навіть при змінах у навколишньому середовищі;
– Тактильний контакт може викликати посилення страху або панічних реакцій, хоча пацієнт залишатиметься знерухомленим;
– Пацієнт може не реагувати на больові подразники або реагувати мінімально, що свідчить про сильне пригнічення нервової системи.

Феохромоцитома — це гормонально активна пухлина, що зазвичай розвивається в мозковому шарі надниркових залоз і виділяє надмірну кількість катехоламінів (адреналін, норадреналін, дофамін). Клінічна картина феохромоцитоми є досить різноманітною і характеризується переважно епізодичними симптомами, які зумовлені надлишком катехоламінів у крові.
– Гострі напади раптового підвищення артеріального тиску, які можуть тривати від кількох хвилин до кількох годин;
– Часте серцебиття, яке може спостерігатися як під час нападів, так і поза ними, супроводжується відчуттям тривоги, страху смерті;
– Підвищена пітливість, тремор кінцівок або всього тіла, почервоніння обличчя або блідість шкіри;
– Нудота та блювання;
– Підвищений рівень глюкози в крові через стимуляцію глюконеогенезу катехоламінами (у пацієнтки рівень глюкози 6,3 ммоль/л);
– Катехоламіни, особливо адреналін, стимулюють вивільнення лейкоцитів з резервних пулів у кістковому мозку та з депо в периферичних тканинах, наслідком чого є лейкоцитоз.

У дитини виникла вітряна віспа, ускладнена менінгоенцефалітом, про що свідчать:
– везикульозний висип на шкірі обличчя, тулуба та кінцівок із трансформацією в кірочки – типовий характер висипань при вітряній віспі;
– розвиток неврологічних симптомів на 6-ий день захворювання:
▪ повторне блювання, яке свідчить про підвищення внутрішньочерепного тиску або подразнення центральної нервової системи;
▪ ністагм, хиткість ходи, нестійкість у позі Ромберга та скандована мова з високою ймовірністю свідчать про церебеліт, тобто запальне ураження мозочка.

Найімовірнішим діагнозом у даному випадку є системний червоний вовчак:
– Основним підтвердженням діагнозу є виявлення високого титру антинуклеарних антитіл (позитивний тест на ANA спостерігається у 95-99% пацієнтів із СЧВ, що робить цей тест дуже чутливим для виявлення захворювання. ANA можуть бути присутніми і при інших аутоімунних захворюваннях, але високий титр та специфічні підтипи антитіл (наприклад, антитіла до дволанцюгової ДНК) частіше асоціюються саме з СЧВ;
– При СЧВ доволі частим явищем є симетричний неерозивний поліартрит з переважним
ураженням мілких суглобів кистей («ревматоїдна кисть»), тому клінічно (набряк та гіперемія у ділянці пʼястково-фалангових суглобів 2-го та 3-го пальців, наявний біль у разі бічного стискання кистей, ранкова скутість) захворювання може бути схожим з ревматоїдним артритом;
– Рівні сечової кислоти незначно перевищують норму (референтні значення сечової кислоти – 178-345 ммоль/л), що виключає діагноз подагри. Антитіла до цитрулінованого віментину, в свою чергу, є високоспецифічними та чутливими маркерами ревматоїдного артриту, тому їх відсутність з великою ймовірністю виключає ревматоїдний артрит.

Хронічний лімфолейкоз — це тип В-клітинної злоякісної пухлини, яка проявляється:
– Втратою ваги, гіпертермією, нічною пітливістю, втомою;
– Безболісною лімфаденопатією;
– Гепатомегалією та/або спленомегалією;
– Повторними бактеріальними, грибковими та вірусними інфекціями;
– ЗАК: анемія, еритропенія, тромбоцитопенія за рахунок пригнічення мієлоїдного гемопоезу, лейкоцитоз із лімфоцитозом з перевагою малих, морфологічно зрілих лімфоцитів, високе ШОЕ;
– патогномонічний симптом – тіні Боткіна-Гумпрехта, що є залишками зруйнованих лімфоцитів.

Дівчина захворіла на ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру – геморагічний діатез із виникненням дефіциту тромбоцитів та мікроциркулярторним типом кровоточивості, клініка пов’язана із посиленим та пришвидшеним руйнування тромбоцитів внаслідок дії аутоантитіл, які спрямовані проти власних тромбоцитів.
В даному випадку клініка захворювання представлена:
– геморагічним синдромом у вигляді петехій різного кольору (крововиливи з’являються у різні терміни, тому петехії різного ступеня “дозрівання”, менорагій;
– яскраво виражений анемічний синдром внаслідок хронічної крововтрати: слабкість, запаморочення, зниження апетиту;
– типова картина крові: значна тромоцитопенія, еритропенія та низький гемоглобін як прояви хронічної постгеморагічної анемії;
– подовжена тривалість кровотечі за Дуке, що свідчить про порушення первинного гемостазу (норма – 2-4 хв).

Найімовірнішим діагнозом у даному випадку є лейоміома матки. Причини цього наступні:
– Порушення менструального циклу, рясні менструації характерні для лейоміоми матки, особливо для її субмукозної локалізації (збільшуючись у розмірах, вона провокує хворобливі та масивні кровотечі через збільшення площі ендометрію, що відторгається);
– Тіло матки збільшене до 9-10 тижнів вагітності, щільне, з горбистою поверхнею – характерний опис матки при лейоміомі, коли збільшення розмірів матки та її горбиста поверхня зумовлені наявністю вузлів міоми (рак тіла матки зазвичай супроводжується нерівномірним збільшенням матки з пухлиноподібними утвореннями, але більш важливими симптомами є постменопаузальна кровотеча або аномальні кровотечі у жінок, у яких вже завершилась менопауза);
– Відсутність змін у шийці матки та нормальний стан придатків дозволяють виключити інші патології, такі як рак матки або гострий ендометрит.

Для гігієнічної оцінки мікроклімату в класі необхідно порівняти отримані показники з нормативними значеннями для закладів загальної середньої освіти:

– Температура повітря: 18-22°C – у тесті 20°C;
– Радіаційна температура: Близька до температури повітря (±1-2°C) – відповідає умовам тесту;
– Швидкість руху повітря: 0,1-0,3 м/с – у тесті 0,2 м/с;
– Відносна вологість повітря: 40-60% – у тесті 58%.

Згідно наведених показників, робимо висновок, що мікроклімат для навчання дітей є абсолютно комфортним.

У хворого виникла аденовірусна інфекція, що клінічно виглядає як сукупність наступних симптомів:
– аденовірусний риніт (слизові виділення з носа);
– фарингіт (біль у горлі під час ковтання, гіперемія слизової оболонки ротоглотки);
– тонзиліт (гіпертрофія мигдаликів);
– аденовірусний кон’юктивіт (набряк та ін’єкція судин кон’юнктив, відчуття піску в очах) – важлива ознака, який відрізняє аденовірусну інфекцію від інших ГРВІ);
– збільшення задньошийних, кутовощелепних лімфовузлів;
– в рідкісних випадках – гепатоспленомегалія, аденовірусний мезаденіт, ураження ЦНС.

Розпізнати вивих плеча можна за наступними симптомами:
– Типовий механізм травми: падіння на відведену руку в положенні зовнішньої ротації плеча;
– Постраждалий утримує пошкоджену кінцівку у вимушеному положенні: відведена та зігнута у ліктьовому суглобі;
– Деформований плечовий суглоб: згладження підключичної ямки, западіння в ділянці дельтоподібного м’яза, голівка плечової кістки пальпується під дзьобоподібним відростком;
– Позитивний симптом “пружного” опору при спробі виконати пасивні рухи.

В даному кейсі вірогідний діагноз епідемічного висипного тифу, спричиненого рикетсіями (Rickettsia prowazekii). Основні характеристики, які вказують на епідемічний висипний тиф, включають:
– Підвищення температури тіла до 39-41 С;
– Розеолезно-петехіальний висип на тулубі та внутрішніх поверхнях кінцівок;
– С-м «кролячих очей» та «п’яного обличчя»;
– C-м Говорова-Годельє – поштовхоподібні рухи язика при спробі висунути його з рота;
– Гепатоспленомегалія;
– Тахікардія, артеріальна гіпотензія;
– Порушений психічний стан: ейфорія, збудження, дратівливість, погіршення когнітивних функцій.

Найвірогідніше захворювання у пацієнта – затримка сечі, зумовлена доброякісною гіперплазією простати. На користь цього вказують:
– Часте сечовипускання (4-5 разів за ніч) та потоншення струменя сечі як наслідок обструкції доброякісною пухлиною сечовивідних шляхів;
– Існують певні морфологічні особливості, які в більшості випадків відрізняють аденому і рак простати. Аденома простати зазвичай характеризується збільшеною, тугоеластичною, гладенькою залозою з чіткими контурами. Рак простати часто виявляється як тверді ділянки або вузли в простаті, іноді з нечіткими або нерівними контурами. При пальпації рак простати може бути асиметричним і з різними за щільністю ділянками.

У дитини спостерігається чітка клініка скарлатини – захворювання, спричиненого інфекцією β-гемолітичних стрептококів групи А, що вражає переважно дітей віком від п’яти до п’ятнадцяти років. Основні клінічні прояви наступні:
– Інтоксикаційний синдром: лихоманка, нездужання, озноб і міалгії;
– Cимптоми тонзилофарингіту: біль у горлі та утруднене ковтання, білий наліт на мигдаликах, збільшені шийні лімфатичні вузли;
– Дрібноточковий висип, що виникає в 1-2-ий день захворювання. На тлі загальної гіперемії, на шкірних покривах обличчя і верхній частині тулуба (а в подальшому і на згинальних поверхнях рук, боках, внутрішній поверхні стегон) виникають темніші точки, згущуючись на шкірних складках і в місцях природних згинів (ліктьовий згин, пах, пахвова ямка) та утворюючи темно-червоні смуги (симптом Пастіа).
– Також характерний симптом Філатова – у носогубному трикутнику висипання відсутні, а відзначається збліднення шкірних покривів.

Найімовірнішим діагнозом у пацієнтки є правобічна трубна вагітність. На це вказують:
– вірогідні ознаки вагітності: затримка менструацій на 10 днів, симптом Чадвіка (ціанотична шийка матки), розм’якшене дно тіла матки, позитивний тест на ХГЛ;
– біль унизу живота справа, що може свідчити про загрозу розриву маткової труби;
– пухлиноподібне утворення в проекції правих додатків до 4 см у діаметрі – вірогідно, плідне яйце, що розвивається в матковій трубі.

Найімовірніший діагноз у цього пацієнта – загострення бронхоектатичної хвороби, тобто набутої хронічної патології дихальної системи, що супроводжується незворотним розширенням та деформацією бронхів та гнійно-запальним процесом. Підтверджують даний діагноз:
– Кашель із відходженням значної кількості слизувато-гнійного мокротиння – типовий симптом для бронхоектатичної хвороби, коли в розширених бронхах накопичується мокротиння, яке потім виводиться під час кашлю.
– Підвищення температури тіла до 37,8°C, загальна слабкість як наслідки інфекційного загострення хронічного патологічного процесу;
– Пальці у вигляді «барабанних паличок», нігті у вигляді «годинних скелець» – характерні ознаки хронічної гіпоксії при бронхоектатичній хворобі;
– Укорочений легеневий звук в нижніх відділах праворуч вказують на можливу наявність запальної інфільтрації в даній ділянці легень;
– Множинні циліндричні розширення бронхів у нижній долі правої легені, які, власне, і є типовим описом бронхоектазів, які можна виявити шляхом бронхографічного дослідження.

Виявлення підвищеного вмісту термостабільних кишкових паличок у воді з колодязя вказує на свіже фекальне забруднення. Термостабільні кишкові палички (такі як Escherichia coli) є індикаторними організмами, які використовуються для оцінки санітарного стану води. Їх наявність у воді свідчить про можливе забруднення фекальними масами, що може походити від людських або тваринних екскрементів. Також відсутність кришки на колодязі і старе дерев’яне кріплення створюють умови для потрапляння у воду фекальних мас, що можуть бути змивані дощем або просто проникати з ґрунту.

Субарахноїдальний крововилив (тобто крововилив у простір між павутинною і м’якою оболонами) в даному випадку підтверджується:
– Вираженим головним болем високої інтенсивності, що часто описується пацієнтами як “раптовий, найгірший біль у житті”;
– Стресом у пацієнта, який, вірогідно, став тригером для розриву аневризми або іншого судинного дефекту, що призвів до субарахноїдального крововиливу.
– Ригідністю м’язів потилиці – менінгеальним симптомом, який виник через через подразнення менінгеальних оболонок кров’ю;
– Анізокорією та відсутньою реакцією зіниць на світло, що може вказувати на компресію гематомою нервових структур.

В даному випадку наявна клініка гіпертрофічної форми аутоімунного тиреоїдиту – хронічного запалення тканини щитовидної залози, що має аутоімунний генез і пов’язане з пошкодженням та руйнуванням фолікулів та фолікулярних клітин залози з подальшим розвитком клініки гіпотиреозу через недостатність синтезу тиреоїдних гормонів.
– На старті захворювання можлива клініка гіпертиреозу: у хворих виникає відчуття серцебиття, страх, пітливість, схуднення, дратівливість;
– З розвитком гіпотиреозу хворих турбують надмірна маса тіла, жовтушність та сухість шкіри, сповільнення рухів, сонливість, закрепи, погіршення слуху та пам’яті, мено- та метрорагії;
– Через збільшення щитоподібної залози відбувається компресія навколишніх органів, через що виникає дискомфорт під час ковтання;
– При гіпертрофічній формі щитовидна залоза рівномірно збільшена, помірно ущільнена або дуже щільна, з ребристою поверхнею, не спаяна з навколишніми тканинами;
– Основа діагностики даного захворювання – визначення рівня тиреоїдних гормонів, антитіл до тиреопероксидази та тиреоглобуліну (основні фактори патогенезу).

Найімовірніша патологія у цього пацієнта — B12-дефіцитна анемія.
– Пацієнту зробили резекцію шлунка три роки тому. Резекція шлунка може призвести до зменшення вироблення внутрішнього фактора Касла, який необхідний для всмоктування вітаміну B12 у кишечнику.
– Наявні ознаки анемічного синдрому: слабкість, втомлюваність;
– Неврологічні симптоми, такі як парестезії та порушення координації, характерні для B12-дефіцитної анемії, оскільки вітамін B12 необхідний для нормального функціонування нервової системи.
– Малиновий, «шліфований» язик – класичний симптом глоситу, характерного для недостатності вітаміну В12;
– Підвищений кольоровий показник і макроцитоз (збільшений розмір еритроцитів) характерні для мегалобластної анемії, якою, власне, є і В12-дефіцитна анемія.

У пацієнта виникла короста – паразитарне шкірне ураження, спричинене Sarcoptes scabiei, яке переважно передається через прямий контакт від людини до людини.
– основним симптомом є свербіж, що посилюється вночі;
– шкірні висипання (коростяні ходи) локалізуються на животі в навколопупковій зоні, на передньовнутрішній поверхні стегон, на сідницях, молочних залозах, бічних поверхнях пальців кистей та стоп, на міжпальцевих шкірних складках;
– коростяні ходи виглядають як біла або сірувата пряма або вигнута лінія від 5 до 7 мм, що злегка піднімається над шкірою, на кінцях розташовані невеликі папули чи везикули (саме з цієї причини вони розташовані попарно);
– на шкірі також присутні точкові та лінійні розчухи (екскоріації) через сильний свербіж.

– Екстенсивність – Певне явище/усі явища разом, причому явищами можуть бути захворюваність, народжуваність, смертність. Наприклад, як у даному випадку, відношення захворюваності на цукровий діабет до захворюваності на усі захворювання загалом.

– Інтенсивність – Певне явище/кількість певних сталих об’єктів, причому сталим об’єктом зазвичай вважається певна кількість населення. Приклад: захворюваність на сечокам’яну хворобу/к-сть населення в певному місті.

– Співвідношення – Кількість об’єктів/кількість інших об’єктів, наприклад, забезпеченість населення лікарями – к-сть лікарів/кількість населення в певній місцевості.

– Наочність – Певний показник в Х році – певний показник в Y році (у відсотках) -> певний відсоток –> показник наочності (наприклад, захворюваність на грип в певній області у 2015 році становила 15%, а в 2016 році – 20%. Різниця між показниками у 5% і є показником наочності.

Апоплексія яєчника – це раптовий розрив яєчника з наступним крововиливом у тканину яєчника та/або в черевну порожнину.
– Апоплексія зазвичай характеризується раптовим різким болем внизу живота, який виникає через розрив тканини яєчника.
– Втрата свідомості може бути пов’язана з раптовим зниженням артеріального тиску через внутрішньочеревну кровотечу.
– Нависання, напруженість і болючість заднього склепіння вказує на наявність крові в черевній порожнині.
– Збільшення та болючість додатків зліва вказує на місцерозташування патологічного процесу (у варіанті допущено помилку, оскільки наявні ознаки апоплексії лівого, а не правого яєчника);
– Пацієнтка не має затримки менструації, що робить малоймовірним діагноз позаматкової вагітності, натомість апоплексія яєчника може статися незалежно від фази менструального циклу.

Наведені дані відповідають синдрому полікістозних яєчників – порушенню, яке характеризується надлишковим синтезом андрогенів, порушенням овуляції, неплідністю, а також дисфункцією та полікістозом яєчників. Симптоматично це підтверджується наступними даними:
– Збільшені,  безболісні, щільної консистенції яєчники (діаметр в нормі – до 3-3,5 см) з великою кількістю кістозних включень;
– Гірсутизм внслідок гіперандогенемії (ріст волосся по середній лінії живота, на внутрішній поверхні стегон і у навколососковій ділянці);
– Олігоменорея;
– Ожиріння чи надмірна маса тіла.

Саме нейтрофільний плеоцитоз, а не менінгеальні ознаки, є достовірною ознакою запального процесу мозкових оболонок, адже симптоми Керніга і Брудзинського можуть присутні при менінгізмі, коли на мозкову оболонку діє певний подразник (наприклад, внутрішньочерепна гіпертензія, набряк головного мозку), але самого менінгіту може не бути.

Антагонізм – сумісний ефект менший від суми ефектів кожного з компонентів.
Потенціювання – сумісний ефект більший від суми ефектів кожного з компонентів.
Комплексна дія – певний фактор (наприклад, хімічна отрута), надходить в організм водночас різними шляхами (перорально, через дихальні шляхи, через шкіру).
Поєднана дія – сумарна дія кількох чинників різної природи (наприклад, фізичний + хімічний, хімічний + біологічний).
Комбінована дія – сумарна дія кількох чинників одинакової природи (наприклад, одночасна отруйна дія двох хімічних сполук).

У пацієнта виникло хронічне обструктивне захворювання легень – прогресуючий стан, що характеризується запальним компонентом, порушенням бронхіальної прохідності на рівні дистальних бронхів та структурними змінами у легеневій тканині та судинах. Що на це вказує:
– тютюнопаління: серед усіх причиних факторів ХОЗЛ 90-95% випадків захворювань припадає саме на куріння зі стажем;
– жорстке везикулярне дихання, подовжений видих і велика кількість сухих розсіяних хрипів свідчать про наявність обструктивного процесу в бронхах;
– збагачення легеневого малюнка вказує на підвищену судинність і потовщення стінок бронхів, що характерно для хронічного бронхіту.

У пацієнтки спостерігається хронічний мієлолейкоз – онкогематологічне захворювання, яке характеризується неконтрольованим розмноженням мієлоїдних клітин у кістковому мозку та їх накопиченням у периферичній крові та інших органах. Хвороба зазвичай протікає стадійно, виділяють хронічну фазу, фазу акселерації та фазу бластного кризу. Згідно наведеної клініки та картини крові ми, найімовірніше, спостерігаємо останню, тобто фазу бластного кризу. Її ознаки наступні:
– Загальна слабкість і втрата працездатності;
– Тяжка анемія та тромбоцитопенія, що спричинює геморагічний синдром;
– Важкі та часті інфекції;
– Біль у кістках та суглобах;
– Значна втрата ваги;
– Значна спленомегалія, що може викликати біль і дискомфорт;
– Понад 20% бластів у кістковому мозку або периферичній крові, при цьому зберігаються перехідні форми нейтрофілів (мієлоцити, паличкоядерні клітини).
– Наявність анемії та тромбоцитопенії.

Найімовірнішим діагнозом у даному випадку є бронхіальна астма – респіраторне захворювання, яке характеризується хронічним запаленням дихальних шляхів і проявляється різними респіраторними симптомами та обмеженням потоку повітря на видиху. Це підтверджується наступним:
– Пацієнт скаржиться на напади задишки з утрудненим видихом, які полегшуються інгаляціями β2-адреноміметиків. Це свідчить про її оборотній характер, що і відрізняє астму від хронічного обструктивного бронхіту;
– Розширена грудна клітка, коробковий перкуторний тон і подовжений видих під час аускультації є ознаками бронхообструктивного синдрому, що лежить в основі клініки бронхіальної астми;
– Наявність еозинофілів у мокротинні свідчить про алергічний або атопічний компонент астми.
– Також спостерігаються патогномонічні для астми кристали Шарко-Лейдена, що утворюються з дегранулюваних еозинофілів та спіралі Куршмана – слизові пробки, що формуються в дрібних бронхах.

На користь набряку Квінке у даного пацієнта свідчать наступні дані:
– Пацієнт має поліноз, що свідчить про схильність до алергічних реакцій. Симптоми з’явилися на 7-й день після початку лікування пневмонії, що вказує на можливу алергічну реакцію на лікарський препарат, який використовувався для лікування;
– Основний симптом – набряк шкіри та підшкірної клітковини, який найчастіше виникає на обличчі, особливо на повіках, губах, щоках, язиці, а також гортані та ротоглотці (є особливо небезпечними через ризик перекриття дихальних шляхів);
– Поодинокі дрібноміхурцеві вологі хрипи в легенях можуть бути пов’язані з залишковими проявами пневмонії або проявами алергії.

Достовірним лабораторним показником гострого венозного тромбозу є підвищення рівня D-димеру в крові. Це фрагмент білка, що утворюється при розщепленні фібрину, який є компонентом тромбу. Підвищений рівень D-димеру вказує на активацію системи згортання крові та фібринолізу, що характерно для гострого венозного тромбозу.

У даному випадку спостерігаємо гострий гломерулонефрит із сечовим синдромом.
– Пацієнт нещодавно переніс ГРВІ, що часто є тригером розвитку гострого гломерулонефриту.
– Характерна клінічна картина: головний біль, підвищений АТ (результат вторинної нефрогенної гіпертензії), позитивний симптом Пастернацького (типовий для ураження нирок), набряки на нижніх кінцівках внаслідок зниження онкотичного тиску через втрату білка.
– Протеїнурія (2,7 г/л) і еритроцитурія (15-20 еритроцитів у полі зору) складають сечовий синдром є характерними ознаками гломерулярного ураження нирок.

Найімовірніший діагноз у цьому випадку — марганцева інтоксикація.
– Пацієнт працює електрозварником, що піддає його тривалому впливу марганцю, який є складовою частиною деяких зварювальних матеріалів.
– В основі клініки лежать неврологічні симптоми, пов’язані з ураженням екстрапірамідної системи: хода стає “степажною” (“хода півня”), характерна підвищена висота підйому ніг при ходьбі з опущенням передньої частини стопи, підвищений тонус м’язів, особливо в кінцівках, що ускладнює рухи, тремтіння рук, але менш виражене, ніж при класичному паркінсонізмі.
– Також наявні симптоми енцефалопатії: зниження пам’яті, уваги, концентрації, емоційна лабільність, депресія, дратівливість, апатія.
– При інгаляції пилу, що містить марганець, може розвинутися пневмоконіоз, який проявляється прогресуючою задишкою, кашлем, хронічним бронхітом.

Найімовірніше у пацієнта розвинулося силікоз — професійне захворювання легень, яке виникає внаслідок тривалого вдихання пилу, що містить діоксид кремнію. Пацієнт працює на підприємстві, де концентрація діоксиду кремнію в повітрі робочої зони перевищує гранично допустиму концентрацію утричі. Такий рівень експозиції є достатнім для розвитку силікозу. Діоксид кремнію, в свою чергу, є одним з найбільш агресивних мінеральних пилів, що при тривалому вдиханні викликає фіброз легень — поступове заміщення нормальної легеневої тканини на сполучну (фіброзну) тканину, що призводить до порушення функції легень

У пацієнтки виник міхурцевий занесок – патологічний стан, що виникає внаслідок аномалії розвитку трофобласту під час вагітності, що призводить до формування безлічі набряклих ворсин хоріону, які заповнені рідиною.
– На ранніх стадіях захворювання спостерігається затримка менструації, як при нормальній вагітності (у жінки остання менструація 2 місяці тому), з’являються виділення, які можуть бути темного кольору (“шоколадні”), іноді з домішками міхурців (частинки набряклих ворсин хоріону).
– Матка часто значно перевищує розміри, характерні для відповідного терміну вагітності;
– При міхуровому занеску не виявляються ознаки життєдіяльності плода, такі як серцебиття або рухи плода.
– Рівень ХГЛ при міхуровому занеску значно вищий, ніж при нормальній вагітності на відповідному терміні. Це може призводити до ускладнень, таких як розрив яєчникових кісти або прееклампсія.
– УЗД демонструє множинні маленькі кістозні структури, що нагадують снігову бурю або грона винограду, без нормального розвитку плода.

Під час вагітності виникає гіпертрофія ділянок , що виробляють пролактин, тим самим збільшуючи розмір гіпофіза , що робить його дуже чутливим до ішемії. В результаті кровотечі під час пологів виникає гіповолемія з подальшим вазоспазмом гіпофізарних судин. Результатом є або цілковита ішемія гіпофіза, або окремих його ділянок із недостатністю відповідних гормонів (гіпопітуїтаризм). Вищенаведений стан і є синдромом Шихана. В даному випадку спостерігається недостатність гонадотропних, тиреотропного та адренокортикотропного гормонів, які безпосередньо виробляються гіпофізом.

У жінки виник піднігтьовий панарицій – гнійне запалення тканин пальця під нігтьовою пластинкою. Клінічно проявляєтся дуже сильним болем та набряком в ділянці нігтьової фаланги, адже гнійник, що формується, придавлений жорсткою і щільною нігтьовою пластиною. Пароніхій виключаємо, оскільки це запалення нігтьового валика без утворення гною під нігтьовою пластинкою.

Везикулопустульоз у новонароджених – це шкірне захворювання інфекційного генезу, яке викликається переважно стафілококами та проявляється запаленням вихідних отворів потових залоз.
– зазвичай загальний стан дітей не порушений, може виникати помірне підвищення температури тіла, порушення сну, інтенсивний плач, зниження апетиту;
– головним і часто єдиним симптомом є шкірний висип, який спочатку представляє собою дрібні плями рожевого кольору. Далі висип трансформується у невеликі, до 5 см, везикули. Перші шкірні прояви виникають у ділянках з найбільшою кількістю потових залоз та утрудненою вентиляцією: на волосистій частині голови, верхній третині спини, у шкірних складках, на сідницях. Через 1-3 дні везикули перетворюються в пустули: серозна рідина всередині заміщається гнійним ексудатом. Пустули, як правило, саморозкриваються із формуванням ерозій або покриваються кірочкою, яка відпадає через 1-2 дні.

Враховуючи підвищену температуру, біль у поперековій ділянці справа, позитивний симптом Пастернацького (характерний для уражень нирок), а також лейкоцитоз, що вказує на наявність запального процесу, найімовірніший діагноз — гострий пієлонефрит.

У дитини виник гострий стенозуючий ларинготрахеїт – захворювання, яке у 75% випадків є ускладненням парагрипозної інфекції. Після проникнення у ворота інфекції вірус спричиняє запалення верхніх дихальних шляхів з утворенням набряку та інфільтрацією слизової оболонки та трахеї, що, в свою чергу призводить до звуження дихальних шляхів і посиленої роботи дихальних м’язів.
Характерні клінічні ознаки включають гавкаючий кашель, захриплість і інспіраторний стридор внаслідок звуження підслизової щілини.
– Легкий круп: стридор може бути відсутнім або проявлятися лише у збуджених осіб.
– Помірний круп:
▪ Стридор і задишка можуть бути присутніми в стані спокою .
▪ Зазвичай видно втягнення грудної клітки.
▪ У постраждалих може бути тахікардія або тахіпное .
– Важкий круп
▪ Сильний стридор і задишка присутні в спокої.
▪ Зменшується надходження повітря.
▪ Можуть спостерігатися гіпоксемія , зміна психічного стану та/або інші ознаки загрози дихальної недостатності .
▪ Обструкція верхніх дихальних шляхів може викликати парадоксальний пульс .
▪ Хвилювання дитини може погіршити симптоми та спровокувати повну обструкцію дихальних шляхів.

У пацієнтки виникла меланома шкіри – злоякісна пухлина, яка виникає з пігментних клітин (меланоцитів). Типова клінічна картина меланоми наступна:
– Поява нової або зміна кольору, розміру, форми існуючої родимки. Це часто є першою ознакою меланоми.
– А (assymetria) – родимка стає асиметричною, де одна половина не відповідає іншій;
– B (borders, тобто нерівні краї) – краї родимки стають нерівними, зазубреними або нечіткими;
– С (colour change, зміна кольору) – родимка може мати різні відтінки коричневого, чорного, червоного, білого або синього (у тесті забарвлення темно-фіолетове);
– D (diameter) – збільшення розміру родимки, особливо якщо вона перевищує 6 мм у діаметрі (розміри новоутворення в тесті 1×1,5 см);
– E (evolution, еволюція) – будь-які зміни в родимці протягом часу, включаючи зростання, поява виразок або симптоми, такі як свербіж або кровоточивість.

Інфрачервоне випромінювання, особливо при тривалому впливі на око, може призвести до нагрівання тканин кришталика, що викликає денатурацію білків і, як наслідок, розвиток катаракти. Така катаракта називається “тепловою” або “скловарною”, оскільки найчастіше зустрічається у працівників, які мають справу з джерелами інтенсивного інфрачервоного випромінювання, наприклад, у скловарній промисловості або металургії.

У пацієнтки спостерігається ортостатичний колапс – стан, при якому відбувається різке падіння артеріального тиску при переході з горизонтального положення у вертикальне (стояче або сидяче).
Основні симптоми:
– Відчуття обертання або нестійкості, що виникає відразу після підйому з ліжка або стільця.
– Короткочасна втрата свідомості, що зазвичай швидко проходить після повернення в горизонтальне положення.
– Зниження систолічного артеріального тиску на 20 мм рт. ст. або діастолічного тиску на 10 мм рт. ст. протягом 3 хвилин після переходу у вертикальне положення.
– Блідість, відчуття холоду та підвищене потовиділення через активацію симпатичної нервової системи.

Аномальна маткова кровотеча – кровотеча надмірної тривалості (більше 7 днів), по обсягу крововтрати (більше 80 мл) та/або частоті (інтервал менше 24 днів або більше 4 епізодів за 90 днів). Це своєрідний діагноз виключення, коли явної причини кровотечі при обстеженні не виявлено (жінці виконано огляд в дзеркалах слизової піхви та шийки матки, відсутні гінекологічні захворювання в анамнезі). Для перелічення всіх можливих причин АМК застосовують мнемонік PALM-COEIN (долоня-монета), що означає: P – поліп, A – аденоміоз, L – лейоміома, M – малігнізація, C – коагулопатія, O – овуляторна дисфункція, E – еднометріальна, I – ятрогенна, N – не класифікована. Пацієнтці показане ретельне дообстеження, що може включати визначення концентрації гормонів, коагулограму, УЗД органів малого тазу та ін.

Найімовірніший діагноз у пацієнтки — гепатоцелюлярна недостатність (печінкова енцефалопатія) на тлі токсичного ураження печінки, ймовірно викликаного передозуванням або тривалим прийомом знеболюючих препаратів.
– Пацієнтка тривалий час вживала знеболюючі препарати, що могло стати етіологічним фактором даного стану (зокрема це може бути вживання парацетамолу або інших НПЗЗ);
– Неадекватна поведінка та астериксис свідчать про розвиток печінкової енцефалопатії.
– Жовтяничність склер та високий білірубін вказують на гіпербілірубінемію, зумовлену порушенням функції печінки;
– Підвищення рівня аланінамінотрансферази свідчить про значне ураження печінкових клітин, а МНВ – про порушення синтетичної функції печінки, зокрема синтезу факторів згортання крові.

В даному випадку діагностуємо бронхіальну астму. Сальбутамол є бронхолітиком, який швидко знімає бронхоспазм, покращує прохідність дихальних шляхів, зменшуючи задишку та симптоми експіраторного утруднення. Оскільки у пацієнта напади задишки є короткочасними і відбуваються 1-2 рази на місяць, інгаляційний β2-адреноміметик короткої дії є оптимальним для купірування симптомів під час нападу.

Згідно наведених даних, у пацієнтки виник гострий цистит, основними проявами якого є:
– Переохолодження як частий етіологічний фактор;
– Часті болючі сечовипускання (дизурія);
– Підвищення температури тіла до субфебрильних значень;
– Енурез, дратівливість, порушення сну.
– Симптом Пастернацького негативний, що вказує на відсутність ураження нирок і робить діагноз пієлонефриту менш імовірним.
– Лейкоцитурія та бактеріурія вказують на інфекційний процес у сечовивідних шляхах, зокрема в сечовому міхурі.

Флегмона новонародженого — це гнійно-некротичне ураження підшкірної жирової клітковини та прилеглих тканин, яке розвивається у перші тижні життя дитини. Клінічна симптоматика даної патології наступна:
– Загальний стан дитини тяжкий, дитина млява, відмовляється від їжі, погано смокче. Спостерігається загальна слабкість і адинамія. Температура тіл підвищена, може досягати 38-39°C (власне, єдина ця ознака і відрізняє флегмону від інших варіантів відповідей, оскільки наведені в них патології не супроводжуються яскравим запальним процесом);
– На певній ділянці тіла (найчастіше у зоні попереку, сідниць, спини) з’являється ділянка почервоніння з чіткими або розмитими межами. У місці почервоніння з’являється тугий, болючий інфільтрат, який поступово збільшується в розмірах. Надалі у центрі інфільтрату можуть з’являтися ділянки ціанозу та розм’якшення, що свідчить про утворення гнійного вогнища.
– Діарея, стілець може містити домішки слизу та зелені, що може бути наслідком інтоксикації або супутньої інфекції.
– Іноді у новонароджених із флегмоною спостерігається підвищений рівень білірубіну, що може призвести до жовтяничного забарвлення шкіри.

Відкрита артеріальна протока — це вроджена вада серця, при якій не відбувається фізіологічне закриття артеріальної протоки після народження. Артеріальна протока — це судина, яка в ембріональному періоді з’єднує аорту і легеневу артерію, дозволяючи крові обходити нерозвинені легені. У нормі протока закривається незабаром після народження, але якщо цього не відбувається, зберігається патологічний зв’язок між цими судинами.
– Як правило, при невеликих дефектах симптоми можуть бути непомітними або проявлятися пізніше (тому яскрава симптоматика у даному випадку з’явилась не одразу після народження, а у 6-річному віці);
– Відставання у фізичному розвитку, які спостерігаються через недостатнє насичення організму киснем;
– Ключова ознака: систоло-діастолічний шум (шум “машини”) – характерний безперервний шум, найкраще вислуховується в II міжребер’ї зліва від грудини. Шум виникає через постійний потік крові з аорти в легеневу артерію під час систоли і діастоли.
– Скидання крові з аорти в легеневу артерію під час систоли і діастоли призводить до перенавантаження малого кола кровообігу та лівобічних відділів серця, через що серце розширяється вліво та вгору.

У пацієнта спостерігається хвороба Крона — хронічне запальне захворювання шлунково-кишкового тракту, яке може уражати будь-яку його частину від рота до анального каналу, найчастіше уражаючи термінальний відділ клубової кишки і початковий відділ товстої кишки.
– Основний симптом – біль в животі, що часто локалізується в правій клубовій ділянці (нагадує біль при апендициті) або може бути дифузним. Біль може посилюватися після їжі, що призводить до втрати апетиту та схуднення.
– Часті рідкі випорожнення, з домішками крові або слизу.
– Важливими ендоскопічними ознаками є глибокі лінійні виразки, що можуть мати вигляд “бруківки”, набряк і потовщення слизової, стриктури, афтозні виразки, іноді гранульоми (при біопсії).

На користь хронічного холециститу в даному випадку стверджують:
– Захворювання триває кілька років, що свідчить саме про хронічний процес;
– Типова локалізація і характер болю: різкий біль у правому підребер’ї та епігастрії, що іррадіює під праву лопатку із супутніми симптомами (нудотою та блюванням);
– Іктеричність склер може виникати при ускладненні холециститу, коли камінь закупорює жовчовивідні шляхи, що призводить до накопичення білірубіну в крові;
– Позитивний симптом Ортнера (болючість при постукуванні по правій реберній дузі) та френікус-симптом (болючість при натисканні в ділянці між ніжками груднинно-ключично-соскоподібного м’яза) є патогномонічними для запального процесу у жовчному міхурі.

За основу беремо позитивну пробу Манту (діаметр 21 мм) та дані флюорографії. Даний опис підходить під критерії вогнищевого туберкульозу, що представляє собою наявність двосторонніх вогнищевих тіней діаметром  1,0-1,5 см слабкої інтенсивності з розмитими контурами. Клінічна картина є також типовою, оскільки більшість хворих на вогнищевий туберкульоз не відмічають жодних симптомів захворювання, а симптоми інтоксикації характерні переважно для свіжих (м’яко-вогнищевих) форм вогнищевого туберкульозу, тобто вогнищевого туберкульозу у фазі інфільтрації.

У пацієнта з цукровим діабетом, який приймає інсулін, на тлі фізичного навантаження та недостатнього споживання їжі може розвинутися гіпоглікемія, що ймовірно стало причиною його стану. Основні клінічні прояви гіпоглікемії наступні:
– Пацієнт відчуває сильний голод, що супроводжується відчуттям “порожнечі” в шлунку;
– Виникає різке потовиділення, часто холодний липкий піт, тремор кінцівок чи всього тіла;
– Пригнічення свідомості аж до коми, пацієнт може стати дезорієнтованим у просторі та часі, неадекватно реагувати на запитання або зовсім не відповідати.
– Можуть розвиватися клонічні або тонічні судоми, що нагадують епілептичні напади, підвищений тонус м’язів, особливо в потиличній області, підвищення сухожильних рефлексів

Маніакальний епізод — це стан, що характеризується надмірно підвищеним або дратівливим настроєм, підвищеною активністю та енергією, а також порушенням мислення і поведінки. Він є частиною біполярного розладу, але може спостерігатися і в інших психічних захворюваннях.
Основна клініка наступна:
– Ейфорія: надмірно піднесений настрій, відчуття радості, захоплення, щастя, часто невідповідні до обставин. У деяких випадках, замість ейфорії, може переважати дратівливість, агресивність, особливо якщо пацієнта критикують або обмежують його в діях.
– Перебільшена самооцінка, пацієнт може вважати себе надзвичайно важливим, талановитим, впливовим (наприклад, ідеї величі, надмірної впевненості у власних силах).
– Пацієнт демонструє надмірну фізичну активність, він постійно рухається, виконує багато завдань одночасно, часто починає нові справи, не завершуючи попередніх.
– Підвищений сексуальний потяг, що може призводити до нерозбірливих або ризикованих сексуальних стосунків.
– Пацієнт відчуває, що його думки швидко змінюють одна одну, важко зосередитися на чомусь одному. Часто спостерігається “перескакування” з теми на тему (тахікардія думок).

Особливістю екземи є те, що в основі її патогенезу лежить перший тип алергічних реакцій, а в основі дерматиту четвертий. Тому дерматит виникає не одразу, а екзема одразу після контакту із алергеном. Якщо в анамнезі астма, сезонні алергії, які виникають за негайним типом алергічних реакцій, то і екзема, скоріш за все, буде у такої людини, а не контактний дерматит.

Свинець є нейротоксином, який викликає ураження центральної та периферичної нервової системи., наслідком чого є прояви енцефалопатії та поліневропатії. Також свинець інгібує ферменти, що беруть участь у синтезі гему, зокрема дельта-амінолевулінатдегідратазу, що призводить до накопичення порфіринів і їхніх попередників, а також базофільної зернистості в еритроцитах. І, нарешті, свинець сприяє утворенню вільних радикалів, що призводить до окислювального стресу. Окислювальний стрес пошкоджує клітинні мембрани, білки, ДНК, що веде до пошкодження гепатоцитів та нефронів, наслідком чого є порушення функції печінки та нирок.

Відчуття пекучого загруднинного болю, що зазвичай виникає через 1-1,5 години після вживання їжі та посилюється в горизонтальному положенні, а також 2 осередкових ураження стравоходу дозволяють остаточно діагностувати гастроезофагеальну рефлюксну хворобу. Ключовими препаратами при даному захворюванні є інгібітори протонної помпи (H+/K+-АТФази), яка є ключовим ферментом, що відповідає за секрецію соляної кислоти в шлунку. Зниження виробництва кислоти зменшує кислотність шлункового вмісту, що знижує пошкоджувальний вплив кислоти на слизову оболонку стравоходу.

У хворого спостерігаються ознаки епілептичного статусу, що є невідкладним станом і потребує негайної медичної допомоги. Першочерговим завданням є зупинити судоми та стабілізувати стан пацієнта. З цією ціллю вводиться діазепам (сибазон) – бензодіазепін, що володіє анксіолітичною, седативною, протисудомною та міорелаксантною властивостями. Він швидко діє, знижуючи активність нервових клітин, що зменшує частоту та інтенсивність судомних нападів. Дозування діазепаму при епілептичному статусі становить 10-20 мг в/в повільно. Якщо судоми не припиняються, дозу можна повторити через 10-15 хвилин. Ефект препарату зазвичай триває кілька годин, але через швидку метаболізацію додаткове введення може знадобитися для підтримки контролю над судомами.

Розсіяний склероз є аутоімунним захворюванням, що уражає центральну нервову систему. Він характеризується множинними осередками демієлінізації в головному і спинному мозку, що призводить до різноманітних неврологічних симптомів. Про це свідчать:
– Хвороба протягом 6 років із періодичними загостреннями – розсіяному склерозу типовий хронічний перебіг із загостреннями та рецидивами;
– Ейфорія та знижена критичність до свого стану – когнітивні порушення, що часто супроводжують розсіяний склероз;
– Об’єктивні ознаки ураження мозочка: атаксія під час проби Ромберга, інтенційний тремор, промахування під час виконання координаторних проб, горизонтальний ністагм;
– Відсутність черевного рефлексу (ранній і важливий симптом, який спостерігається у 70% пацієнтів з РС);
– Патологічні стопні рефлекси, клонус стоп, які є наслідком ураження пірамідного тракту;
– Темпоральне збліднення дисків зорових нервів на очному дні – ознака атрофії зорового нерва, яка часто спостерігається при розсіяному склерозі.

Пацієнт захворів на лептоспіроз – зоонозне захворювання, що викликається грамнегативними бактеріями Leptospira. В даному випадку захворювання проявляється у вигляді синдрому Вейла, що характеризується жовтяницею, нирковою недостатністю, крововиливами та міокардитом з аритміями.
Захворювання загалом має двохфазний перебіг:
– Рання фаза захворювання характеризується неспецифічними симптомами: лихоманка (у важких випадках підйом температури до 40 С), головний біль і міалгія (особливо в м’язах гомілок та попереку, є важливим симптомом для розпізнання захворювання у зв’язку з токсином збудника, що спричинює рабдоміоліз);
– Пізня фаза характеризується швидкопрогресуючою поліорганною недостатністю та може включати наступне:
   ▪ Ознаки гострого ураження нирок (наприклад,олігурія, анурія);
   ▪ Ознаки печінкової недостатності (наприклад, жовтяниця)
   ▪ Геморагічний діатез (наприклад, кровохаркання, пурпура, мелена)

PSA (простатичний специфічний антиген) — це білок, який виробляється клітинами передміхурової залози (простати) і виділяється в кровотік. Він відіграє важливу роль у розрідженні еякуляту, що сприяє рухливості сперматозоїдів. Високі рівні PSA в крові (як правило, вище 4 нг/мл) можуть свідчити про різні захворювання простати, включаючи рак простати. Проте, підвищений рівень PSA не завжди вказує є стовідсотковим підтвердженням діагнозу і потребує додаткового обстеження, такого як біопсія простати.

На користь тромбозу центральної вени сітківки вказують:
– загальна судинна патологія в анамнезі (гіпертонічна хвороба);
– довгий час тромбоз перебігає безсимптомно, лише згодом раптово зв’яляється типова симптоматика;
– раптова втрата зору;
– патогномонічний симптом «розчавленого помідора» на очному дні, при якому значно розширені вени сітківки, а на стінках судин та біля них візуалізуються дрібні крововиливи;
– набряк диску зорового нерва внаслідок порушення відтоку крові.

Варфарин — антагоністи вітаміну К — потребують моніторування МНС.

МНС – це протромбінове відношення (ПВ, протромбіновий час пацієнта, поділений на середній нормальний протромбіновий час), що зведено в ступінь МІЧ (ISI, міжнародний індекс чутливості використовуваного тромбопластину, вказано у паспорті набору реагентів).

Вітамін К необхідний для синтезу протромбіну в печінці. Якщо дати варфарин, знизиться рівень вітаміну К в крові, що знизить рівень протромбіну і підвищить МНС, що в свою чергу говоритиме про позитивний результат розрідження крові.

У дитини виникла геморагічна хвороба новонароджених, основний патогенетичний механізм якої полягає в недостатньому екзогенному надходженні вітаміну К (дефіцит вітаміну також поглиблює стерильність кишечика новонародженого, оскільки у синтезі вітаміну К бере участь і кишкова мікрофлора), наслідком чого є зниження в крові рівня К-залежних факторів згортання крові (ІІ, VII, IX, X). Клініка даного стану:
– мелена новонароджених, блювання шлунковим вмістом по типу «кавової гущі»,
– петехіальні крововиливи та екхімози;
– кровотечі з носа, крововиливи в мозок;
– в рідкісних випадках – розвиток геморагічного шоку.

Внаслідок незахищного статевого акту як шляху передачі інфекції пацієнтка захворіла на трихомонадний кольпіт. На це також вказують:
– Скарги на гнійні виділення зі статевих шляхів із неприємним запахом, печію та свербіж в ділянці статевих органів, гіперемована слизова оболонка піхви загалом свідчить про запальний процес в піхві, тобто про кольпіт.
– Пінисті виділення жовто-зеленого кольору є характерним симптомом трихомоніазу — інфекції, що викликається Trichomonas vaginalis (у разі кандидозного кольпіту з’являються білі «сирнисті» виділення зі статевих органів).

У цієї пацієнтки, ймовірно, розвинулася еклампсія — тяжке ускладнення вагітності, яке виникає після прееклампсії (стану, що супроводжується підвищеним артеріальним тиском, набряками, головним болем та іншими симптомами).
В даному тесті можна розпізнати передвісники та безпосередньо клініку еклампсії. До передвісників еклампсії належать:
– головний біль, запаморочення, загальна слабкість;
– порушення зору (“туман”, “мушки” перед очима).

Клініка власне еклампсії:
– підвищений АТ;
– мілкі фібрилярні посмикування м’язів обличчя з подальшим їх переміщенням на м’язи верхніх кінцівок;
– тонічні скорочення мускулатури до 30 с;
– клонічні судоми з їх поширенням на нижні кінцівки;
– після припинення судом – глибокий шумний вдих, можливий розвиток набряку легень (наявність в ротовій порожнині піни, забарвленої кров’ю).

На підставі описаних ознак під час судово-медичної експертизи, найбільш імовірною причиною смерті є отруєння чадним газом.
– Рожевий колір шкіри та слизових оболонок є характерним симптомом отруєння чадним газом, оскільки карбоксигемоглобін, який утворюється в крові під час отруєння, має яскраво-червоний колір, що надає шкірі і слизовим оболонкам рожевий або вишнево-червоний відтінок.
– Рівень карбоксигемоглобіну понад 50% є смертельним (в крові чадний з’язується з гемоглобіном, утворює стійку сполуку карбоксигемоглобін та призводить до кисневого голодування через неможливість приєднання “ураженого” білка приєднати до себе кисень), що підтверджує смертельне отруєння саме чадним газом.

Попереднім діагнозом в даному випадку є перелом шийки стегнової кістки, основними клінічними проявами якого є:
– скарги на біль в ділянці кульшового суглоба, який локалізується під пупартовою
зв’язкою, втрату опороздатності кінцівки;
– біль, що посилюється при пальпації;
– кінцівка ротована назовні та вкорочена;
– при спробі провести пасивні і активні рухи, а також при осьовому навантаженні (постукування по п’яті або по осі шийки) — біль різко посилюється;
– позитивний симптом “прилиплої п’яти” — пацієнт не в змозі підняти і утримати випрямлену
ногу, тому він згинає її в кульшовому та колінному суглобі, що призводить до ковзання п’яти по поверхні.

Наведені симптоми вказують про розвиток бартолініту з подальшим абсцедуванням: підвищення температури тіла, різка болючість у нижній третині велико статевої губи (місцерозташування бартолінової залози) та різко болюче утворення з гіперемованою поверхнею, і симптомами флюктуації (що свідчить про утворення порожнини, заповненої гноєм, тобто абсцесу).

Ключовим моментом в діагностиці целіакії є поява симптомів після введення в раціон манної каші, багатої на глютен. Під впливом глютену утворюються специфічні антитіла (до тканинної трансглютамінази типу 2, антиендомізіальні, до дезамінованих пептидів гліадину), розвивається аутоімунна запальна реакція, яка призводить до атрофії ворсинок слизової оболонки тонкого кишківника. Виникає симптоматика, характерна для синдрому мальабсорбції: здутий напружений живіт, шум плеску, пінисті смердючі випорожнення, велика кількість нейтрального жиру в стулі.

На підставі наведених симптомів у пацієнта найімовірніше розвинулося ускладнення виразкової хвороби шлунка, а саме стеноз воротаря шлунка.
– Довготривала виразкова хвороба (5 років) є безпосередньою причиною рубцювання та подальшого стенозу воротаря.
– Відчуття важкості та розпирання в епігастральній ділянці після прийому їжі може свідчити про обструкцію виходу зі шлунка у дванадцятипалу кишку;
– Як наслідок, виникає часте блювання неперетравленою їжею;
– Через часте блювання та неможливість нормального перетравлення їжі пацієнт починає стрімко втрачати вагу (10 кг за 2 місяці).

Абсцес легені — це обмежене гнійне запалення в легенях з утворенням порожнини, яка містить гній. Він зазвичай виникає як ускладнення пневмонії, коли інфекція викликає некроз тканин легені. Після розриву абсцесу гній спорожнюється в дихальні шляхи, що проявляється рясним виділенням гнійного мокротиння і тимчасовим полегшенням симптомів.
– Притуплення перкуторного звуку, бронхіальне дихання, дрібноміхурові та крепітуючі хрипи у ділянці правої лопатки вказують на локалізований запальний процес.
– Раптовий напад кашлю з виділенням 200 мл гнійного мокротиння є класичним симптомом прориву абсцесу легені в бронх, після чого гнійний вміст абсцесу спорожняється через дихальні шляхи.
– Округле просвітлення з горизонтальним рівнем на фоні інфільтрації вказує на наявність чітко відмежованої порожнини з рівнем рідини, тобто гною в легені.

Основна тріада ознак, яка вказує на передчасне відшарування плаценти:
1) гіпертонус матки та її локальна болючість;
2) кров’янисті виділення зі згортками;
3) ознаки дистрес-синдрому плода (проявляється аритмічним серцебиттям та брадикардією).

У пацієнтки виник гострий сальпінгоофорит (гострий аднексит) – тобто одно- чи двостороннє запалення придатків матки (маткових труб та яєчників). На користь даного діагнозу свідчать:
– гноєподібні виділення зі статевих шляхів, біль унизу живота як прояв запального процесу у статевих шляхах;
– загальноінтоксикаційні прояви (температура 38 С);
– найважливіший прояв: збільшені з обох боків придатки, болючі під час пальпації, що фактично вказує на правильний діагноз.

У хворої виник лактаційний мастит – запалення тканини молочної залози, яке зазвичай виникає у жінок під час лактації. Найчастіше розвивається протягом перших кількох тижнів після пологів, але може виникнути в будь-який момент під час грудного вигодовування.
Причинами даного стану є:
– Недостатнє спорожнення грудей під час годування або зціджування.
– Травма грудей або стискання одягом.
– Раптове припинення грудного вигодовування.
– Бактеріальна інфекція, найчастіше викликана Staphylococcus aureus, Streptococcus та іншими мікроорганізмами, що найчастіше проникає через тріщину чи пошкодження соска.
Симптоматика захворювання наступна:
– Місцеві ознаки: болісність, почервоніння та набряк молочної залози, пальпаторно – ущільнення в ураженій ділянці (флюктуаціяя відсутня, що свідчить про відсутність абсцедування), збільшені та болючі регіонаргі лімфовузли;
– Загальні ознаки: Підвищена температура тіла, озноб, загальне нездужання, втома.

У пацієнта рак голівки підшлункової залози, наслідком якої стала обструкція жовчовивідних шляхів та виникнення підпечінкової жовтяниці:
– патогномонічний для раку ПШЗ с-м Курвуазьє, тобто пальпований збільшений, але безболісний жовчний міхур;
– гіпербілірубінемія за рахунок прямого білірубіну, стабільне наростання жовтяниці як наслідок перекриття пухлиною підшлункової залози жовчовивідних шляхів;
– Періодичні підйоми температури тіла можуть свідчити про можливе ускладнення, таке як холангіт, або бути реакцією на пухлину.

У паціцієнта виник легіонельоз – гостре сапронозне захворювання, спричинене переважно L.pneumophila та характеризується переважним ураження дихальної системи. На це вказують:
– епідеміологічні дані: кондиціонери є типовим техногенним резервуаром збудників даної інфекції;
– сама хвороба перебігає у клінічній формі хвороби легіонерів, яка характеризується:
▪ загальноінтоксикаційним синдромом в перші дні захворювання: підвищення температури тіла до 39 С, головний біль, артралгії, міалгії.
▪ далі приєднується вологий кашель  з виділенням слизистого чи слизисто-гнійного мокротиння, наростає задишка. Майже в половини хворих вислуховується шум тертя плеври. В деяких випадках захворювання набуває затяжного перебігу із розвитком фіброзу легеневої тканини.

Розпізнати первинну недостатність кори наднирників (хворобу Аддісона) можна за наступними даними:
– перенесений туберкульоз призвів до руйнування кіркової речовини туберкульозними гранульомами, наслідком чого стала її недостатність;
–  наслідком недостатності кортизолу є недостатнє зворотнє гальмування секреції АКТГ і меланотропіну, в результаті чого виникає гіперпігментація шкіри та слизових оболонок;
– через недостатність мінералокортикоїдів виникає збільшення екскреції натрію та зниження екскреції калію із сечею, потом, слиною та через шлунково-кишковий тракт. Звідси: тяжке зневоднення, гіперкаліємія, гіпонатріємія, підвищення осмоляльності плазми, ацидоз, зменшення ОЦК, артеріальна гіпотонія, схильність до розвитку синкопальних станів, бажання вживати солоні продукти.

У пацієнта найімовірніше розвинувся гострий набряк легень як ускладнення гострого переднього інфаркту міокарда. Напад задишки, дифузний ціаноз, а також велика кількість вологих різнокаліберних хрипів в легенях є наслідками застою в малому колі кровообігу та пропотівання рідкої частини крові у альвеоли.

У пацієнта виник простати – гостре запалення передміхурової залози, яке найчастіше викликається бактеріальною інфекцією. Клінічно проявляється наступними симптомами:
– Загальна інтоксикація: раптове підвищення температури тіла до 38-39°C і вище, часто супроводжується ознобом, загальна слабкість та втома;
– Біль в промежині, який може бути різким, інтенсивним, постійним або ниючим, іррадіювати в пряму кишку, статеві органи, поперек;
– Болісне і утруднене сечовипускання, відчуття печіння, ніктурія;
– Гнійні або слизово-гнійні виділення з уретри;
– Під час ректального дослідження простата збільшена, різко болюча, гаряча на дотик, іноді з нечіткими контурами.

Тромбоемболія легеневої артерії – оклюзія стовбура чи основних гілок легеневої артерії тромбом (емболом), що утворився у венозній системі, ПШ чи ПП серця, або іншим матеріалом, що потрапив у судини системи легеневого кровообігу (краплі жиру, кісткового мозку, пухлинні клітини, повітря, паразити, фрагменти катетера та ін.), у результаті чого припиняється кровопостачання легеневої паренхіми. В даного пацієнта тромбоемболію можна пояснити операцією з приводу атеросклеротичної гангрени стопи.

Клінічно дана патологія підверджується:
– гострим, часто “стенокардичним” болем та задишкою;
– холодна та волога шкіра, тахікардія та падіння АТ можуть бути наслідок шоку, зумовленим гострим порушенням кровообігу, пов’язаним з ТЕЛА;
– ціаноз верхньої половини грудної клітки і шиї за типом «комірця Стокса» вказують на недостастність правих відділів серця, зумовлену гостре підвищенням опору у малому колі кровообігу.

Найімовірніше захворювання у дитини викликало перевищення концентрації нітратів у питній воді.

– Акроціаноз, ціаноз слизових оболонок, тахікардія та задишка є характерними ознаками метгемоглобінемії — стану, при якому нітрати перетворюються в організмі на нітрити, які, у свою чергу, окислюють гемоглобін у метгемоглобін. Метгемоглобін не здатен переносити кисень, що призводить до гіпоксії і розвитку зазначених симптомів.
– У районах з децентралізованим водопостачанням підвищення рівня нітратів у воді часто пов’язане з використанням води з криниць або джерел, які можуть бути забруднені стоками або добривами.

Проводяться вони наступним чином: учасників дослідження ділять випадковим чином на 2-3 групи (в даному випадку вибірка проводиться за допомогою комп’ютерного списку випадкових чисел): випробувальну (їм вводять досліджуваний препарат), традиційну (група необов’язкова, їх лікують за загальноприйнятою методикою) і контрольну (їм вводять плацебо). Дослідження називається рандомізованим через те, що кожен учасник потрапляє в певну групу випадково (рандомно) і не знає, який препарат він приймає (тобто дослідження є сліпим). Дослідження може бути подвійно сліпим, коли про препарат не знають ні лікар, що збирає дані для дослідження, ні пацієнт.