Максимальна експозиція джгута влітку становить 2 години (120 хвилин), взимку – 1 годину (60 хвилин). При більш тривалому часі утримання джгута є ризик некрозу тканин ішемізованої кінцівки.

У жінки виник попереково-крижовий радикуліт – патологія периферичної нервової системи, що характеризується пучків спинних нервових волокон (т. зв. нервових корінців) в поперековому і крижовому відділах хребта. Відсутність ахілового рефлексу зліва свідчить про ураження нервових корінців на рівні сегмента S1, який відповідає за цей рефлекс.

Нейтрофільний плеоцитоз свідчить про наявність гнійного запального процесу в центральній нервовій системі, що є ключовим показником для діагностики гнійного менінгіту. Інші симптоми, такі як менінгеальний синдром, петехіальні висипи та підвищення температури, також важливі, але є менш специфічними і зустрічаються при інших захворювання, а зміни у лікворі є саме тим специфічним діагностичним критерієм, що підтверджує гнійний менінгіт.

Згідно наведених даних (повернення з ендемічної для малярії Південної Азії, напади гарячки з наступним поверненням до нормальної температури, що супроводжується сильним потовиділенням), ми діагностуємо малярію – інфекційне захворювання, причинене малярійним плазмодієм. Для остаточної діагностики необхідні мікроскопії товстої краплі крові – для визначення збудника  та мазка (тонкої краплі крові) – для визначення виду збудника та рівня паразитемії.

Згідно з наведеною інформацією, у пацієнтки виникла шкірна форма сибірки – особливо небезпечної інфекції, спричиненої Bacillus antracis.
– Переважним джерелом інфекції є велика рогата худоба. Пацієнтка, в свою чергу, працює дояркою, що уможливлює контакт ушкодженої шкіри з інфікованим спорами Bacillus antracis грунтом або контамінованим робочим інвентарем;
– При потраплянні спор збудника під шкіру та виділенні екзотоксину відбуваються типові для сибірки видозміни висипу:
1) спочатку з’являється неболюча червона пляма;
2) пляма перетворюється на папулу мідно-червоного кольору;
3) папула – у везикулу із серозним вмістом, в подальшому – з геморагічним;
4) відбувається розрив везикули з утворенням виразки із припіднятими над рівнем шкіри краями, темно-коричневим дном та серозно-геморагічними виділеннями;
5) виникє некроз в центрі виразки з утворенням чорного неболючого струпу, який розростається з формуванням навколо нього запального валику;
6) на валику навколо струпа формуються дочірні везикули;
– зміни на шкірі супроводжуються важкою інтоксикацією (лихоманка, головний біль, адинамія,
ломота в тілі).

Аортальна недостатність характеризується порушенням замикаючої функції клапана, що призводить до зворотного потоку крові з аорти назад у лівий шлуночок під час діастоли. Основні клінічні ознаки аортальної недостатності наступні:
– Збільшення пульсового тиску (різниця між систолічним і діастолічним тиском) є одним із найхарактерніших симптомів. Це обумовлено зниженням діастолічного тиску через регургітацію крові.
– Діастолічний шум — це головний аускультативний симптом. Найкраще вислуховується у другому міжреберному просторі праворуч від грудини (над аортою) або над точкою Боткіна (третій-четвертий міжреберний простір зліва).
– Інші специфічні симптоми:
▪ “Танок каротид” — виражена пульсація сонних артерій.
▪ “Капілярний пульс Квінке” — чергування блідості та гіперемії нігтів при їх натисканні.
▪ Знак Мюссе — ритмічні кивки голови, що співпадають із пульсацією.
▪ Знак Дюрозьє — систолічний і діастолічний шуми, які вислуховуються над стегновими артеріями при їх компресії.
– Рентгенологічно: серце аортальної конфігурації, гіпертрофія лівого шлуночка через постійне перевантаження об’ємом.

У дитини розвинулись набряки, причиною яких є серцева недостатність, зумовлена вродженою вадою серця. Основні характеристики серцевих набряків наступні:
– Серцеві набряки зазвичай починаються з нижніх кінцівок (стопи, гомілки) і поступово поширюються вгору. Набряки зазвичай симетричні з обох боків, хоча на початкових етапах можуть бути більш виражені на одній нозі;
– Набряки посилюються в кінці дня, особливо після тривалого перебування у вертикальному положенні. У ранковий час вони можуть бути менш вираженими після нічного відпочинку;
– При натисканні на набряклу ділянку залишається ямка (позитивний симптом “ямки”), яка повільно вирівнюється.

Найімовірніше ускладнення у даного хворого – пенетрація виразки дванадцятипалої кишки. На це вказують:
– Постійний біль в епігастральній ділянці з іррадіацією в спину є типовим симптомом пенетрації, коли виразка починає проростати через стінку кишки в навколишні тканини (часто в підшлункову залозу).
– Живіт напружений, болючий при пальпації, що свідчить про подразнення очеревини. Також про “гострий” живіт вказує позитивний симптом Образцова – болючість при піднятті випрямленої ноги в положенні лежачи на спині, що може свідчити про подразнення очеревини.
– Рентгенологічно виявлена тришарова ніша в цибулині дванадцятипалої кишки – це класична ознака виразки з ознаками пенетрації, коли виразковий процес проходить через стінку кишки і втягує прилеглі тканини.

При термінальній нирковій недостатності (ХХН V), коли наявна важка уремія та симптоматика зі сторони практично всіх органів та систем, єдиним варіантом тимчасового продовжити життя хворого є гемодіаліз з можливим подальшим застосуванням трансплантації нирки.

У даному випадку у новонародженої дитини іктеричність шкіри та підвищення рівня непрямого білірубіну пов’язані з гемолітичною хворобою новонароджених, яка виникла внаслідок ізоімунної несумісності за групою крові та резус-фактором між матір’ю та дитиною.
У матері з групою крові 0(I) Rh- є антитіла (IgG) проти антигенів групи крові А(II) і В(III), а також антитіла проти резус-фактора. Оскільки у дитини група крові А(II) Rh+, антитіла матері через плаценту потрапляють у кровообіг дитини та атакують еритроцити дитини. Внаслідок атаки материнських антитіл на еритроцити дитини, відбувається їхній руйнівний гемоліз. В результаті гемолізу з еритроцитів вивільняється гемоглобін, який метаболізується до непрямого білірубіну. Печінка новонародженого не встигає кон’югувати весь білірубін, що призводить до його накопичення в крові та розвитку іктеричності шкіри.

Псевдоалергія — це патологічний стан, при якому клінічні прояви аналогічні алергічній реакції, але відсутній імунологічний етап (відсутність утворення специфічних антитіл або сенсибілізованих лімфоцитів). Іншими словами, це реакція, що клінічно нагадує алергію, але розвивається без участі імунної системи. Даний стан характеризується:
– клінічними проявами, схожими на алергічні (в даному випадку це кропив’янка та розлади ШКТ);
– псевдоалергічні реакції часто виникають при великій дозі подразника, тоді як алергічні реакції можуть розвиватися навіть при мінімальній кількості алергену (у тесті сказано, що симптоми з’являлись після вживання значної кількості продуктів-тригерів);
– найважливіша ознака – при проведенні шкірних або лабораторних тестів на специфічні IgE результати будуть негативними у зв’язку з тим, що, як уже було сказано, у патогенезі псевдоалергії відсутній імунологічний етап з утворенням IgE.

У хворої виникли гіпнагогічні галюцинації — це тип галюцинацій, які виникають на межі між неспанням і сном, зазвичай під час засинання.
– Гіпнагогічні галюцинації можуть бути дуже реалістичними, яскравими і деталізованими. Зміст може включати образи, звуки, голоси, а іноді і відчуття дотику.
– Часто включають яскраві образи, форми, кольори або навіть сцени, що нагадують мрії. Можуть включати бачення людей, тварин або предметів.
– Людина часто усвідомлює, що перебуває в стані між сном і неспанням, хоча іноді може плутати галюцинації з реальністю.
– Галюцинації зазвичай тривають кілька секунд або хвилин і припиняються, коли людина повністю засинає або пробуджується, можуть виникати кілька разів за ніч.

Для жінки 57 років із ожирінням III ступеня та нещодавно діагностованим цукровим діабетом II типу, на тлі неефективності субкалорійної дієти та фізичних навантажень, рекомендується призначення метформіну. Метформін є препаратом першого вибору для лікування цукрового діабету II типу, особливо у пацієнтів із надмірною вагою або ожирінням. Він допомагає знижувати рівень глікемії, покращує чутливість тканин до інсуліну, знижує продукцію глюкози печінкою і має додаткову перевагу в тому, що не викликає збільшення маси тіла. Початкова доза зазвичай становить 500 мг 1-2 рази на день, з поступовим збільшенням дози до досягнення оптимального контролю рівня глюкози в крові, але з мінімізацією побічних ефектів.

У пацієнта виник гіпотиреоз – захворювання, що характеризуються порушенням функції щитоподібної залози, що буде відображатись під час гормонального дослідження. Клінічну картину даного захворювання можна поділити на наступні симптомокомплекси:
– Симптоми, пов’язані зі зниженням швидкості метаболізму: втома, зниження фізичної активності, непереносимість холоду, гіпотермія, зниження потовиділення, випадання волосся, ламкість нігтів, холодна суха шкіра, збільшення ваги (незважаючи на поганий апетит), закрепи, брадикардія, гіпотиреоїдна міопатія, міалгія, скутість, судоми;
– Симптоми, пов’язані з генералізованою мікседемою: тістоподібна текстура шкіри, пухкий вигляд, мікседематозна хвороба серця (дилатаційна кардіоміопатія, приглушені тони серця, брадикардія, задишка), охриплий голос, претібіальний і періорбітальний набряк.

Антинуклеарні антитіла є важливим діагностичним маркером для системного червоного вовчака. Вони являють собою антитіла, що націлені проти компонентів ядер клітин.
– Позитивний тест на ANA спостерігається у 95-99% пацієнтів із СЧВ, що робить цей тест дуже чутливим для виявлення захворювання. ANA можуть бути присутніми і при інших аутоімунних захворюваннях, але високий титр та специфічні підтипи антитіл (наприклад, антитіла до дволанцюгової ДНК) частіше асоціюються саме з СЧВ;
– Антитіла до дволанцюгової ДНК (anti-dsDNA) є високоспецифічними для СЧВ, їхній титр часто корелює з активністю захворювання і може бути використаний для моніторингу ефективності лікування;
– Антитіла до Sm-антигену (anti-Sm) також високоспецифічні для СЧВ, але зустрічаються рідше (близько 20-30% пацієнтів);
– Антитіла до SSA/Ro і SSB/La: можуть бути присутніми при СЧВ, особливо у пацієнтів з фотосенситивністю і шкірними проявами.

Найбільш імовірний діагноз для хворого — короста. Що підтверджує цей діагноз:
– Свербіж, що посилюється ввечері та вночі.
– Попарно розташовані папуловезикули (є важливим клінічним симптомом, оскільки між попарно розташованим висипом знаходять коростяні ходи, розташовані на бічних поверхнях кистей і пальців, на згинальних і бічних поверхнях променево-зап’ясткових суглобів, ліктів, тильних поверхнях ступень , розчухи, геморагічні кірочки), розчухи через інтенсинвий свербіж, геморагічні кірочки.
– У зскрібку виявлено кліщ Sarcoptes scabiei hominis, який є збудником корости.

Відповідь неточна. Згідно наведеної клініки, у пацієнта розвинувся гіпертрофічний пілоростеноз (блювання фонтаном після кожного годування, блювотні маси у вигляді звурдженого молока через застій у шлунку, малий набір ваги, знижене сечовиділення). “Золотим стандартом” при даній патології є ультразвукове дослідження ОЧП, яка дозволить виявити наступні ознаки пілоростенозу:
– подовження антропілоричного відділу шлунка – довжина більше 2 см свідчить про структурні зміни в області переходу антрального відділу шлунка до пілоричного каналу;
– звуження пілоричного каналу – безпосередня причина порушення його прохідності та утруднення евакуації вмісту шлунка в дванадцятипалу кишку;
– потовщення м’язового шару пілоричного відділу – в нормі товщина м’язового шару становить 0,1-0,2 см, при гіпертрофії вона досягає 0,3-0,7 см.

Діабетична нейропатія – це ускладнення довготривалого ЦД, що супроводжується ураженням дрібних судин, що живлять нервові закінчення, що проявляється спонтанним болем, м’язовими судомами, парестезіями

Ускладнення ЦД поділяємо на:

Мікроангіопатичні, до яких налажать:

1) Діабетична хвороба очей

2) Діабетична хвороба нирок

3) Діабетична нейропатія

Макроангіопатичні ускладнення, до яких належать:

1) Гіпертонія

2) ІХС

3) Інсульт

4) Хронічна ішемія нижніх кінцівок

Окремо виділяють синдром діабетичної стопи

Синдром діабетичної стопи – це інфекція, виразка або деструкція глибоких тканин стопи, що супроводжується неврологічними розладами.
Ураження судин стопи, викликане мікроангіопатією (ураженням судин, що живлять нервові закінчення) не супроводжується зникненням пульсу на артеріях нижніх кінцівок, натомість макроангіопатичні ускладнення (атеросклероз артерій нижніх кінцівок) призводить до порушення кровопостачання кінцівки, та зникнення пульсу на ній.

У хворого виник розрив стравоходу внаслідок вживання великої кількості їжі та горілки, які стали ірритантами до виникнення нестримного блювання та пошкодження тканин стравоходу. Основні клінічні симптоми наступні:
– Раптовий сильний біль за грудниною або в епігастральній ділянці – часто описується як дуже інтенсивний, пекучий біль, що може іррадіювати в спину, плечі або живіт.
– Наявність підшкірної крепітації (відчуття хрусту під шкірою) у ділянці шиї та верхньої частини грудної клітки через потрапляння повітря з розірваного стравоходу в м’які тканини.
– Задишка та швидке поверхневе дихання через біль та інфільтрацію повітря в плевральну порожнину.
– Можливе виникнення гематемезису (блювання кров’ю) внаслідок пошкодження кровоносних судин.
– Гострий спад артеріального тиску, зумовлений розвитком шокового стнау.

Враховуючи збільшення кількох груп лімфатичних вузлів (підщелепних, пахвових, пахвинних, а також лімфовузлів середостіння), анемії, еритропенії та підвищеного ШОЕ, можна припустити наявність таких захворювань, як лімфома Ходжкіна (лімфогранулематоз), або неходжкінських лімфом. В будь-якому випадку доцільна ексцийна, або відкрита біопсія лімфатичних вузлів, що дозволить вивчити їх архітектоніку та встановити точний діагноз.

Зважаючи на наявність гіпертрофії лівого шлуночка, ознак порушення реполяризації на ЕКГ та збільшеної товщини міжшлуночкової перегородки за даними ЕхоКГ, найбільш імовірний діагноз – гіпертрофічна кардіоміопатія – захворювання, яке характеризується нерівномірним потовщенням стінок міокарда, найчастіше в ділянці міжшлуночкової перегородки, що може призводити до порушень в роботі серця, таких як зниження серцевого викиду, аритмії та розвиток серцевої недостатності.
Основні симптоми даної патології наступні:
– Задишка при фізичному навантаженні.
– Перебої в роботі серця.
– Запаморочення, іноді синкопальні стани.
– Систолічний шум при аускультації серця, особливо над аортою.

Згідно наведених даних, у дитини виникла інфекція сечовивідних шляхів (найімовірніше, цистит) як ускладнення ГРВІ. Основні її ознаки:
– Помірний інтоксикаційний синдром;
– Збільшення частоти сечовипускання, позиви до сечовипускання;
– Дизурія;
– Надлобкова болючість;
– ЗАС: еритроцитурія, лейкоцитурія, бактеріурія (>10³ КУО/мл), можлива невелика кількість білка.

Згідно «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях», розслідування хронічного профзахворювання (в даному випадку хронічний пиловий бронхіт) проводиться комісією у складі  представників:  санепідстанції (голова        комісії), лікувально-профілактичної установи (закладу), підприємства, профспілкової організації, членом якої є хворий, або  уповноваженого  трудового  колективу з питань охорони праці, якщо хворий не є членом профспілки.

Згідно наведених даних, у пацієнта виникла залізодефіцитна анемія, яка є гіпохромною, мікроцитарною та гіпорегенераторною (тобто з низьким вмістом ретикулоцитів). Ретикулоцити є молодими формами еритроцитів, і їх кількість зростає при адекватній терапії анемії, що свідчить про активізацію процесу еритропоезу в кістковому мозку. Збільшення кількості ретикулоцитів на початку лікування є ранньою ознакою ефективної терапії.

У хворих виникло зараження сальмонельозом – інфекційним запальним захворюванням кишківника, яке викликає бактерія роду Salmonella. Про це свідчать:
– типовий епіданамнез: джерелом інфекції дуже часто є водоплаваючі птиці, тому страви, приготовлені з їх яєць, є однією з головних причин інфікування;
– інтоксикаційний синдром: підвищення температури до 39oC, головний біль;
– диспептичні розлади, типові для гастроінтестинальної форми сальмонельозу: блювання, біль в животі, діарея;
– характерні випорожнення при сальмонельозі: часті, зі слизом, зеленуватого кольору, смердючі (болотяна твань).

Наведена клініка найімовірніше свідчить про ботулізм – інфекційне захворювання, переважно спричинене вживанням продуктів із високим вмістом болулотоксину.
– Вранці у хворої спостерігався початковий період захворювання у вигляді гастроентеритичного варіанту: нудота, блювання, сухість в роті (внаслідок атропіноподібної дії токсину);
– Ввечері розпочався період розпалу захворювання, типовими проявами якого є:
▪ офтальмоплегічний синдром (двоїння предметів, “туман перед очима”, птоз, мідріаз, анізокорія;
▪ бульбарні синдроми (відсутність блювотного та ковтального рефлексів, похлинання під час ковтання рідкої їжі);
▪ порушення фонації;
▪ розлади дихання.

Клінічні прояви свідчать про наявність у юнака гемофілії – генетично зумовленого порушення згортання крові, що успадковується Х-зчеплено рецесивно. Проявляється вона у в даному випадку у вигляді:
– геморагічного синдрому (часта кровотеча при невеликих порізах, ранках);
– гемофільної артропатії, що виникає внаслідок крововиливів у суглоб (в даному випадку колінний);
– схильністю до анемії внаслідок частих крововтрат;

Кріопреципітат для терапії кровотеч при гемофілії – препарат із обмеженим застосуванням, бо не дає змоги досягти необхідного рівня гемостазу, часто дає посттрансфузійні реакції і дозволяється тільки в умовах трансфузіологічного стаціонару. Найкращим вибором як для профілактики, так і для екстреного лікування є фірмові рекомбінантні концентрати факторів згортання крові:
– для гемофілії А – імунат, октанат, екомлот, новоейт тощо;
– для гемофілії В – імунін, октанін, бенефікс, ріксубіс тощо.

На основі представлених даних, найбільш ймовірним діагнозом є туберкульозний гоніт, тобто запалення колінного суглоба, зумовлене M. tyberculosis:
– Згідно наведеного анамнезу, пацієнт лікувався з приводу вогнищевого туберкульозу легень, що підвищує ризик розвитку позалегеневих форм туберкульозу, в т. ч. туберкульозу суглобів;
– Наявна типова для туберкульозу тривала субфебрильна температура (протягом 2 місяців);
– Проба Манту з 2 ТО з великим діаметром папули (14 мм) підтверджує наявність активного туберкульозного процесу.

У патогенезі пневмотораксу основним чинником є різке підвищення внутрішньоплеврального тиску, що відбувається внаслідок розриву альвеол або підплевральних булл, що призводить до виходу повітря в плевральну порожнину. Це викликає здавлення легені, що супроводжується болем, задишкою, різкою загальною слабкістю, аускультативно: тимпанітом та відсутністю дихання над ураженою легенею.

Гострий перикардит — це запалення перикарда, яке може мати інфекційну, аутоімунну або інші етіології.
– Основна ознака – біль у грудях, що локалізується за грудиною або в лівій частині грудної клітки, може бути гострим, колючим або тупим і давлючим, посилюється при глибокому диханні, кашлі, лежанні на спині, і може зменшуватися в положенні сидячи або нахилившись вперед;
– Перикардіальний шум тертя, який вислуховується під час аускультації серця, зазвичай в області лівого нижнього краю грудини.
– Найбільш характерні зміни на ЕКГ — це дифузні підйоми сегмента ST (без депресії ST, як при інфаркті міокарда) і депресія PR-сегмента.

Основне призначення полів асенізації полягає в знешкодженні та утилізації рідких і напіврідких нечистот. На полях асенізації здійснюється природне очищення стічних вод, яке відбувається завдяки фільтрації через ґрунт та біохімічним процесам у ґрунтових шарах. Цей метод є важливим для утилізації стічних вод у сільських і малих населених пунктах, де відсутня централізована каналізація. Також, враховуючи те, що нечистоти є хорошим мінеральним добривом, на полях, де відбулась асенізація, через рік може виконувати посів хлібних злаків та городніх культур.

Про наявність ВІЛ-інфекції у хворого свідчать настуні дані:
– Пацієнт є гомосексуалістом (ЧСЧ), а ЧСЧ, в свою, в чергу, входять в групу ризику інфікування ВІЛ-інфекціїєю;
– Клінічні ознаки (тривала гарячка невідомого генезу, нічна пітливість, генералізована лімфаденопатія, рецидивуюча діарея, різке зниження маси тіла невідомої етіології) дозволять при попередньому лабораторному підтвердженні вставновити діагнозу ВІЛ-інфекції, ІІІ клінічної стадії.

Розрив аневризми головного мозку, що спостерігається у хворого, є надзвичайно небезпечним станом, який часто призводить до субарахноїдального крововиливу. Про це свідчать:
– Раптовий сильний головний біль по типу “удару по голові”, який хворими часто описується як “найсильніший у житті”;
– Блювання, втрата свідомості, генералізовані симптоми є результатами різкого підвищення внутрішньочерепного тиску, що може призвести до дисфункції мозку.
– Ригідність потиличних м’язів – один із менінгеальних симптомів, що виникає через подразнення мозкових оболонок кров’ю;
– Анізокорія може свідчити про компресію черепних нервів або дисфункцію мозку, викликану підвищеним внутрішньочерепним тиском.

При повному розкритті шийки матки (10 см) плодовий міхур розривається і відходять передні води. Це вважається своєчасним відходженням навколоплідних вод. Якщо води відходять до початку пологової діяльності, йдеться про передчасне (допологове) відходження вод внаслідок передчасного розриву плідних оболонок. В даному випадку навколоплідні води відійшли 2 години тому, проте пологова діяльність розпочалась нещодавно (про це свідчить згладжена шийка матки та її відкриття на 4 см), що підтверджує дане ускладнення пологів.

Наведена клінка (біль, ранкова скутість суглобів кистей рук та скронево-нижньощелепних суглобів тривалістю більше 30 хвилин та набряк проксимальних міжфалангових суглобів кистей та обмеженість руху в них) є типовою для ревматоїдного артриту – хронічного системного автоімунного захворювання сполучної тканини з переважним ураженням суглобів по  типу ерозивно-деструктивного прогресуючого поліартриту.
Ключовим інструментальним дослідженням, яке необхідно провести при даній патології – рентгенографія кистей рук, завдяки якій можна виявити:
– навколосуглобовий остеопороз;
– звуження суглобової щілини внаслідок деструкції хряща;
– крайові ерозії (узури) в п’ястно-фалангових і проксимальних міжфалангових суглобах;
– підвивихи в суглобах;
– в кінцевих стадіях захворювання – кісткові анкілози.

У пацієнта виникла хвороба Альцгеймера — прогресуюче нейродегенеративне захворювання, яке характеризується поступовою втратою пам’яті, когнітивних функцій і змін у поведінці.
– Найпершими симптомами є погіршення короткочасної пам’яті (пацієнти забувають нещодавні події, важливу інформацію або те, що тільки що говорили). В подальшому при прогресуванн захворювання починає страждати і довготривала пам’ять, зокрема спогади про власне життя);
– Дезорієнтація в часі і просторі: пацієнти можуть забувати дати, час, не розуміють, де вони знаходяться, або як туди потрапили.
– Втрачається здатність підбирати правильні слова, утворення логічних речень або розуміння мови інших людей.
– Відмічається зниження інтересу до роботи, хобі, спілкування з іншими людьми. Пацієнти можуть ставати легко роздратованими, нетерпеливими, можуть виникати епізоди агресії.
– У міру прогресування хвороби пацієнти втрачають здатність самостійно здійснювати повсякденні дії, такі як одягання, прийом їжі, гігієнічні процедури.
– На КТ головного мозку: дифузне зменшення об’єму кори, особливо в лобних і скроневих долях, що свідчить про загальну атрофію мозку; розширення шлуночків мозку (особливо вертикальних); атрофія гіпокампу; борозни мозку стають більш помітними через втрату коркової тканини, що призводить до розширення субарахноїдальних просторів.

У дівчинки виник функціональний розлад жовчовивідних шляхів, тобто порушення моторики внаслідок неузгодженого чи надмірно сильного скорочення жовчного міхура чи сфінктерного апарату.
– У дітей даний розлад, як правило, провокується порушенням дієтичного режиму чи зловживанням гострою чи жирною їжею;
– Основний синдром – больовий, що характеризується періодичним нападоподібним болем у правому підребер’ї, що іррадіює в праве плече та лопатку, супроводжується нудотою, рідко – блюванням;
– При пальпації живота – найбільша болючість у проекції жовчного міхура, тобто в точці Кера;
– Біль в більшості випадків легко знімається спазмолітиками (дротаверин, мебеверин).

Даний випадок представляє собою ятрогенну перфорацію абдомінального відділу стравоходу, спричинену бужуванням стравоходу з причини рубцевої стриктури. Типова клініка наступна:
– різкий біль по ходу стравоходу, що має тенденцію до наростання, що посилюється при кашлі, ковтанні, глибокому вдиху;
– симптоми «гострого живота» внаслідок розвитку перитоніту;
– тахікардія, блідість шкірних покривів через вірогідне виникнення шоку.

У пацієнтки спостерігаються симптоми, які можуть вказувати на патологію жовчного міхура або жовчовивідних шляхів, зокрема на хронічний холецистит або жовчнокам’яну хворобу. Для уточнення діагнозу в першу чергу рекомендується провести УЗД органів черевної порожнини. Це основний метод діагностики, який дозволяє виявити наявність каменів у жовчному міхурі, оцінити стан стінок жовчного міхура, наявність запалення, набряку або ущільнення, а також перевірити прохідність жовчовивідних шляхів.

Псевдогалюцинації — це тип галюцинацій, який відрізняється від істинних галюцинацій за кількома критеріями:
– Пацієнт усвідомлює, що ці відчуття виникають у його свідомості, а не в зовнішньому світі. Наприклад, голоси можуть сприйматися як звучання в голові або “внутрішній голос”, а не як звуки, що виходять ззовні;
– Пацієнт може розуміти, що ці відчуття є нереальними, тобто вони існують тільки в його свідомості і не мають об’єктивного існування в реальному світі;
– Хворий може частково зберігати критичне ставлення до свого стану, розуміючи, що ці відчуття є результатом його хворобливого стану.

У хлопчика 16 років без клінічної симптоматики, але з виявленим акцентом II тону та систолічним шумом над легеневою артерією, найімовірнішим діагнозом є функціональний шум. Функціональні шуми є звичайними у підлітковому віці та часто не супроводжуються іншими симптомами або патологіями. Вони зазвичай не є ознакою серйозного захворювання і не вимагають спеціального лікування.

Основні ознаки функціонального шуму включають:
– Відсутність інших клінічних симптомів.
– Нормальні звучні та ритмічні серцеві тони.
– Систолічний шум, який часто чути в період швидкого росту або фізичного розвитку (будь-який діастолічний шум є патологічним!)

Найбільш імовірний етіологічний фактор кардиту у дівчинки з анамнезом загострення хронічного тонзиліту — це β-гемолітичний стрептокок групи А. Цей патоген є основною причиною розвитку ревматичного кардиту, який часто виникає після стрептококової інфекції верхніх дихальних шляхів, таких як хронічний тонзиліт.

Муковісцидоз — це аутосомно-рецесивний розлад, що викликає мутації в гені CFTR, що призводять до дефектних хлоридних каналів. Одним із варіантів його перебігу є легенева форма, коли у міру прогресування захворювання дефект Cl-каналів у дихальних шляхах призводить до згущення бронхіального слизу та порушення мукоциліарного кліренсу , що призводить до хронічних респіраторних інфекцій, колонізації легенів мультирезистентними бактеріями та прогресуючого зниження функції легень. Клінічно це проявляється:
– хронічною обструктивною хворобою легень з бронхоектазами;
– хронічним синуситом з подальним розвитком поліпів в носовій порожнині;
– рецидивуючим або хронічним продуктивним кашлем та пневмоніями;
– пальцями у вигляді «барабанних паличок» як прояв хронічної гіпоксії;
– кровохарканням.
– лабораторно – підвищеним рівнем хлоридів поту (при нормі ≤ 30 ммоль/л).

Найімовірнішим діагнозом в даному випадку є гемофілія у зв’язку із наступними причинами:
– Гемофілія є спадковим захворюванням, яке характеризується порушенням згортання крові через дефіцит одного з факторів згортання (найчастіше фактора VIII при гемофілії А або фактора IX при гемофілії В). Це призводить до тривалих кровотеч навіть після незначних травм.
– Характерною ознакою гемофілії є гемартроз (крововилив у суглоби), що призводить до деформацій та обмеження рухів у суглобах, особливо в колінних.
– Час згортання крові за Лі-Уайтом (24 хвилин) значно перевищує норму (5-10 хвилин), що свідчить про порушення вторинного гемостазу, характерного для гемофілії;
– Час кровотечі за Дьюком в нормі (3 хвилини), що вказує на нормальний первинний гемостаз (при гемофілії він не порушений).

Якщо вміст хлорорганічного пестициду ліндану в молоці перевищує максимально допустимі рівні у 4 рази, то таке молоко вважається небезпечним для споживання. Відповідно до санітарно-гігієнічних норм, молоко, яке містить пестициди в концентраціях, що перевищують МДР, не може бути допущене до реалізації та споживання людьми, оскільки воно становить загрозу для здоров’я.

Виходячи з результатів проби на толерантність до глюкози, у дитини спостерігаються порушення вуглеводного обміну, які можуть свідчити про предіабет або початкову стадію цукрового діабету. Ожиріння ІІІ ступеня є суттєвим фактором ризику розвитку діабету, тому необхідно вжити заходів для нормалізації вуглеводного обміну:
– Корекція харчування (призначення дієти з низьким вмістом простих вуглеводів і жирів, збільшення споживання клітковини, овочів, цільнозернових продуктів, зменшення порцій і часті прийоми їжі для підтримання стабільного рівня глюкози в крові);
– Впровадження регулярних фізичних навантажень (аеробні вправи, плавання, ходьба), що допоможуть покращити чутливість тканин до інсуліну і зменшити вагу.

Стандартна інтенсивна терапія при набряку Квінке вигллядає наступним чином:
– Призупинення надходження алергену (лікарського, харчового).
– Введення парентеральних антигістамінних лікарських засобів з переходом на пролонговані антигістамінні препарати 2-3-го поколінь.
– Внутрішньовенне введення ГКС: наприклад, преднізолон (дітям – з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла).
– Симптоматичне лікування.
– При загрозі ядухи – інтубація трахеї, штучна вентиляція легень.

Брадикардія та аритмія у плода можуть свідчити про гостру гіпоксію плоду. Тому в даному випадку необхідно вжити заходів для негайного розродження роділлі шляхом накладання порожнинних акушерських щипців.
Умови для їх накладання:
– Живий плід;
– Голівка плоду повинна бути розташована в порожнині малого тазу;
– Повне відкриття шийки матки;
– Відсутність плодового міхура;
– Відповідність між розмірами голівки плода і тазу матері.

Згадаємо, що представляє з себе показник інтенсивності:
Інтенсивність – Певне явище/кількість певних сталих об’єктів, причому сталим об’єктом зазвичай вважається певна кількість населення. В даному випадку «явищем» є захворюваність (як загальна, так і від певної причини), а об’єктами є населення у районі.

Субарахноїдальний простір – простір між павутинною і м’якою оболонками, заповнений спинномозковою рідиною, який продовжується в спинний мозок. Відповідно, якщо в даному просторі виникне крововилив, ліквор буде із домішками крові.

Для підвищення моторики кишечника у пацієнтів із гіпомоторною дискінезією товстого кишечника рекомендується внести такі зміни до харчового раціону:
– регулярне споживання кефіру, йогурту, ряжанки та інших кисломолочних продуктів сприяє нормалізації мікрофлори кишечника і покращує його функцію.
– збільшити кількість клітковини в раціоні: (включити більше свіжих овочів і фруктів, особливо тих, що містять багато клітковини (капуста, морква, буряк, яблука, груші, чорнослив), цільнозернові продукти, такі як хліб із цільнозернового борошна, вівсянка, коричневий рис, гречка, висівки;
– харчуватися регулярно, 4-5 разів на день, невеликими порціями.

Основні характерні ознаки відкритої артеріальної протоки виглядають наступним чином:
–  клінічні ознаки проявляються не одразу після народження, частіше на 2-3 день життя; діти, як правило, добре розвинені фізично та психомоторно;
– скидання крові з аорти в легеневу артерію під час систоли і діастоли призводить до перенавантаження малого кола кровообігу та лівобічних відділів серця, через що серце розширяється вліво та вгору;
– аускультативно: грубий систоло-діастолічний шум («машинний шум») в ІІ міжребер’ї біля грудини; різко посилений ІІ тон над легеневою артерією є наслідком закриття пульмонального каналу і вказує на наявність легеневої гіпертензії;
– пальпаторно спостерігається посилення верхівкового поштовху, систола-діастолічне тремтіння у ІІ міжребер’ї зліва біля грудини.

Соматизована депресія — це форма депресивного розладу, при якій психічні симптоми депресії проявляються через фізичні симптоми. Люди з соматизованою депресією можуть мати широкий спектр фізичних скарг, які не можуть бути повністю пояснені медичними захворюваннями або станами. Цей вид депресії часто важко діагностувати, оскільки пацієнти зазвичай звертаються за допомогою до лікарів з фізичними скаргами, не усвідомлюючи, що основна проблема має психічний характер.
Переважно пацієнти скаржаться на:
– головний біль, біль в ділянці серця;
– відчуття тиску в грудній клітці, серцебиття;
– загальну слабкість, запаморочення, порушення сну, втому;
– нудоту, блювання, діарею або закрепи, абдомінальний біль.

Важливими ознаками є відсутність будь-якого зв’язку даних симптомів із фізичним навантаженням, а також відстутність будь-яких порушень при фізикальних, лабораторних чи інструментальних дослідженнях.

Гострий перикардит — це запалення перикарда, яке може мати інфекційну, аутоімунну або інші етіології.
– Основна ознака – біль у грудях, що локалізується за грудиною або в лівій частині грудної клітки, може бути гострим, колючим або тупим і давлючим, посилюється при глибокому диханні, кашлі, лежанні на спині, і може зменшуватися в положенні сидячи або нахилившись вперед;
– Перикардіальний шум тертя, який вислуховується під час аускультації серця, зазвичай в області лівого нижнього краю грудини.
– Найбільш характерні зміни на ЕКГ — це дифузні підйоми сегмента ST (без депресії ST, як при інфаркті міокарда) і депресія PR-сегмента.

Гострий гематогенний остеомієліт — це інфекційне захворювання, яке викликає запалення кісткової тканини та кісткового мозку.
Основна симптоматика даного захворювання наступна:
– Захворювання часто починається раптово з підвищенням температури до 38-41°C (загалом це єдине захворювання із варіантів відподей, яке може давати настільки виражений інтоксикаційний синдром;
– Інтенсивний, постійний біль у ділянці ураженої кістки, який посилюється при рухах і пальпації, тому пацієнти часто займають вимушене положення кінцівки (в даному випадку нижня кінцівка зігнута у коліні, дещо приведена до середини, при цьому пасивні рухи у колінному і кульшовому суглобах болісні);
– В області ураженої кістки з’являється набряк, можливе почервоніння шкіри (в умові тесту почервоніння відсутнє;
– Пацієнт відчуває загальну слабкість, головний біль, нудоту, іноді блювання.
– На ранніх стадіях на рентгенограмі можуть не спостерігатися зміни. Через 10-14 днів можна побачити ознаки руйнування кісткової тканини, секвестрації.

Описана клінічна картина, включаючи головний біль, двоїння в очах, птоз лівої повіки, розбіжну косоокість, анізокорію, виражений менінгеальний синдром свідчить про наявність у хворої менінгіту. В ту ж чергу, низький рівень глюкози, значний лімфоцитоз у спинномозковій рідині, присутність фібринозної плівки є ключовими ознаками для визначення саме туберкульозної етіології менінгіту.

При задньому виді потиличного передлежання голівка плоду проходить через пологові шляхи таким чином, що потилиця знаходиться ближче до хребта матері, а обличчя — до лобка. Це призводить до того, що голова витягується в передньо-задньому напрямку, формуючи доліхоцефалічну форму. Пологова пухлина, що утворюється внаслідок натискання частини голови на пологові шляхи, в цьому випадку буде розташована на потилиці між великим і малим тім’ячком, оскільки саме ця частина голови першою проходить через пологові шляхи.
Таким чином, доліхоцефалічна форма голови новонародженого та розташування пологової пухлини на потиличній частині голови вказують на те, що пологи відбулися при задньому виді потиличного передлежання.

В даному випадку відображені ключові синдроми, характерні для хронічногго понкреатиту:
– больовий синдром: частіше в лівому підребер’ї, характерна іррадіація болю по типу «лівого напівпояса» або «повного пояса». Біль провокується надмірно жирною, смаженою, копченою, гострою їжею чи алкоголем;
– синдром зовнішньосекреторної недостатності (мальдигестії) – кашоподібний стілець 2-3 рази на добу, так звані «великі панкреатичні випорожнення» – великий об’єи світлих, жирних, блискучих, з неприємним запахом та залишками неперетравленої їжі, що важко змиваються з унітазу. Спостерігається мальабсорбція (тобто недостаність кишкового всмоктування), дефіцит жиророзчинних вітамінів (А, Е, К, D), схуднення, гіпокальціємія.
– кальцинати, розташовані вище пупка, насправді є конкрементами в протоках підшлункової залоз, які часто утворюють хронічному панкреатиті;
– відсутність підвищення рівня амілази підтверджує клініку зовнішньосекреторної недостатності, спричиненої поступовою деструкцією підшлункової залози.

Зважаючи на наявність інфекційного процесу в сечовивідній системі з високою ймовірністю грамнегативної флори, найбільш доцільним вибором антибактеріального препарату буде фторхінолон, наприклад, ципрофлоксацин або левофлоксацин. Ці препарати ефективні проти грамнегативних бактерій, часто використовуються при інфекціях сечовивідних шляхів і мають високу біодоступність.

У дитини виникла геморагічна хвороба новонароджених, основний патогенетичний механізм якої полягає в недостатньому екзогенному надходженні вітаміну К (дефіцит вітаміну також поглиблює стерильність кишечика новонародженого, оскільки у синтезі вітаміну К бере участь і кишкова мікрофлора), наслідком чого є зниження в крові рівня К-залежних факторів згортання крові (ІІ, VII, IX, X). Клініка даного стану:
– мелена новонароджених, блювання шлунковим вмістом по типу «кавової гущі»,
– петехіальні крововиливи та екхімози;
– кровотечі з носа, крововиливи в мозок
– в рідкісних випадках – розвиток геморагічного шоку.
Лікування полягає у застосуванні 1% вікасолу – препарату вітаміну К в дозі 3-5 мг/день для компенсації недостатнього надходження вітаміну ззовні.

Згадаємо, які існують групи здоров’я:
I – Здорові, рідко хворіють на ГРВІ;
II – Особи, що мають фактори ризику, патофізіологічні та біохімічні відхилення від норми — преморбідні стани; часто хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції;
III – мають хронічний перебіг захворювань без загострень протягом року;
IV – особи з хронічним перебігом захворювань та із загостреннями протягом року;
V – інваліди за хворобою.

Якщо припустити, що наведені у тесті пацієнти не мають частих загострень хронічних захворювань, то лище їх слід віднести до ІІІ групи здоров’я.

Згідно наведеної клініки (рухомий конкремент, червоподібні кров’яні згустки із сечею) підозрюємо сечокам’яну хворобу. Першочерговим дослідженням для виявлення конкременту та ступеня розширення сечовивідних шляхів є УЗД нирок та сечовивідних шляхів через свою високу точність, швидкість, доступність та відсутність потреби у введенні контрасту.

Жінка захворіла на ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру – геморагічний діатез із виникненням дефіциту тромбоцитів та мікроциркулярторним типом кровоточивості, клініка пов’язана із посиленим та пришвидшеним руйнування тромбоцитів внаслідок дії аутоантитіл, які спрямовані проти власних тромбоцитів.
В даному випадку клініка захворювання представлена:
– геморагічним синдромом у вигляді синців на ногах та тулубі, тривалих менструацій;
– яскраво виражений анемічний синдром внаслідок хронічної крововтрати: тахіпное, тахіардія, систолічний шум у всіх точках, артеріальна гіпотонія;
– типова картина крові: значна тромоцитопенія, еритропенія та низький гемоглобін як прояви хронічної постгеморагічної анемії;
– подовжена тривалість кровотечі за Дуке, що свідчить про порушення первинного гемостазу (норма – 2-4 хв);
– мієлограма – велика кількість молодих незрілих форм мегакаріобластів за рахунок гіперплазії мегакаріоцитарного ростка.

Назва документу сформована некоректно. До 2018 року існувала форма № 030/о «Контрольна карта диспансерного нагляду», в якій зазначались всі необхідні дані щодо захворюваності пацієнтів у амбулаторних умовах, проте, наказом № 157 від 26.01.2018 даний документ втратив чинність.

Враховуючи наведену симптоматику та проживання пацієнта поблизу заводу з переробки азбесту, найбільш імовірний діагноз — азбестоз, ускладнений центральним раком правої легені.
–  Осиплість голосу і парез правої голосової зв’язки можуть бути ознакою компресії або ураження нерву внаслідок пухлинного процесу.
– Рентгенологічні дані (неоднорідне затемнення в кореневій зоні, підвищена повітряність легень) свідчать про можливе ураження легень, включаючи наявність пухлинного процесу, характерного для професійних захворювань, пов’язаних з азбестом.

Оскільки пацієнт проживає у несприятливих умовах, ми не можемо виключати діагноз азбестозу, проте, враховуючи симптоматику та об’єктивні дані, ми на перше місце ставимо центральний рак і в першу чергу робимо акцент на його діагностиці.

Безпричинна поява синців, слабкість, кровоточивість ясен, запаморочення (при цьому крововиливи різної давнини) за відсутності будь-яких інших змін зі сторони внутрішніх органів вірогідно свідчать про ідіопатичну тромбоцитопенічну пурпуру.
Тромбоцитопенічна пурпура – діагноз виключення, при якому пацієнти зазвичай мають низький рівень тромбоцитів без інших відхилень. Додатковими дослідженнями при даному захворюванні є:
– ЗАК, а саме кількість тромбоцитів (< 100 000/мм³);
– коагулограма – нормальні показники через відсутність порушення вторинного гемостазу;
– подовжений час кровотечі за Дюке.

Хірургічне лікування хворих на токсичний зоб проводять у стані стійкого та тривалого медикаментозного еутиреозу. Передопераційну підготовку проводять за допомогою йодидів протягом 2 тижнів до операції (йодиди заліза ущільнюють залозу та запобігають її кровоточивості. Також йодиди мають тиреостатичний ефект, що запобігає виникненню тиреотоксичного кризу під час операції.

Наведений опис психічних порушень відповідає справжнім галюцинаціям, тобто образам, що виникають у свідомості самі по собі, без зовнішнього подразника. Справжніми вони є тому, що знаходяться в об’єктивному психічному просторі і утотожнюються з реальними живими чи неживими предметами та явищами (тобто покійна матір, яку знає пацієнт, запах сирої землі та гнилого листя, незнайомі люди, які несуть труну). Причиною виникнення галюцинацій у хворого є важка пухлинна інтоксикація.

Констриктивний перикардит характеризується порушенням серцевої функції, спричиненим потовщенням, ригідністю та фіброзністю перикарда внаслідок гострого перикардиту. Дане захворювання виникає внаслідок зрощення листків перикарду і його фіброзного потовщення (формується “панцирне серце”) , в результаті чого погіршується приплив крові до серця під час діастоли, виникає підвищення тиску наповнення шлуночків та розвиток симптомів як ліво-, так і правошлуночкової серцевої недостатності.
Клінічна картина виглядає наступним чином:
– гепатоспленомегалія, асцит (без наявності набряків на нижніх кінцівках),
– високий венозний тиск, частий і малий пульс, перикард-тон;
– III протодіастолічний тон (ритм “галопу”) виникає внаслідок значно вираженої систолічної дисфункції, виникаючи внаслідок різкого сповільнення припливу крові до ЛШ наприкінці фази його швидкого наповнення, є діагностично неспритливою ознакою;
– в подальшому з’являються жовтяниця, свербіж шкіри, прогресує кахексія – розвивається цироз печінки («псевдоцироз Піка»), який поєднується із синдромом «малого тихого серця»;
– набухлі шийні вени та набрякле обличчя з ціанотичним відтінком, що надають
хворому характерного вигляду консульської голови;
– позитивна тріада Бека: «мале тихе серце», високий венозний тиск та асцит.

Основна наша ціль в цьому завданні – зрозуміти, чи доцільно вводити правцевий анатоксин (тобто вакцину) та протиправцевий імуноглобулін, чи достатньо лише обмежитись хірургічною обробкою рани. Варіанти дій наступні:
– Якщо ми не маємо достовірних даних за наявність вакцинації, або ж вакцинація неповна, необхідно ввести 3 дози вакцини, що містить протиправцевий анатоксин, за схемою 0+1+6 міс. + додати імуноглобулін за наявності сильно забрудненої, розчавленої, глибокої чи вогнепальної рани;
– Якщо остання доза вакцини введена > 10 років тому, ми вводимо 1 дозу анатоксину + додаємо імуноглобулін за наявності сильно забрудненої, розчавленої, глибокої чи вогнепальної рани;
– Якщо остання доза вакцини введена 5-10 років тому, ми вводимо анатоксин у будь-якому випадку;
– Якщо остання доза вакцини введена < 5 років тому, ми лише динамічно спостерігаємо за хворим.

В даному випадку ми не маємо достовірних даних за вакцинацію хворого, тому найдоцільнішою дією є введення 3 доз вакцини, що містить протиправцевий анатоксин, за схемою 0+1+6 міс. + додати імуноглобулін у зв’язку із забрудненою раною.

У хворого виник гіпертонічний криз (АТ – 210/120 мм. рт. ст.), що ускладнився крововиливом у субарахноїдальний простір. Клінічно дане захворювання проявляється наступним чином:
– Раптовий, потужний (кинджальний) головний біль (часто описується пацієнтами як найгірший головний біль, який вони коли-небудь відчували), що часто іррадіює в шию та міжлопаткову зону;
– Менінгеальні симптоми: ригідність шиї, світлобоязнь, нудота і блювання, симтпоми Керніга та Брудзинського;
– Порушення свідомості (від сонливості до коми);
– Лихоманка;
– Пітливість, нестабільність гемодинаміки;
– Горизонтальний ністагм, рефлекси орального автоматизму – вогнищеві мозкові симптоми, які виникли внаслідок здавлення гематомою головного мозку;
– Загальний аналіз ліквору: зміна кольору від рожевого до червоного з кров’янистим відтінком, підвищена кількість еритроцитів (без конкретного порогу).

Синдром стафілококової обпеченої шкіри (генералізований ексфоліативний дерматит) – це гострий епідермоліз, спричинений St. Aureus, при якому захворюваність переважає серед дітей до 6 років (особливо серед немовлят, що підходить нам згідно умови тесту). Основними елементами висипу при даному захворюванні є великі пухирі, які швидко лопаються, утворюючи ерозії. Також згадується симптом Нікольського – це розширення вбік неушкоджених міхурів при легкому натисканні на них. Місцеві прояви супроводжуються загальними, що спричинені ендотоксином збудника (лихоманка, озноб).

 У даному випадку спостерігаємо клініку дерматоміозиту – запальної міопатії, що характеризується прогресуючою симетричною слабкістю проксимальних м’язів і супутнім дерматитом. У дівчинки спостерігаємо:
– Симетрична слабкість і атрофія скелетних м’язів, що зазвичай виникає у м’язах тазу та плечового поясу та призводить до труднощів при розчісуванні волосся , вставанні з положення сидячи та підйомі сходами;
– Наявність атрофічних ділянок з гіпопігментацією та гіперпігментацією, телеангіектазіями та лущенням (атрофічний сітчастий дерматит).

Інші клінічні прояви, що можуть спостерігатись при дерматоміозиті:
– Ослаблення м’язів горла, стравоходу та гортані, що призводить до дисфагії та дисфонії;
– Симетричний геліотрорний (пов’язаний з інсоляцією, тому виник після відпочинку на пляжі) еритематозний висип на: 
▪ Розгинальних поверхнях суглобів кисті, лікті та коліна (ознака Готрона);
▪ Верхніх повіках (геліотропна висипка) ; часто поєднується з періорбітальним набряком
▪ Верхній частині спини, задній частині шиї та плечовому поясі (симптом шалі)
▪ Верхній частині грудей і передній частині шиї (симптом «V»).
– Ураження серця – появляються тахікардією або брадикардією, рідко проявами серцевої недостатності.

При гіперглікемічній комі дозі інсуліну слід призначити з розрахунку 0,1-0,2 ОД/кг маси тіла на годину (наймолодшим пацієнтам може вводитись доза 0,05 ОД/кг маси тіла). За відсутності позитивної динаміки протягом 2-3 годин ця доза подвоюється, при цьому темп зниження глюкози повинен становити не більше 4-5 ммоль/л за 1 годину.

Анаеробна інфекція – патологічний процес, збудниками якого виступають анаеробні бактерії, що розвиваються в умовах відсутності кисню, тому головна умова успішної профілактики газової гангрени у потерпілого з великою розчавленою раною лівого стегна — це запобігти створенню сприятливого середовища для росту і розмноження анаеробних мікроорганізмів шляхом негайної і ретельної хірургічної обробки рани (своєчасна первинна хірургічна обробка рани). Вона включає в себе:
– Повне відкриття рани для забезпечення доступу до всіх ушкоджених тканин;
– Видалення всіх нежиттєздатних, некротичних тканин і сторонніх тіл, щоб усунути живильне середовище для розвитку анаеробних бактерій;
– Забезпечення адекватного дренажу рани для запобігання накопиченню інфікованих рідин і створення анаеробних умов;
– Профілактичне призначення широкоспектральних антибіотиків, особливо тих, що ефективні проти анаеробних бактерій (наприклад, метронідазол);
– Використання гіпербаричної оксигенації може допомогти збільшити концентрацію кисню в тканинах, що є токсичним для анаеробних бактерій.

Наведена клініка (загальна слабкість, запаморочення, підвищення температури до 37,5°С, біль у горлі, набряк шиї, збільшення підщелепних лімфовузлів, збільшені  мигдалики, вкриті плівками, що поширюються за їх межі) свідчить про виникнення у хворого поширеної форми дифтерії. Розглянемо її патогенез:
1) під дією екзотоксину збудника (C. diphtheriae), гіалуронідази та нейрамінідази виникає місцева запальна реакція;
2) далі токсин проникає в клітини слизової оболонки, де утворює вогнища некрозу;
3) під дією тромбопластину фібриноген перетворюється на фібрин, результатом чого стає утворення фібринових плівок;
4) далі екзотоксин лімфогенно потрапляє у глибокі тканини та тканини інших органів і систем. Розвииваються лімфаденіт, дифтерійна токсемія (уражаються кардіоміоцити, канальці нирок, наднирники, ганглії ВНС і т. д.)

З наведеного вище робимо висновок, що ключову роль у патогенезі дифтерії відіграє саме дифтерійний екзотоксин.

Серединний нерв проходить по передній частині передпліччя і відповідає за іннервацію більшості м’язів передпліччя, а також шкіри долонної поверхні кисті, великого пальця, вказівного пальця, середнього пальця і половини безіменного пальця. Він забезпечує чутливість долонної поверхні кисті та пальців (за винятком мізинця і половини безіменного пальця), а також моторну іннервацію більшості згинальних м’язів передпліччя та кисті. Тому сильний пекучий біль у ділянці кисті та передпліччя, особливо на фоні різаної рани волярної (долонної) поверхні нижньої третини передпліччя, найчастіше викликається пошкодженням серединного нерва (nervus medianus).

Клінічна картина клубового (тобто задньо-верхнього) вивиху стегна виглядає наступним чином:
– Травмо­вана кінцівка приведена, зігнута в кульшовому і колінному суглобах, ротована до­середини.
– Стегно здається корот­шим, ділянка зовнішньої поверхні кульшового суглоба сплощена.
– Контури верхівки вертлюга травмованої кінцівки визначаються вище, ніж на здоровій нозі, а верхівка його розташована ви­ще від лінії Розера—Нелатона.
– Спостерігається виражене порушення трикутника Бріана та си­метричності лінії Шемахера.
– Сідничні складки на травмованому боці розташовані вище, ніж на здоровому.
– Під час пальпації під сідничними м’я­зами чітко пальпується головка стегнової кістки.

При сідничих вивихах сіднича ділянка більш округла і головка стегна пальпується біля сід-ничої кістки. При сідничих вивихах нерідко проявляються симптоми подразнення і травмування сідничого нерва (парестезія, прострільний біль, парез). На боці вивиху стегна, як правило, виявляється відносне вкорочення кінцівки.

Враховуючи наявність аналогічних симптомів, що залишаються через 3 тижні після перенесеного тонзиліту (тривала слабкість і субфебрильна температура після перенесеної ангіни, збільшені позащелепні лімфатичні вузли, пухкі мигдалики, спаяні з дужками, наявність гнійних пробок у лакунах мигдаликів) ми констатуємо хронізацію запального процесу у мигдаликах (хронічний тонзиліт діагностується, якщо захворювання триває більше 2 тижнів).

Клінічні ознаки, такі як різкий початок захворювання, гострий біль у животі, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга, різке напруження м’язів передньої черевної стінки та втягнутість живота (свідчать про наявність у хворого симптому “гострого” живота), вказують на можливу перфорацію виразки з розвитком перитоніту.

Піопневмоторакс – захворювання плеври, що розвивається при одномоментному надходженні гною та повітря в плевральну щілину з деструктивних легеневих вогнищ. Таким вогнищем у даної дитини є гостра стафілококова пневмонія. Клінічно даний стан проявляється:
– різким сильним болем в ураженій половині грудей,
– раптовим нападом кашлю,
– вираженою задишкою, короткочасним апное,
– наростаючою блідістю і ціанозом шкірних покривів і слизових оболонок,
– виділенням холодного липкого поту,
– різкою гіпотонією (до 50-70 мм.рт.ст), ниткоподібним пульсом.
– притупленням перкуторного звуку в області накопичення гною та коробковий відтінок у верхніх відділах грудної клітки через підйом повітря вгору;
– аускульативно – різко послабленим диханням;
– рентгенографічно – зміщення органів середостіння у здорову сторону.

Лікарю слід заповнити статистичний талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів (форма №025/2о), куди вноситься наступна інформація: паспортні дані хворих, дільниця (сімейного лікаря, терапевтична, педіатрична), заключний діагноз та його кодування, наявність пільг, захворювання, що виявлені при звернені за лікуванням/при профілактичному огляді.

Найбільш імовірний діагноз у дівчинки — ювенільна маткова кровотеча. Ювенільні маткові кровотечі виникають у підлітковому віці через дисфункцію яєчників, що призводить до порушення нормального менструального циклу. Вони можуть проявлятися затримкою менструації, а потім тривалою і рясною кровотечею. Симптоми, такі як слабкість, запаморочення, блідість шкіри, тахікардія, а також зниження рівня гемоглобіну, свідчать про значну крововтрату і анемію.

Тотальний тип ушкодження (він же параліч Керера) відзначається при пошкодженні на рівні С5-Т1 сегментів спинного мозку та характеризується сиптомами, властивими для проксимального та дистального типів акушерського парезу. Це найважчий варіант перебігу акушерського парезу, при якому відзначається повна знерухомість руки (рука звисає вздовж тулуба, кисть пронована), м’язова гіпотонія, трофічні розлади, випадання рефлексів, зниження всіх видів чутливості. Внаслідок слабкості м’язів та недорозвинення суглобів кінцівки немовлятиподатливі: відзначається позитивний симптом «шарфу» – закидання руки навколо шиї.

Видання листка непрацездатності на період лікування в санаторії (24 днів) є недоцільним, оскільки у працівника наявна щорічна основна відпустка, яка також  складає 24 дні. Проте працівник також повинен витратити 4 дні на проїзд до санаторію і назад, і саме на цей термін ЛКК повинен видати листок непрацездатності, адже він не покривається відпусткою.

Температура шкіри є дійсно важливим показником напруження процесів терморегуляції організму, оскільки:
– Температура шкіри швидко реагує на зміни температури навколишнього середовища. При охолодженні температура шкіри знижується, при нагріванні – підвищується;
– Температура шкіри відображає ефективність механізмів відведення тепла, таких як потовиділення та збільшення кровотоку до шкіри;
– На відміну від інших показників (пульс, дихальні рухи тощо), які можуть змінюватися з різних причин, температура шкіри безпосередньо відображає тепловий стан організму та його здатність до терморегуляції.

Звернімо увагу на патогенез аномалій плода при вродженому сифілісі.
Аномалії плода є результатом сильної запальної відповіді на T. pallidum; таким чином, вони найбільш виражені після 20 тижнів вагітності, оскільки імунологічна відповідь плода слабо розвинена в першій половині вагітності. Після зараження плаценти трансплацентарний шлях спірохет до кровообігу плода призводить до інфікування печінки плода та дисфункції, що супроводжується інфікуванням амніотичної рідини, гематологічними аномаліями плода (анемія, тромбоцитопенія), асцитом, водянкою та виробленням імуноглобуліну М (IgM) у плода.
Який робимо висновок? Якщо вчасно розпочати лікування (до 18-20 тижнів вагітності) та ввести одноразово в/м бензилпеніцилін у дозі 2,4 млн ОД в/м, можна вилікувати жінку без загрози виникнення аномалій у плода. Тому застосування штучного переривання вагітності після курсу терапії категорично недоцільне.

Оптимальним місцем для розміщення земельної ділянки стаціонару медико-санітарної частини в даній ситуації буде південна околиця населеного пункту. Це пов’язано з тим, що найменш повторюваний вітер дме з півночі на південь (10%), тому на південній околиці вплив забруднюючих речовин від хімічного комбінату, розташованого на північній околиці, буде мінімальним.

Ендометріоз представляє собою доброякісне гормонозалежне захворювання, для якого характерним є розростання ендометроїдної тканини за межами матки, наслідком чого є хронічна запальна реакція.  В даному випадку спостерігається внутрішній ендометріоз, тобто розростання ендометрію безпосередньо в тілі матки (частіше у міометріі).
Клінічно спостерігаються:
– ниючий та тягнучий біль в нижньому відділі живота або в попереково-крижовій ділянці, що посилюється напередодні і під час менструації;
– порушення менструального циклу по типу гіперполіменореї та альгодисменореї;
– нерідко менструаціям передують мізерні темно-кровянисті («шоколадні») виділення зі статевих органів;
– при гінекологічному огляді – збільшення матки та змінення її форми.

Серед наведених препаратів найбільш доцільним є фторхінолон (ципрофлоксацин), який володіє широкою активністю проти грам (-) бактерій, зокрема Pseudomonas aeruginosa (синьогнійної палички), а також на 50-70% виводиться через нирки (при в/в введенні протягом перших 2 годин концентрація препарату в сечі перевищує таку в сироватці крові, що робить цей препарат пріоритетним вибором при інфекціях сечовивідної системи).

Гострокінцеві кондиломи – різновид вірусних бородавок, що являють собою м’які сосочкоподібні утворення на ніжці, схильні до злиття, етіологічним чинником яких є вірус папіломи людини 6 та 11 типів.
– Типова локалізація: вульва, шийка матки, анальна область, уретра;
– Клінічно: екзофітні ураження, схожі на цвітну капусту;
– Часто протікають безсимптомно; у рідкісних випадках може викликати свербіж, чутливість або кровотеча.

Шлуночкова екстрасистолія по типу тригемінії характеризується специфічним чергуванням комплексів: спочатку відбуваються два нормальних синусових скорочення серця з нормальними QRS-комплексами, після чого одне передчасне шлуночкове скорочення. Ці зміни повторюються циклічно. Ознаки шлуночкової екстрасистоли:
– Екстрасистолічний QRS-комплекс широкий (більше 0,12 с).
– Він деформований і не схожий на нормальний синусовий QRS-комплекс.
– Відсутній зубець P перед екстрасистолічним QRS-комплексом.
– Дискордантність зубця T відносно QRS-комплексу.
– Після шлуночкової екстрасистоли відбувається повна компенсаторна пауза.

Цей стан у дитини з неревматичним кардитом, який супроводжується нападами з болем у ділянці серця, задишкою, блідістю, підвищенням артеріального тиску та різким збільшенням частоти серцевих скорочень до 180/хв, може бути зумовлений пароксизмальною тахікардією. У такому випадку найбільш ефективним медикаментозним засобом є бета-адреноблокатор, наприклад, обзідан, який допомагає знизити частоту серцевих скорочень, зменшити артеріальний тиск і покращити симптоми, такі як біль у ділянці серця та задишка шляхом блокади дії адреналіну та норадреналіну на серце, що дозволяє контролювати тахікардію та зменшити навантаження на серцевий м’яз.

Найімовірніший діагноз у цьому випадку — кашлюк – інфекційне захворювання, що викликається бактерією Bordetella pertussis.

– Основний прояв інфекції – нападоподібний кашель, який триває вже близько місяця і супроводжується блюванням.
– Одутлість обличчя та субкон’юнктивальні крововиливи, що можуть бути наслідком тривалих нападів кашлю.
– Петехії на шкірі шиї та грудної клітки — виникають через підвищений внутрішньочерепний тиск під час сильних нападів кашлю.
– Виразка на вуздечці язика є типовою для кашлюка і з’являється через тертя язика об зуби під час кашльових нападів.

У пацієнтки спостерігається шийкова вагітність – рідкісна форма позаматкової вагітності, коли запліднена яйцеклітина імплантується в слизову оболонку шийки матки. Основні її ознаки наступні:
– Наявність ознак вагітності (в даному випадку – затримка менструації та позитивний результат дослідження сечі на ХГ);
– Переважно рясна, безболісна кровотеча, часто виникає після затримки менструації;
– Шийка матки збільшена, м’яка, іноді може бути асиметричною. Часто описується симптом «бочкоподібної шийки», коли шийка матки виглядає розширеною на фоні звичайного тіла матки.
– Ультразвукове дослідження може виявити плодове яйце в каналі шийки матки, при цьому порожнина матки залишається порожньою.

Враховуючи доношеність дитини, нормальну масу тіла, оцінку по шкалі Апгар 8-10 балів (абсолютно нормальний стан дитини), рекомендується прикласти дитину до грудей матері якнайшвидше (тобто в перші 30 хвилин) після обробки пуповини та проведення профілактики гонобленореї 1 % еритроміциновою або 1 % тетрацикліновою мазями для очей як один із кроків теплового ланцюжка (контакт шкіра-до шкіри), адже даний захід запобігає втраті тепла та сприяє колонізації організму дитини флорою матері.

Згідно рекомендацій, дітей 1 року життя потрібно годувати з наступною частотою:
– до 2 місяців – так званий «вільний» режим, при якому частота годувань складає від 8 до 12 за добу;
– 3-6 місяць – 6 разів на добу;
– Починаючи з 6 місяця життя – 5 разів на добу.

Ключовою ознакою виразкової хвороби саме 12-палої кишки є так звані “голодні” болі” тобто такі, що виникають на голодний шлунок або вночі, особливо якщо вони зникають після прийому їжі. Закрепи можуть бути пов’язані зі змінами моторики шлунково-кишкового тракту на тлі хронічного захворювання, а печія – через підвищену кислотність шлункового соку, що і спричинила виразку.

Іридоцикліт – це запалення передньої камери ока із залученням райдужки.
– причиною іридоцикліту можуть бути супуні аутоімунні стани, в тому числі гостра ревматична лихоманка;
– симптомами ураження передньої камери ока є сильний біль в оці, що посилюється вночі, погіршення зору, світлобоязнь, сльозотеча, слабка перикорнеальна ін’єкція;
– в той же час згладженість рельєфу радужки, зміна її кольору свідчать запальний процес у райдужці.

Виключаємо інші діагнози:
– Ірит: запалення тільки райдужки, але у випадку пацієнтки є також ознаки залучення циліарного тіла, що свідчить саме про іридоцикліт.
– Кератит: запалення рогівки, яке зазвичай супроводжується такими ознаками, як помутніння рогівки та виразки, які тут не описані.
– Хоріоїдит: Запалення хоріоїдеї (судинної оболонки), яке зазвичай не супроводжується перикорнеальною ін’єкцією і змінами райдужки.
– Гострий напад глаукоми: Характеризується раптовим підвищенням внутрішньоочного тиску, сильним болем, затуманенням зору, нудотою і блюванням. Відсутність таких симптомів, як нудота і блювання, робить цей діагноз малоймовірним.

З огляду на тривалий перебіг хвороби (5 місяців), постійний субфебрилітет, відсутність голосового тремтіння, кровохаркання, тупий перкуторний звук та відсутність дихання над пухлинним ураженням, остаточним діагнозом є рак легень.

Конвекція – це спосіб тепловіддачі організму, здійснюваний шляхом перенесення тепла рухомими частинками повітря (води).

Для розсіювання тепла конвекцією потрібно обтікання поверхні тіла потоком повітря з нижчою температурою, ніж температура шкіри. При цьому шар, що контактує зі шкірою повітря, нагрівається, знижує свою щільність, піднімається і заміщається холоднішим і щільнішим повітрям. В умовах, коли температура повітря дорівнює 20 ° С, а відносна вологість – 40-60%, тіло дорослої людини розсіює в навколишнє середовище шляхом теплопроведення та конвекції близько 25-30% тепла (базисна конвекція).

Відповідно, при збільшенні швидкості руху повітряних потоків (вітер, вентиляція, що особливо характерно для гірських та пригірських регіонів) значно зростає інтенсивність тепловіддачі (форсована конвекція).

Непряма дія фактора навколишнього середовища полягає не у безпосередньому впливі шкідливого фактора (в даному випадку – відходи промислового підприємства) на організм людини, а його дії через посередник (в даному випадку річкова вода). Самі по собі нечистоти здоров’ю не шкодять, проте потрапляючи у річкову воду, сприяють загибелі деяких мікроорганізмів, порушують процеси самоочищення води і погіршення її якості. В результаті дану воду споживати недоцільно через негативний вплив на стан здоров’я.

Недостатність ультрафіолетового випромінювання, яка спричинена тривалим перебуванням у приміщенні без сонячного світла, може призводити до зниження рівня вітаміну D, що, в свою чергу, викликає порушення фосфорно-кальцієвого обміну. Це може пояснювати сонливість, кволість, поганий апетит та низьку активність у дітей.

Гербіциди, що залишаються в ґрунті, можуть поглинатися кореневою системою рослин, які потім споживаються людиною або використовуються для годівлі тварин, що в свою чергу, можуть бути джерелом забруднення харчових продуктів для людей. Тому найбільш імовірним шляхом поширення гербіцидів в організм людини є шлях ґрунт-рослини-людина.

У хворого виникла гостра аневризма серця – вогнищеве розширення та/або випинання стінки серця, спричинене витонченням міокарда. На це вказують:
– перенесений ІМ (аневризма серця зустрічається у < 5% пацієнтів після ІМ);
– ознаки застійної серцевої недостатності (задишка в спокої, набряки та асцит) через дискінезію міокарда, спричинену аневризмою;
– парадоксальна пульсація латеральніше від верхівкового поштовху зліва, що вказує на локалізацію аневризми.

Жінці в даному випадку є обов’язковим діагностичне вишкрібання матки з подальшим патогістологічним дослідженням, осклільки кровотеча у постменопаузі може бути єдиним маркером розвитку раку ендометрію, що у 90% випадків розвивається у жінок старше 50 років. Метастазування раку часто виникає в перші 3 роки захворювання, тому життєво важливою є рання діагностика з наступним хірургічним лікуванням (як правило, видаленням матки).

Щоб розпізнати ПМС, потрібно лише виявити його постійний зв’язок з менструальним циклом за відсутності органічних змін зі сторони органів статевої системи, що і наведено в тесті. Синдром, як правило, виникає за д-ка днів – 2 тижні до початку менструації, характеризується психоемоційними та нейрогуморальними порушеннями, що негативно позначаються на життєдіяльності жінки, і безслідно зникає до початку наступної менструації.

У пацієнтки виникла гангрена легені, тобто гнійно-гнильний некроз обширних ділянок паренхіми легені. При даному стані основними клінічними симптомами є:
– біль в грудній клітці;
– важкий загальний стан, часто з розвитком кахексії, адинамія, задишка;
– неприємний, гнилісний запах з рота;
– кашель з великою кількістю пінистого харкотиння у вигляді “м’ясних помиїв”, що містить детрит, частки некротизованої тканини;
– перкуторно – притулений звук, аускультативно – послаблення дихальних шумів, різнокаліберні вологі хрипи.

У даної хворої на основі симптомів і рентгенологічних даних підозрюється напружений пневмоторакс (з колабсацією легені та підшкірною емфіземою) у поєднанні з переломами ребер. Найпершою дією лікаря в даному випадку повинна бути негайна декомпресія плевральної порожнини шляхом встановлення торакостомічного дренажу (дренажу по Бюлау) або пункції плевральної порожнини товстою голкою (для швидкої декомпресії), якщо дренаж неможливий одразу. Це необхідно для випуску повітря з плевральної порожнини, зменшення тиску і розширення колабованої легені.

У хворого наявна клініка спадкового мікросфероцитозу (хвороба Мінковського-Шоффара), для якого характерний хвилеподібний перебіг із загостреннями у вигляді гемолітичних кризів, що симптоматично проявляються тріадою:
1) анемічний синдром (низький гемоглобін і рівень еритроцитів у дитини);
2) жовтяниця за рахунок непрямого білірубіну;
3) спленомегалія.
Додаткові часті симтпоми:
– відставання у розвитку;
– холедохолітіаз (виникає у 50% хворих)
– виразка шкіри на нижній третині лівої гомілки (можлива виразка від венозного застою або від підвищеного розпаду еритроцитів).

Наявність каменів у жовчному міхурі навіть за легкого перебігу є абсолютним показаннням до одномоментної спленектомії та холецистектомії.

В даному випадку спостерігається клініка відкритої артеріальної протоки, при якій відбувається скидання крові з аорти в легеневу артерію під час систоли і діастоли у зв’язку зі значно вищим тиском в аорті. Виникає перенаповнення малого кола кровообігу та перевантаження лівих камер серця, які розширюються, а стінки гіпертрофуються із розвитком легеневої гіпертензії. Надалі постерігається перевантаження правого шлуночка, а у велике коло кровообігу надходить менше крові.
Клінічні ознаки:
– виникають в кінці першого року або на 2-3 році життя;
– при огляді: шкіра бліда, виражена пульсація судин, нерідко ціаноз нижньої половини тіла при неспокої, при високій леrеневій гіпертензії може бути стійкий ціаноз шкіри і слизових оболонок;
– формування «серцевого горба»;
– пальпаторно: посилення верхівкового поштовху, систоло-діастолічне тремтіння у ІІ міжребер’ї зліва біля грудини;
– високий і швидкий пульс, трохи підвищений систолічний АТ і різко знижений діастолічний (може опускатись до нуля);
– аускультативно: грубий систоло-діастолічний шум («машинний шум») в ІІ міжребер’ї біля грудини.

Перелом шийки стегна (особливо у літніх людей) має кілька характерних клінічних ознак:
– Біль локалізується в області тазостегнового суглоба та може віддавати у пах або вниз по стегну, посилюється при русі, особливо при спробі підняти ногу або повернути її.
– Пошкоджена кінцівка часто у положенні зовнішньої ротації (ступня повернута назовні).
Може спостерігатися незначне укорочення кінцівки (на 1-2 см) через зміщення уламків кістки;
– Cимптом «прилиплої п’яти»: пацієнт не може підняти ногу з поверхні, коли він лежить на спині.
– Біль при навантаженні по вісі на великий вертлюг, що є абсолютною ознакою перелому.

При відмороженнях обох ступнів необхідно виконати такі першочергові заходи:
– Обережно зігріти уражені ділянки тіла. Для цього ступні можна помістити в теплу воду (температура 37-39°C). Процедуру потрібно проводити повільно, уникаючи різкого перепаду температури, щоб не пошкодити тканини.
– При необхідності призначити анальгетики для полегшення болю.
– Після зігрівання обробити уражені ділянки антисептичними розчинами.
– Після обробки уражені ділянки накрити стерильними пов’язками для запобігання інфекціям.
– ацієнта необхідно госпіталізувати для подальшого спостереження та лікування, включаючи можливу антибактеріальну терапію, у разі інфікування, та хірургічну допомогу при необхідності.

Відповідь загалом очевидна – вказується на запальний процес саме у лімфатичних вузлах (пахвинні лімфатичні вузли збільшилися, стали болючі, шкіра над ними почервоніла), викликаний гноєтворною мікрофлорою, яка інфікувала лімфовузол після отримання колотої рани правої стопи. Інші перелічені у варіантах захворювання менш ймовірні:
– лімфангоїт є запаленням лімфатичних судин, яке зазвичай супроводжується червоними смугами на шкірі, що йдуть від місця інфекції до найближчих лімфатичних вузлів;
– флегмона – гнійне розлиття запалення м’яких тканин, зазвичай проявляється більшою набряклістю і гнійним виділенням;
– правець – нфекційне захворювання, викликане токсинами Clostridium tetani, що зазвичай проявляється м’язовими спазмами і ригідністю;
– бешиха – гостре інфекційне захворювання шкіри, що супроводжується червоною, болючою, набряклою ділянкою шкіри з чіткими межами, часто з підвищенням температури.

У пацієнта виникла флегмона – гостре розлите гнійне запалення м’яких тканин без чітких меж. Вхідними воротами для данох інфекції стало місце уколу риб’ячою кісткою. Інфекція може поширюватися вздовж фасціальних просторів, сухожилкових піхв і судинно-нервових пучків. У міру прогресування запалення накопичується гній, відбувається некроз тканин. Гнійний ексудат поширюється в межах фасціальних просторів кисті, що призводить до подальшого поширення запального процесу і збільшення набряку. Як наслідок, виникають типові для флегмони симптоми: пульсуючий біль, припухлість кисті, набряк м’яких тканин, почервоніння шкіри, різкий біль при рухах пальців, а також підвищення температури тіла.

Силу і направленість зв’язків визначати доволі просто, потрібно лише запам’ятати відповідність показників:

– 0,66-0,99 – сильний зв’язок;
– 0,33-0,66 – середній
< 0,33 – слабкий.

Про пряму чи зворотню напрямленість свідчить знак перед показником: якщо “+” – направленість пряма, якщо “-” – зворотня.

Всі перелічені заходи у правильному варіанті дійсно є ефективними для профілактики лактостазу та подальшого виникнення лактаційного маститу, адже застій молока навіть протягом 2 днів викликає бродіння, що викликає запалення, а також сприяє розмноженню бактерій. Помилкою в даному випадку буде зціджувати залозу постійно, оскільки це спровокує більший притік молока, і, як, наслідок, профілактика лактостазу буде неефективною.

Згідно наказу МОЗ України N 455, направлення хворого  для огляду до МСЕК здійснюють ЛКК лікувально-профілактичних  закладів за місцем проживання або лікування при наявності стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у тому разі, коли хворий був звільнений від роботи протягом чотирьох  місяців безперервно з дня настання тимчасової непрацездатності чи протягом п’яти місяців у зв’язку з одним і тим самим захворюванням або його ускладненнями за останні дванадцять  місяців,  а при захворюванні на туберкульоз – протягом десяти місяців з дня настання непрацездатності.

Для вивчення тенденцій у змінах показників загальної смертності різних груп населення на різних адміністративних територіях може бути використаний метод аналізу динамічних рядів. Динамічний ряд представляє собою ряд статистичних величин, що відображають зміну певного явища в часовому проміжку (у даному випадку це смертність на адміністративних територіях) і розміщені в хронологічному порядку через певні проміжки часу. Цей метод дозволяє виявляти тенденції, сезонні коливання, циклічні зміни та випадкові флуктуації у даних, а також робити прогнози на майбутнє.

Найбільш імовірним ускладненням у післяопераційному періоді у цієї пацієнтки є тромбоемболія легеневої артерії. Це пов’язано з наявністю варикозної хвороби, ожирінням IV ступеня, а також з підвищеним ризиком тромбоутворення після операцій на черевній порожнині.

Згідно наведеної клініки та анамнезу (вживання алкоголю невідомого походження), ми підозрюємо отруєння метанолом. Антидотом в даному випадку є етанол з наступних причин:

– Метанол в організмі людини метаболізується ферментом алкогольдегідрогеназою до формальдегіду, який потім перетворюється на мурашину кислоту. Ці метаболіти є високотоксичними і можуть викликати важкі ураження органів, зокрема зору, а також метаболічний ацидоз.
– Етанол також метаболізується алкогольдегідрогеназою, але набагато активніше зв’язується з цим ферментом у порівнянні з метанолом. При введенні етанолу він блокує метаболізм метанолу шляхом конкурентного інгібування алкогольдегідрогенази.
– Завдяки конкурентному інгібуванню ферменту, метаболізм метанолу до формальдегіду уповільнюється або зупиняється, що зменшує утворення токсичних метаболітів. Це дає організму більше часу для виведення метанолу з сечею в незміненому вигляді, зменшуючи тим самим токсичний вплив.

У пацієнта рак голівки підшлункової залози, наслідком якої стала обструкція жовчовивідних шляхів та виникнення підпечінкової жовтяниці:
– патогномонічний для раку ПШЗ с-м Курвуазьє, тобто пальпований збільшений, але безболісний жовчний міхур;
– жовтяниця за рахунок накопичення прямого білірубіну через обструкцією пухлиною жовчовивідних шляхів;
– періодичні підйоми температури тіла як прояви пухлинного інтоксикаційного процесу.

Згідно постанови Кабінету Міністрів від 15 лютого 2006 р. N 144, показом до переривання вагітності строком до 22 тижнів є важка форма цукрового діабету, що супроводжується гострими діабетичними ускладненнями, в т.ч. кетоацидозом. Тому, в першу чергу, враховуючи ризик для життя ссаме вагітної та неефективність проведених лікувальних засобів, штучне переривання вагітності є єдино вірним рішенням.

При передчасних пологах на терміні 32 тижні з клінікою регулярної пологової діяльності та початковим розкриттям шийки матки акушерська тактика повинна бути спрямована на максимальне продовження вагітності з метою покращення прогнозу для новонародженого, а також на підготовку плода до передчасного народження.
– В першу чергу призначається токолітична терапія – наприклад, бета-адреноміметики, антагоністи кальцію, інгібітори окситоцину, щоб спробувати пригальмувати пологову діяльність і продовжити вагітність;
– Призначення кортикостероїдів (бетаметазон або дексаметазон) для стимуляції дозрівання легень плода і зниження ризику розвитку респіраторного дистрес-синдрому. Зазвичай застосовують одну дозу з повторним введенням через 24 години.
– Хоча основною метою є затримка пологів, потрібно бути готовими до швидкого розродження у випадку погіршення стану плода або матері. Необхідно забезпечити наявність неонатальної реанімаційної команди для надання допомоги новонародженому у випадку передчасного народження.

Група осіб, що часто хворіли, визначається при наявності 4-х і більше  випадків етіологічно пов’язаних захворювань або, 6-ти та більше випадків  етіологічно не пов’язаних захворювань за поточний рік. Оскільки в нас наявні саме етіологічно пов’язані випадки, правильною відповіддю буде 4 і більше днів.

Для діагностики сепсису користуються наступними критеріями: підтверджена або підозрювана основна інфекція (в даному випадку карбункул спини) + 2 із 4 ознак SIRS-синдрому:
– Температура: > 38°C або < 36°C
– Частота серцевих скорочень: > 90/хв
– Частота дихання: > 20/хв або PaCO₂ < 32 мм. рт. ст.
– Кількість лейкоцитів: > 12 000/мм³, < 4000/мм³ та/або > 10% паличкоядерних нейтрофілів.

Синдром нижньої порожнистої вени у вагітних виникає внаслідок компресії нижньої порожнистої вени вагітною маткою, що призводить до порушення венозного відтоку від нижніх кінцівок і органів таза до серця та, як наслідок, зниження серцевого викиду. Зниження серцевого викиду може впливати на кровопостачання життєво важливих органів, включаючи матку та плаценту, а венозний застій може призвести до набряків і варикозного розширення вен.
Клінічні прояви:
– Запаморочення та слабкість, що часто виникають, коли вагітна лежить на спині.
– Нудота і блювання.
– Гіпотензія внаслідок зниження венозного повернення до серця.
– Набряки нижніх кінцівок внаслідок венозного застою.

Гнійний мастит, тобто абсцес молочної залози характеризується наступними основними клінічними ознаками:
– Інтенсивний, пульсуючий або ріжучий біль у ділянці інфільтрату, який посилюється при натисканні або рухах. Біль є постійним і не зменшується з часом.
– Виділення гною із сосків;
– Лихоманка, що досягає 39-40 C;
– Шкіра над ураженою ділянкою стає гіперемованою та набряклою. Часто спостерігається місцеве підвищення температури шкіри.
– На пізніших стадіях утворюється ділянка розм’якшення, яка свідчить про накопичення гною під шкірою. Це найхарактерніша ознака гнійного абсцесу.

Згадаємо, що представляє з себе показник інтенсивності:
Інтенсивність – Певне явище/кількість певних сталих об’єктів, причому сталим об’єктом зазвичай вважається певна кількість населення. Цими “явищами” можуть бути народжуваність, захворюваність, поширеність хвороб, інвалідність і так далі. Сталими ж об’єктами є населення, тобто люди, яких ми можемо точно визначити та порахувати.

У жінки 30 років, яка перенесла двобічну сальпінгектомію (двобічне видалення маткових труб), що унеможливлює заліднення природнім шляхом, найкращим варіантом для настання вагітності є екстракорпоральне запліднення. Ця процедура дозволяє запліднити яйцеклітину поза тілом жінки (екстракорпорально), після чого ембріон переноситься безпосередньо в матку. Це усуває необхідність маткових труб і є найбільш ефективним методом для жінок у такій ситуації.

У хворої спостерігається гостра ревматична лихоманка – імунно-запальне системне захворювання сполучної тканини з переважною локалізацією процесу в серцево-судинній системі та суглобах, яке розвивається у зв’язку з гострою інфекцією, викликаною бета-гемолітичним стрептококом групи А (в даному випадку це перенесена 2 тижні тому ангіна).
Згідно з American Heart Association, існують великі та малі критерії ревматичної лихоманки:
– Великі критерії: 1) кардит, 2) поліартрит, 3) хорея, 4) кільцеподібна еритема 5) підшкірні ревматичні вузлики;
– Малі критерії: біль у суглобах, лихоманка (≥38,5 °C), підвищення показників гострої фази (прискорена ШОЕ або СРБ), подовження інтервалу PQ (не враховують як окремий критерій, якщо наявний кардит).
Наявність двох великих критеріїв і ознак перенесеної стрептококової інфекції або одного великого, двох малих критеріїв і ознак перенесеної стрептококової інфекції дозволяє поставити діагноз гострої ревматичної лихоманки. В даному випадку маємо 2 великих критерії: поліартрит та кільцевидну еритему.

Хронічний лімфолейкоз — це тип В-клітинної злоякісної пухлини, яка проявляється:
– Втратою ваги, гіпертермією, нічною пітливістю, втомою;
– Безболісною лімфаденопатією;
– Гепатомегалією та/або спленомегалією;
– Повторними бактеріальними, грибковими та вірусними інфекціями;
– ЗАК: анемія, еритропенія, тромбоцитопенія за рахунок пригнічення мієлоїдного гемопоезу, лейкоцитоз із лімфоцитозом з перевагою малих, морфологічно зрілих лімфоцитів, високе ШОЕ;
– Клітинами лейколізу є тіні Боткіна-Гумпрехта, що є залишками зруйнованих лімфоцитів та є патогномонічним симптомом при даній патології.

Найбільш імовірний діагноз у цьому випадку — розрив матки. Про це свідчать:
– Незначна зовнішня кровотеча або її відсутність, що є характерною ознакою розриву матки, оскільки кровотеча може бути внутрішньою, в черевну порожнину.
– Раптовий гострий біль у животі під час пологів.
– Припинення пологової діяльності після інтенсивних перейм.
– Наростання явищ гіповолемічного шоку (тахікардія, гіпотензія, блідість, холодний піт), що може бути пов’язане з внутрішньою кровотечею.

Галюцинаторний психопатологічний синдром характеризується наявністю у пацієнта галюцинацій та пов’язаних з ними симптомів. Основні ознаки цього синдрому включають:
– Наявність власне галюцинацій (в даному випадку домінують слухові галюцинації – чоловічі та жіночі голоси);
– Пацієнт може не усвідомлювати, що його відчуття нереальні, і повністю вірить у реальність галюцинацій;
– Галюцинації можуть супроводжуватися сильними емоційними реакціями, такими як страх, тривога, агресія або відчай;
– Пацієнт може взаємодіяти з галюцинаціями, наприклад, відповідати на голоси, намагатися уникнути уявних переслідувачів або реагувати на зорові видіння.

Правильною позначена відповідь “Прекардіальний удар”. Насправді ж дійснення прекардіального удару при клінічній смерті є неефективною та травматичною процедурою, яка не може бути альтернативною СЛР. В даний час його використання рекомендовано лише для спостережуваної нестабільної шлуночкової тахікардії, коли дефібрилятор недоступний. Згідно останніх рекомендації правильною є наступна послідовність дій:

• – Пересвідчитись, що ми і постраждалий у безпеці
  – Перевірка наявності реакції
  – Відкриття дихальних шляхів
  – Перевірка дихання за принципом “чути-бачити-відчувати”
  – Викликати швидку
  – Розпочати зовнішній масаж серця зі швидкістю 100-120 натисків за хвилину
• Тому, оскільки перевірку наявності дихання лікарем у потерпілого було виконано, а клінічна смерть виникла у лікарняних умовах, найбільш вірною відповіддю в даному випадку є “Зовнішній масаж серця”

Зверніть увагу на вік дитини. На гострий бронхіоліт найчастіше хворіють діти до 2 років життя, частіше в 3-6 місяців. Початок бронхіохіту гострий, йому передує гостра інфекція верхніх дихальних шляхів, що триває 2-3 дні, далі з’являється типова клініка. Для цього захворювання характерні бронхообструкція, чим і пояснюється тимпанічний (коробковий) звук над легенями та дрібнопухирчасті вологі та свистячі хрипи при видиху (візинг-дихання).

– Індекс маси тіла (ІМТ) 33,2 кг/м² – відповідає ожирінню I ступеня.
– Абдомінальний тип ожиріння: окружність талії 100 см, співвідношення окружності талії до стегон 0,95 (для жінок абдомінальний тип ожиріння визначається, якщо цей показник > 0,85).
– Відсутність специфічних для гіпоталамічного ожиріння симптомів: місяцеподібне обличчя, гіпертрихоз, стрії тощо.

З наведеного вище робимо висновок: у хворої аліментарно-конституційне ожиріння, І ст., абдомінальний тип.

Найбільш імовірний діагноз у цього пацієнта — стенокардія напруження, функціональний клас II.

– Пацієнта турбує стискальний біль за грудиною, що виникає під час ходи на 700-800 м, що є характерним для стенокардії напруги.
– Згідно Канадської класифікації стенокардії напруги, ІІ ФК – стенокардія, яка провокується швидкою ходою чи підйомом сходами, фізичними навантаженнями, після прийому їжі, в холодну, вітряну погоду, після емоційних стресів чи тільки в перші години після пробудження. Рівень ФН – ходьба більше 2 кварталів (> 100-200 м), підйом сходами вище, ніж на 1 поверх у звичайному темпі та за нормальних умов.
– У пацієнта є артеріальна гіпертензія протягом 7 років, що є фактором ризику розвитку ішемічної хвороби серця.
– Депресія сегмента ST на 2 мм у V4-V6 при навантаженні 75 Вт свідчить про ішемію міокарда, що підтверджує діагноз стенокардії.

Ниркова недостатність при масивному гемолізі, що виник внаслідок гострої гемолітичної посттрансфузійної реакції (через несумісність груп крові по системі АВО), виникає внаслідок складних механізмів, які включають пошкодження ниркових канальців, зниження ниркового кровотоку та обструкцію ниркових канальців.
Механізм розвитку ниркової недостатності при масивному гемолізі:
1. Масивний гемоліз призводить до вивільнення великої кількості вільного гемоглобіну та інших внутрішньоклітинних компонентів із зруйнованих еритроцитів у кровотік.
2. Вільний гемоглобін у плазмі крові перевищує здатність гаптоглобіну зв’язувати його, що призводить до циркуляції вільного гемоглобіну у крові.
3. Вільний гемоглобін проходить через гломерули нирок і потрапляє в просвіт ниркових канальців.
4. Вільний гемоглобін та гем, що утворюється при його розпаді, мають токсичний вплив на епітеліальні клітини ниркових канальців, що призводить до їх пошкодження та некрозу.
5. Вільний гемоглобін та його метаболіти можуть утворювати циліндри у просвіті ниркових канальців, що спричиняє їхню обструкцію і подальше зниження функції нирок.
6. Гемоліз супроводжується вивільненням вазоактивних речовин, таких як аденозин і ангіотензин II, що призводить до вазоконстрикції і зниження ниркового кровотоку. Це посилює пошкодження ниркових канальців через гіпоксію та ішемію.
7. Комбінація токсичного впливу гемоглобіну, механічної обструкції канальців та зниження ниркового кровотоку призводить до розвитку гострого тубулярного некрозу. Це стан характеризується масивним пошкодженням та відмиранням епітеліальних клітин канальців, що в кінцевому результаті призводить до розвитку гострої ниркової недостатності.

Клінічно це буде проявлятись:
– олігурією або анурією;
– набряками, гіпертензією
– гемоглобінурією (темна сеча);
– гострою анемією;
– cимптомами інтоксикації (нудота, блювання, слабкість).
– Лабораторно: підвищення рівня креатиніну та сечовини у сироватці крові, позитивний тест на гемоглобін у сечі, гіперкаліємія, метаболічний ацидоз.

У жінки виник гіпертонічний криз, ускладнений гострою лівошлункочковою серцевою недостатністю та набряком легень, тобто проникненням плазми крові до альвеол та інтерстицію. Необхідно надати невідкладну допомогу для зниження артеріального тиску та зменшення навантаження на серце.
1. Катетеризація центральної та периферичної вени для контролю ЦВТ та інфузійної терапії;
2. Седативні препарати: морфін: 2-4 мг внутрішньовенно для зменшення задишки та тривоги. Морфін також сприяє зниженню венозного повернення до серця, що полегшує симптоми набряку легенів.
3. Зниження артеріального тиску: нітрати (наприклад, нітрогліцерин): 10-20 мкг/хв внутрішньовенно, поступово підвищуючи дозу, щоб зменшити переднавантаження та поліпшити кровопостачання серця.
Фуросемід: 20-40 мг внутрішньовенно для зменшення об’єму рідини та зниження тиску.
4. Киснева терапія: високопоточний кисень через маску або канюлі, щоб підтримувати сатурацію кисню (SpO2) на рівні ≥ 92%.
5. Пацієнтку слід посадити або надати їй напівсидяче положення для полегшення дихання.
6. Інотропна підтримка: якщо на фоні лікування зберігається артеріальна гіпотензія або ознаки низького серцевого викиду, можна розглянути застосування добутаміну або інших інотропних препаратів.
7. Моніторинг: постійний контроль артеріального тиску, частоти серцевих скорочень та рівня кисню в крові.

У хворих виникло зараження сальмонельозом – інфекційним запальним захворюванням кишківника, яке викликає бактерія роду Salmonella. Про це свідчать:
– інтоксикаційний синдром: підвищення температури до 39oC, головний біль;
– диспептичні розлади, типові для гастроінтестинальної форми сальмонельозу: блювання, біль в животі, діарея, дещо знижений тургор шкіри, зумовлений зневодненням;
– характерні випорожнення при сальмонельозі: часті, зі слизом, зеленуватого кольору, смердючі (болотяна твань).

В даному кейсі вірогідний діагноз епідемічного висипного тифу, спричиненого рикетсіями (Rickettsia prowazekii). Ця хвороба часто зустрічається серед людей з низьким рівнем гігієни, таких як особи без постійного місця проживання. Основні характеристики, які вказують на епідемічний висипний тиф, включають:
– Підвищення температури тіла до 39-41 С;
– Розеолезно-петехіальний висип на тулубі та внутрішніх поверхнях кінцівок;
– С-м «кролячих очей» та «п’яного обличчя»;
– C-м Говорова-Годельє – поштовхоподібні рухи язика при спробі висунути його з рота;
– Гепатоспленомегалія;
– Тахікардія, артеріальна гіпотензія;
– Порушений психічний стан: ейфорія, збудження, дратівливість, погіршення когнітивних функцій.

Побічні дії алюмінійвмісних антацидів пов’язані з впливом алюмінію на різні системи організму. Основні побічні ефекти включають:
– найпоширеніший побічний ефект – закрепи у зв’язку з в’яжучою дією алюмінію;
– алюміній може зв’язувати фосфати в кишечнику, що знижує їх всмоктування і може призвести до гіпофосфатемії, особливо при тривалому застосуванні. Низький рівень фосфату в крові може викликати слабкість, м’язові болі та остеомаляцію;
– тривала гіпофосфатемія може призвести до порушень у мінералізації кісток, викликаючи остеопороз і м’язову слабкість;
– надмірне використання антацидів може призвести до підвищеного виділення кальцію з сечею, що може сприяти утворенню каменів у нирках.

Через ці побічні ефекти алюмінійвмісні антациди зазвичай застосовуються з обережністю, особливо при тривалому лікуванні, і часто комбінуються з іншими антацидами, такими як магнійвмісні препарати, для збалансування ефектів на шлунково-кишковий тракт.

Основна наша ціль в цьому завданні – зрозуміти, чи доцільно вводити правцевий анатоксин (тобто вакцину) та протиправцевий імуноглобулін, чи достатньо лише обмежитись хірургічною обробкою рани. Варіанти дій наступні:
– Якщо ми не маємо достовірних даних за наявність вакцинації, або ж вакцинація неповна, необхідно ввести 3 дози вакцини, що містить протиправцевий анатоксин, за схемою 0+1+6 міс. + додати імуноглобулін за наявності сильно забрудненої, розчавленої, глибокої чи вогнепальної рани;
– Якщо остання доза вакцини введена > 10 років тому, ми вводимо 1 дозу анатоксину + додаємо імуноглобулін за наявності сильно забрудненої, розчавленої, глибокої чи вогнепальної рани;
– Якщо остання доза вакцини введена 5-10 років тому, ми вводимо анатоксин у будь-якому випадку;
– Якщо остання доза вакцини введена < 5 років тому, ми лише динамічно спостерігаємо за хворим.

В даному випадку нам відомо, що пацієнт не вакцинувався протягом 20 років, тому найдоцільнішими діями є хірургічна обробка рани, введення 3 доз вакцини, що містить протиправцевий анатоксин, за схемою 0+1+6 міс. + додати імуноглобулін у зв’язку із забрудненою раною (активно-пасивна імунізація).

Дефіцит В12 порушує синтез пуринових основ, що необхідні для побудови ДНК, що проявляється порушенням з боку тканин із високим клітинним оновленням (напр., слизова оболонка ШКТ), а також з боку нервової системи (порушення метаболізму мієліну та атрофія нервових волокон). Саме тому ми тут спостерігаємо симптоми як зі сторони травної системи (згладжені сосочки язика), так і нервової системи (парестезії). Також спостерігаються ознаки анемічного синдрому (слабкість, запаморочення, швидку втомлюваність, низький гемоглобін та еритропенія). Додатковими критеріями будуть підвищений КП, макроцитоз (тому анемія і макроцитарна).
Лікування полягає у замісній терапії вітаміном В12 (в/м введення ціанокобаламіну, гідроксикобаламіну до корекції стану).

Пацієнт захворів на пневмоконіоз – захворювання, що виникає внаслідок тривалого вдихання промислового пилу і накопичення його частинок у легеневій тканині. На це вказують:
– великий стаж роботи електрозварювальником – при зварюванні металів їх дрібні частинки потрапляють у повітря, а звідти у дихальні шляхи.
– ядуха та сухий кашель, що стали наслідком пневмофіброзу, типового для металоконіозу;
– надані рентгенологічні ознаки: підсилений, сітчастодеформований легеневий малюнок (вказує на запальні зміни в інтерстиції легень), дрібні, округлі чітко окреслені тіні (характерні ознаки накопичення пилу в легенях), ущільнені та розширені корені легень, зумовлені фіброзними змінами.

У даному випадку спостерігається тотальний акушерський параліч, він же параліч Керера, який відзначається при пошкодженні на рівні С5-Т1 сегментів спинного мозку та характеризується сиптомами, властивими для проксимального та дистального типів акушерського парезу. Це найважчий варіант перебігу акушерського парезу, при якому відзначається повна знерухомість руки (рука звисає вздовж тулуба, кисть пронована), м’язова гіпотонія, трофічні розлади, випадання рефлексів, зниження всіх видів чутливості.

В даному випадку доцільніше використовувати комбінаційні статистичні таблиці, які дозволяють одночасно аналізувати залежність між декількома змінними. Наприклад, вік, стать і наявність диспансерного обліку можуть бути представлені як окремі змінні, що дозволяє виявити взаємозв’язки між ними.

У жінки спостерігається ахалахія кардії – функціональний розлад стравоходу, що характеризується порушенням розслаблення нижнього стравохідного сфінктера та відсутністю перистальтики в стравоході, що зумовлює його звуження у кардіальній частині. Основні ознаки ахалазії наступні:
– Порушення ковтання, як правило, більш виражене при вживанні твердих продуктів, хоча з часом може поширюватися і на рідку їжу;
– Наявність регургітації, тобто зворотнього надходження неперетравленої їжі та слини зі стравоходу в ротову порожнину, особливо в положенні лежачи (симптом “мокрої подушки”);
– Блювання “повним ротом” внаслідок порушення просування їжі зі стравоходу у шлунок;
– У хворих з вираженим порушенням проходження їжі стравоходом, як правило, виявляється помітне схуднення, незважаючи на те, що у багатьох хворих є підвищений апетит.

У жінки підозрюється неспецифічний виразковий коліт – хронічне запальне захворювання товстої кишки, що характеризується рецидивуючим перебігом із залученням слизової оболонки та підслизового шару. Основними розпізнавальними ознаками НВК є:
– Частий рідкий стілець з домішками крові та слизу до 10-20 разів на добу;
– Локалізований внизу живота або у лівій половині, має спастичний характер, посилюється перед дефекацією та зменшується після неї.
– Болісні позиви на дефекацію, іноді без реального випорожнення.
– Загальна слабкість та втомлюваність, що виникають через тривалу втрату крові та поживних речовин, а також через системний запальний процес.
– Ключовими є ендоскопічні знахідки: спостерігаються гіперемія і набряк слизової оболонки товстого кишківника, поверхневі ерозії та глибокі виразки, які можуть кровоточити, псевдополіпи, які виникають через гіперплазію слизової оболонки навколо виразок.

У хворого виникла остеосаркома – злоякісна, остеоїдна та кісткоутворююча пухлина, що виникає з мезенхімальних стовбурових клітин  (остеобластів) , розташованих в окісті. Клінічно проявляється:
– болем (прогресуючим, посилюється вночі та при фізичній активності);
– припухістю та гіперемією шкіри;
– патологічними переломами;
– накульгуванням, зменшенням діапазону рухів;
– рентгенологічно: появою «сонячних променів» – тип періостальної реакції, спричинений розширенням пухлини та утворенням періостальних спікул, які створюють вигляд сонячних променів.

В даному випадку виник спонтанний пневмоторакс на фоні інфільтративного туберкульозу – раптове надходження повітря у плевральну порожнину без видимої зовнішньої травми, яке призводить до часткового або повного колапсу легені. Спонтанний пневмоторакс виникає внаслідок розриву повітряних бульбашок або ураженої легеневої тканини, що призводить до витікання повітря в плевральну порожнину. Це може статися під час фізичних навантажень, таких як підняття важких предметів, і проявляється різким болем у грудній клітці, наростаючою задухою, ціанозом та тимпанітом під час перкусії. Дихання над ураженою ділянкою значно ослаблене або відсутнє.

У даної пацієнтки спостерігається неускладений гіпертонічний криз, що супроводжується тахікардією. Для купірування кризу підходять різні види препаратів (іАПФ, бета-блокатори, антагоністи кальцієвих каналів), проте при супутній тахікардії, слід призначити препарати з негативним хронотропним ефектом, тобто бета-блокатори (наприклад, пропранолол в дозі 40-60 мг).

У пацієнтки з ІХС та стенокардією напруги III ФК, виникнення шлуночкових екстрасистолій, особливо групових та політопних, є дуже небезпечним симптомом. Ці порушення ритму можуть передувати розвитку фатальної аритмії, такої як фібриляція шлуночків або шлуночкова тахікардія, що може призвести до раптової серцевої смерті.

У даної пацієнтки спостерігається неускладений гіпертонічний криз, що супроводжується тахікардією. Для купірування кризу підходять різні види препаратів (іАПФ, бета-блокатори, антагоністи кальцієвих каналів), проте при супутній тахікардії, слід призначити препарати з негативним хронотропним ефектом, тобто бета-блокатори (наприклад, пропранолол в дозі 40-60 мг).

Ізосорбід динітрат — це нітратний препарат, який розширює судини і знижує навантаження на серце. Однак він може викликати розслаблення нижнього стравохідного сфінктера, що призводить до посилення гастроезофагеального рефлюксу. Це може погіршити симптоми гастроезофагеальної рефлюксної хвороби та ерозивного езофагіту.

Не зовсім точне формулювання питання. Для корекції метаболічного ацидозу центральне місце займає інсулінотерапія, і бікарбонат натрію зовсім не є обов’язковим засобом при купіруванні кетоацидотичної коми. Даний препарат показаний тільки при рН крові менше 7 (показника pH крові, на жаль, в тесті не надано).

При нефротичному синдромі в результатах дослідження спостерігаються наступні клінічні та лабораторні зміни:
– масивна протеїнурія (наявність у сечі білка більше 3,5 г на добу);
– циліндрурія (конгломерати з білків або клітинних елементів);
– еритроцитурія;
– олігурія;
– підвищення питомої ваги сечі;
– гіпопротеїнемія внаслідок масивної втрати білка, гіперхолестеринемія;
– набряки внаслідок зниження онкотичного тиску.

Вчимось розрізняти пілороспазм та пілоростеноз.

Пілороспазм – це стан, який виникає на 2-5-му тижні життя, найчастіше пов’язаний із надмірним розвитком м’язів пілоруса та надмірною іннервацією пілоричного відділу шлунка. Типовим симптомом є зригування малими порціями молока після годування. Характерно: сповільнення набору ваги (але не зупинка!!!) та нормальна кількість випорожнень.

Пілоростеноз виникає на 2-6 тиждень життя, характеризується рясним блюванням (фонтаном), порушенням водно-електролітного балансу (млявість, зниження кількості сечі) та зменшення кількості випорожнень. Обумовлене анатомічним звуженням м’язів пілоруса, супроводжується значним погіршенням стану дитини.

При більшості інфекцій статевих шляхів, викликаних найпростішими (в т. ч. трихомонадами), застосовується терапія інідазолами. Це можуть бути:
– Метронідазол перорально по 500 мг двічі на добу протягом 7 днів
– Тинідазол 2 г перорально одноразово – альтернатива у ВІЛ – негативних невагітних пацієнток.

Констриктивний перикардит характеризується порушенням серцевої функції, спричиненим потовщенням, ригідністю та фіброзністю перикарда внаслідок гострого перикардиту. Дане захворювання виникає внаслідок зрощення листків перикарду і його фіброзного потовщення (формується “панцирне серце”) , в результаті чого погіршується приплив крові до серця під час діастоли, виникає підвищення тиску наповнення шлуночків та розвиток симптомів як ліво-, так і правошлуночкової серцевої недостатності.
Клінічна картина виглядає наступним чином:
– гепатоспленомегалія, асцит (без наявності набряків на нижніх кінцівках),
– високий венозний тиск, частий і малий пульс, перикард-тон;
– III протодіастолічний тон (ритм “галопу”) виникає внаслідок значно вираженої систолічної дисфункції, виникаючи внаслідок різкого сповільнення припливу крові до ЛШ наприкінці фази його швидкого наповнення, є діагностично неспритливою ознакою;
– в подальшому з’являються жовтяниця, свербіж шкіри, прогресує кахексія – розвивається цироз печінки («псевдоцироз Піка»), який поєднується із синдромом «малого тихого серця»;
– набухлі шийні вени та набрякле обличчя з ціанотичним відтінком, що надають хворому характерного вигляду консульської голови;
– позитивна тріада Бека: «мале тихе серце», високий венозний тиск та асцит.

У даному випадку, найбільш ймовірно, йдеться про професійний алергічний дерматит, викликаний тривалим контактом з урсолом. В такому випадку доцільно:
– припинення контакту з урсолом;
– застосування кортикостероїдних мазей або кремів для зняття запалення та свербежу (наприклад, гідрокортизонова мазь).
– якщо місцеві засоби не приносять достатнього полегшення, можливе застосування системних антигістамінних препаратів (наприклад, цетиризин, лоратадин), або короткого курсу системних глюкокортикостероїдів.

У випадку дискогенної компресії корінців спинного мозку найбільш інформативним методом дослідження є МРТ спинного мозку, що дозволить підтвердити патологічний стан спинного мозку або м’яких тканин, візуалізувати в динаміці грижу диска або виключити інфекційний чи пухлинний процес.

У пацієнтки виник адреналовий (аддісонівський) криз — це гострий, важкий дефіцит глюкокортикоїдів (одним з яких є кортизол), який вимагає негайного невідкладного лікування.

Симптоми аддісонічного кризу:
– Артеріальна гіпотензія, шок;
– Порушення свідомості , кома;
– Лихоманка;
– Блювота , діарея;
– Сильний біль у животі (який може нагадувати перитоніт);
– Гіперпігментація шкіри та слизових, яка є наслідком недостатнього зворотнього гальмування секреції АКТГ і меланотропіну;
– Знижений вміст гормонів наднирникових залоз в крові, знижена екскреція 17-КС та 17-ОКС з сечею;
– Гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія.

Основні лікувальні заходи наступні:
– Призначення гідрокортизону гемісукцинату чи фосфату (глюкокортикостероїд) в/в кожні 5-6 годин по 100—150 мг у першу добу з подальшим зменшенням на 50 мг кожних 6 год після стабілізації стану;
– Внутрішньовенне введення ізотонічного розчину натрію хлориду. Це допоможе коригувати гіповолемію, гіпонатріємію, а також підвищити артеріальний тиск. Якщо є гіпоглікемія, додати 5% розчин глюкози.
– Якщо стан стабілізувався і рівень артеріального тиску та електроліти не нормалізуються, може бути необхідно додатково призначити флудрокортизон (синтетичний мінералокортикоїд) в дозі 0,1 мг в день.
– Постійний моніторинг артеріального тиску, рівня електролітів, рівня глюкози в крові та інших життєво важливих показників.
– Дієта із підвищеним споживанням кухарської солі, особливо при підвищеному потовиділенні як одна з ланок терапії хвороби Аддісона.

При аспірації стороннього тіла слід дотримуватись наступного алгоритму.
Крок 1
– Стати в сторону і трохи позаду пацієнта, нахилити його верхню частину тіла вперед так, щоб голова опинилася нижче рівня талії, і одночасно підтримувати грудну клітку пацієнта іншою рукою.
– різко стукнути п’ять разів між лопатками ребром іншої руки;
– після кожного удару перевірити, чи стороннє тіло вийшло і обструкція дихальних шляхів полегшена.

Крок 2
Якщо обструкція не полегшена від ударів, черевні поштовхи (тобто прийом Геймліха) можна спробувати у пацієнтів, які у свідомості.
– Взятись за верхню частину живота пацієнта зі спини, перетинаючи руки над пупком і висуваючи його вгору і назад до себе так, щоб внутрішньочеревний тиск пацієнта підвищувався, діафрагма підвищувалася, і повітря видувалося з легень.
– Якщо потрібно, повторити п’ять разів.
– Якщо пацієнт залишається свідомим, але чужорідне тіло не виходить, продовжувати чергувати п’ять ударів в спину з п’ятьма поштовхами живота, поки стороннє тіло не вийде.

У даній ситуації, коли пацієнт має тяжку травму тазу з вираженим больовим синдромом і ознаками гіповолемічного шоку (низький артеріальний тиск і прискорене серцебиття), оптимальним методом знеболювання є введення наркотичних анальгетиків. Знеболювання слід здійснити із застосуванням препаратів, таких як морфін або фентаніл, щоб ефективно зменшити біль і знизити стресову реакцію організму.

У даної пацієнтки найбільш доцільним методом додаткового дослідження для уточнення діагнозу є цистоскопія, яка дозволяє візуально оцінити стан слизової оболонки сечового міхура, виявити можливі ураження (запальні зміни, виразки, пухлини), визначити ступінь трабекулярності стінки, наявність або відсутність інфекційних або запальних процесів.

В даному випадку спостерігаємо гостру затримку сечі, зумовлену доброякісною гіперплазією простати. Про це свідчать:
– Простату при гіперплазії пальпують як симетричну, збільшену, гладку, еластичну, з вираженою міжчастковою борозенкою. При раку простата асиметрична, тверда, має неоднорідну структуру паренхіми та вузлові утворення;
– Рівень ПСА у чоловіків 70-79 років в нормі становить 0–6,5 нг/мл, тому невисокий ПСА в даному випадку зменшує можливість рак простати;
– Збільшена в розмірах простата (120 см3 при нормі до 30 см3), що вдається в порожнину сечового міхура, що і зумовлює гостру затримку сечі.

У хлопчика виник IgA-асоційований васкуліт (хвороба Шенляйн-Геноха) – гострий васкуліт дрібних судин, опосередкований імунними комплексами , який найчастіше зустрічається у дітей та характеризується симетричним папульозно-геморагічним висипом, суглобовим синдромом, абдомінальним синдромом.
Причинним фактором, який запустив патогенетичний механізм, є проведене профілактичне щеплення.
В даному випадку спостерігається клінічна картина шкірно-суглобова форма IgA-асоційованого васкуліту, що характеризується:
– симетричним висипом, що може мати розміри від петехій до екхімозів, не схильний до злиття, не зникає при натисканні, підвищується над поверхнею шкіри, локалізується на нижніх кінцівках (особливо на розгинальних поверхнях), на сідницях, навколо суглобів, рідше на руках та обличчі, не розташовується на тулубі;
– симетричним ураженням суглобів: уражаються переважно великі суглоби (колінні, гомілкостопні), біль має летючий характер, наявні місцеві ознаки запалення суглобів, проходить безслідно через 3-5 днів.

Дигоксин є одним з основних препаратів, що використовується для контролю частоти серцевих скорочень при фібриляції передсердь, особливо у пацієнтів із серцевою недостатністю зі зниженою фракцією викиду, оскільки дигоксин збільшує вагусну активність, що сприяє зниженню частоти серцевих скорочень, особливо у стані спокою. Він також покращує скоротливість міокарда, підвищуючи викидний об’єм серця. Часто дигоксин використовується у поєднанні з іншими препаратами, такими як бета-блокатори або блокатори кальцієвих каналів, для досягнення оптимального контролю частоти серцевих скорочень, особливо під час фізичних навантажень.

Найімовірнішим діагнозом у хворого є негоспітальна пневмонія. Основні аргументи для цього діагнозу:
– Іржаве харкотиння: Типовий симптом пневмонії, що виникає через домішку крові в мокротинні.
– Висока температура тіла до 40,1°C
– Тупий перкуторний звук вказує на ущільнення запаленої легеневої паренхіми.
– Бронхіальне дихання, що виявляється при аускультації ураженої ділянки легені.
– Лейкоцитоз і прискорена ШОЕ, що вказують на активний запальний процес.

На основі звіту про захворювання, що зареєстровані у населення району обслуговування (форма №12), розраховують показник захворюваності населення. Цей показник включає як нові випадки захворювань (первинна захворюваність), так і випадки хронічних захворювань, які були зареєстровані протягом року. Він використовується для оцінки рівня і структури захворюваності в певному регіоні, що дозволяє проводити аналіз здоров’я населення і планувати медичні заходи.

Згідно наведених даних, дитина захворіла на туберкульоз легень. Про це свідчать:
– типова клініка туберкулозу: лихоманка до 38,5°С, кашель, задишка, одноразово кровохаркання;
– відсутність БЦЖ-рубця, що говорить про те, що дитина не була щеплена від туберкульоз;
– хворий на туберкульоз дідусь, який міг стати джерелом інфекції;
– характерні для туберкульозу ренгенологічні знахідки: однотипна рівномірна дрібно-вогнищева інфільтрація легень, у верхніх частках тонкостінна каверна із слабковираженою перифокальною інфільтрацією.

Рубромікоз — це грибкова інфекція шкіри, викликана дерматофітним грибком Trichophyton rubrum, який харчується кератином, що міститься в шкірі, волоссі та нігтях.
Рубромікоз може мати різні клінічні форми в залежності від ураженої ділянки:
– Рубромікоз стоп і кистей (мукоїдне лущення та потовщення шкіри, тріщини, свербіж).
– Рубромікоз нігтів (оніхомікоз): зміна кольору нігтів (жовті або коричневі плями), потовщення нігтьової пластини, крихкість і ламкість нігтів, відшарування нігтя від нігтьового ложа.
– Рубромікоз великих складок шкіри (червоні, сверблячі плями, лущення шкіри та тріщини в складках шкіри).

У хворого виник набряк гортані, викликаний гострою реакцією на вдихання хімічних речовин, які викликають подразнення слизової оболонки дихальних шляхів, що призводить до набряку тканин гортані і, як наслідок, до утруднення дихання. Основні симптоми:
– Стридорозне дихання, яке характеризується гучним, свистячим звуком під час вдиху, що виникає через звуження дихальних шляхів;
– Значна осиплість або зміни в голосі, що викликано набряком голосових зв’язок;
– “Гавкаючий” кашель;
– Ускладнене дихання, особливо під час вдиху, що може призводити до відчуття браку повітря.

У хворого спостерігаються ознаки епілептичного статусу, що є невідкладним станом і потребує негайної медичної допомоги. Першочерговим завданням є зупинити судоми та стабілізувати стан пацієнта. З цією ціллю вводиться діазепам (сибазон) – бензодіазепін, що володіє анксіолітичною, седативною, протисудомною та міорелаксантною властивостями. Він швидко діє, знижуючи активність нервових клітин, що зменшує частоту та інтенсивність судомних нападів. Дозування діазепаму при епілептичному статусі становить 10-20 мг в/в повільно. Якщо судоми не припиняються, дозу можна повторити через 10-15 хвилин. Ефект препарату зазвичай триває кілька годин, але через швидку метаболізацію додаткове введення може знадобитися для підтримки контролю над судомами.

Відповідь дещо неточна. Варіант відповіді “забита рана” в даному тесті відповідає забито-рваній рані.
Забито-рвана рана — це пошкодження шкіри або слизової оболонки, що утворюється внаслідок впливу, що перевищує здатність тканин до розтягування.  Причиною виникнення є контакт із твердим тупим предметом, що «зачіпляється» за шкіру та м’які тканини. Забито-рвана рана має нерівні краї, часто спостерігаються значні відшарування та скальпування шкіри. Виникає кровотеча, можливе пошкодження м’язів, нервів та судин. Діагноз виставляється з урахуванням анамнезу та клінічної картини. Лікування хірургічне.
Тобто забито-рвана рана це і є забита рана, тільки з відкриттям зовнішніх покривів. Тканинні перетинки утворюються внаслідок часткового розриву розташованої нижче тканини.

У пацієнта, найімовірніше, розвинулось ускладнення виразкової хвороби – стеноз пілоричного каналу шлунка. Це ускладнення призводить до порушення прохідності шлунка, що зумовлює відчуття важкості та переповнення в епігастрії, відрижку з тухлим запахом і блювання їжею, яка була з’їдена 1-2 дні тому. Крім того, симптоми, такі як “шум плескоту” в епігастрії, є характерними ознаками цього стану. Поступове погіршення симптоматики також вказує на прогресування стенозу, що призводить до порушення евакуації вмісту зі шлунка.

У випадку лікування кетоацидотичної коми, розпочати профілактику гіпоглікемії шляхом введення 5% розчину глюкози доцільно після того, як рівень глюкози в крові знизиться до 14 ммоль/л або нижче. Це необхідно для запобігання розвитку гіпоглікемії під час інтенсивної інсулінотерапії, коли рівень глюкози в крові може знижуватися занадто швидко.

У електрозварювальника зі стажем роботи 15 років, з урахуванням виявлених при медичному огляді сухих хрипів в нижніх відділах легень і дифузних вузликів розміром 3-4 мм на рентгенограмі, найбільш ймовірним діагнозом є пневмоконіоз. Це захворювання легень, яке виникає внаслідок тривалого вдихання пилу, що спричиняє фіброзні зміни в легеневій тканині. У випадку електрозварювальника це може бути сидероз, який викликається вдиханням пилу, що містить оксиди заліза. Рентгенологічні знахідки у вигляді дифузних вузликів у середніх і нижніх відділах легень також характерні для пневмоконіозу.

Інтервальний систолічний шум на верхівці серця, акцент II тону над легеневою артерією, тахікардія наводять на думку про розвиток у підлітка мітральної недостатності. Ехокардіографія дозволяє оцінити структуру і функціонування серця, виявити можливі вади серця, аномалії клапанів або стінок серця, а також інші структурні аномалії, які можуть бути причиною описаних симптомів.

У дівчинки наявні ознаки стороннього тіла в піхві (піщинки, шпильки, нитки, дрібних частин іграшок, гудзиків, кнопок тощо, що потрапили випадково або в процесі гри). Тривале подразнення слизової оболонки разом з приєднанням мікробної інфекції супроводжується явищами вульвовагініту набряком вульви, гіперемією присінка, білями рідкого характеру та молочного кольору або слизово-гнійними виділеннями, іноді з наявністю домішки крові та різкого гнильного запаху. Остаточним підтвердженням даного стану є наявність ехо-позитивної тіні, що і є нашим стороннім тілом.

У пацієнта вірогідно виник перелом тазових кісток, що вимагає негайної іммобілізації для запобігання подальшим ускладненням, таким як пошкодження судин або органів таза. У такому випадку постраждалого слід іммобілізувати у положенні за Волковичем: пацієнта кладуть на спину, ноги згинають у колінних і тазостегнових суглобах під кутом 30-45°, під коліна підкладають валик або згорнуту ковдру для підтримки цього положення. Це допомагає зменшити навантаження на тазові кістки і знизити ризик подальших пошкоджень. У такому положенні пацієнта слід транспортувати до медичного закладу для подальшого обстеження та лікування.

Сидеропенічний синдром – це симптомокомплекс, що перелічує ознаки, які пов’язані з дефіцитом заліза, але не з анемією.
Його клінічні прояви наступні:
– спотворення смаку та/або нюху: поїдання крейди, глини, піску, сирих продуктів, уподобання запаху лаку, бензину, керосину, ацетону;
– дистрофічні зміни шкіри та придатків;
– зуби частіше уражаються карієсом, темніють;
– ангулярний стоматит, глосит, атрофічний гастрит та ентерит,
– блакитний відтінок склери ока внаслідок її стоншення.

Пацієнт з довготривалою гіпертонічною хворобою, який відмічає погіршення стану, може потребувати швидкої дії для зниження артеріального тиску та усунення симптомів застійної серцевої недостатності. В даному випадку вірним рішенням є введення діуретика, який швидко зменшить об’єм циркулюючої крові та знизить навантаження на серце. Таким діаретиком є фуросемід у дозі 80 мг, який допоможе знизити артеріальний тиск, зменшити набряки, знизити концентрацію солей в організмі та покращити дихання шляхом зменшення об’єму циркулюючої рідини.

Наведені симптоми є характерними для гострого фронтиту, тобто гострого запалення лобної пазухи. Це захворювання проявляється різким болем у лобній ділянці, який може посилюватися при нахилі голови вперед, погіршенням носового дихання, а також слизово-гнійними виділеннями з носа, особливо з ураженої сторони (в даному випадку справа). Об’єктивно спостерігається набряк слизової оболонки носа та виділення із середнього носового ходу (лобна пазуха відкривається в його передню частину).

Поліклініка при багатопрофільній лікарні зазвичай розміщується на передньому плані лікарняної ділянки, ближче до центрального входу на територію. Це забезпечує зручний доступ для пацієнтів, які приходять на амбулаторний прийом, і не потребують госпіталізації. Основні принципи розташування поліклініки наступні:
– Поліклініка повинна бути легко доступною для громадського транспорту та мати зручний під’їзд для автомобілів.
– Поліклініка зазвичай відокремлена від стаціонарних відділень, щоб уникнути перетину потоків пацієнтів, що може сприяти зменшенню ризику інфекційних захворювань.
– Поліклініку розміщують ближче до вулиці, щоб пацієнти могли легко знайти і швидко дістатися до неї.

Післякастраційний синдром — це стан, що розвивається у жінок після хірургічного видалення яєчників (як у даному випадку) або після їхнього функціонального вимикання (наприклад, після променевої терапії, хіміотерапії або застосування деяких лікарських препаратів). Основні симптоми післякастраційного синдрому виникають через різке зниження рівня естрогенів і прогестерону в організмі, серед яких:
– Вегетативно-судинні порушення: припливи жару до обличчя, шиї, грудей, підвищене потовиділення, особливо вночі, порушення серцевого ритму, серцебиття, артеріальна гіпертензія, запаморочення, головний біль;
– Психоемоційні розлади: депресія, тривога, дратівливість, зниження пам’яті та концентрації уваги, емоційна лабільність (різкі зміни настрою).
– Підвищення АТ, вищий ризик серцево-судинних захворювань.

У жінки розвинувся синкопальний стан, який характеризується раптовою короткочасною втратою свідомості, зумовленою тимчасовим порушенням мозкового кровообігу (наприклад, після стресу), що супроводжується зниженням м’язового тонусу і знепритомненням. Основні клінічні ознаки синкопального стану включають:
– Продромальний період (відчуття загальної слабкості, запаморочення, нудота, поява “чорних крапок” перед очима, затуманення зору, відчуття тепла або, навпаки, холодного поту, шум у вухах або відчуття приглушеності звуків, поступове зниження артеріального тиску);
– Період власне втрати свідомості, що зазвичай триває кілька секунд до кількох хвилин. Відбувається ниження м’язового тонусу (пацієнт може впасти), блідість шкірних покривів, холодні кінцівки внаслідок спазму периферичних судин, пульс частий, зниженого наповнення.
– Постсинкопальний період (відновлення свідомості): свідомість відновлюється поступово, пацієнт може відчувати слабкість, запаморочення, сплутаність свідомості. При цьому пацієнт може не пам’ятати сам момент втрати свідомості, але зазвичай не має амнезії на події до або після непритомності.

Внаслідок аварійних ситуацій, таких як вибух цистерни з бензолом, коли є велика кількість постраждалих з опіками, механічними травмами та отруєннями, лікувально-евакуаційне забезпечення населення повинно включати такі основні елементи:
– Проведення медичного сортування на місці події для визначення пріоритетності надання медичної допомоги залежно від тяжкості стану пацієнтів (червоний, жовтий, зелений та чорний кольори);
– Надання першої медичної допомоги на місці аварії (зупинка кровотечі, накладання пов’язок, відновлення дихання, протишокові заходи);
– Екстрена евакуація постраждалих із зони ураження до найближчих медичних закладів або тимчасових госпіталів.

Фіброаденома є доброякісною пухлиною молочної залози, яка часто зустрічається у молодих жінок. Вона зазвичай характеризується наступними ознаками:
– Пухлина зазвичай не викликає болю.
– Фіброаденоми тверді, мають чіткі межі і легко зміщуються під час пальпації.
– Фіброаденоми можуть бути різного розміру, але часто мають діаметр 1-3 см.
– На УЗД – підвищена ехогенність і однорідна структура утворення.

Основна клінічна картина кісти молочної залози включає наступні ознаки:
– Виявлена кіста при падбпації часто відчувається як гладкий, рухливий, еластичний або тугий утвір. Розмір може варіюватися від кількох міліметрів до кількох сантиметрів.
– Біль може бути постійним або виникати під час дотику. Інколи біль посилюється перед менструацією через гормональні зміни. Також під час менструального циклу кіста може збільшуватись в розмірах;
– У деяких випадках можуть з’являтися незначні виділення з соска, які зазвичай не пов’язані з інфекцією;
– На УЗД кіста проявляється як об’ємне утворення зниженої ехогенності, тобто порожниста структура, наповнена рідиною.

Основні характерні ознаки відкритої артеріальної протоки виглядають наступним чином:
–  клінічні ознаки проявляються не одразу після народження, частіше на 2-3 рік життя (деколи і в підлітковому та дорослому віці); пацієнти з даною вадою серця, як правило, добре розвинені фізично та психомоторно;
– скидання крові з аорти в легеневу артерію під час систоли і діастоли призводить до перенавантаження малого кола кровообігу та лівобічних відділів серця, через що серце розширяється вліво та вгору;
– аускультативно: грубий систоло-діастолічний шум («машинний шум») в ІІ міжребер’ї біля грудини; різко посилений ІІ тон над легеневою артерією є наслідком закриття пульмонального каналу і вказує на наявність легеневої гіпертензії;
– пальпаторно спостерігається посилення верхівкового поштовху, систоло-діастолічне тремтіння у ІІ міжребер’ї зліва біля грудини.

Гнійний мастит, тобто абсцес молочної залози характеризується наступними основними клінічними ознаками:
– Інтенсивний, пульсуючий або ріжучий біль у ділянці ураження, який посилюється при натисканні або рухах. Біль є постійним і не зменшується з часом.
– Лихоманка, що досягає 39-40 C;
– Шкіра над ураженою ділянкою стає гіперемованою та набряклою (утворюється інфільтрат). Часто спостерігається місцеве підвищення температури шкіри.
– На пізніших стадіях утворюється ділянка розм’якшення, яка свідчить про накопичення гною під шкірою. Це найхарактерніша ознака гнійного абсцесу.

Токсичний епідермальний некроліз (синдром Стівенса-Джонсона) – рідкісна імуноопосередкована шкірна реакція, яка призводить до значного відшарування епідермісу та характеризується високою смертністю. У 80% випадків тригером даного захворювання є прийом лікарських препаратів (у кейсі це бісептол, парацетамол, назоферон). Клінічно захворювання має стадійний перебіг:
1) Продромальна фаза (починається через 1–3 тижні після прийому ліків): висока температура, нездужання , біль у горлі , міалгія та/або артралгія;
2) Ураження шкіри та слизових оболонок (з’являються через 1–3 дні після появи продромальних симптомів): а) спочатку з’являється еритематозний висип, б) далі виникають везикули та булли, характерний позитивний симптом Нікольського (відшарування епідермісу у відповідь на незначне поверхневе подразнення шкіри); в) великий епідермальний некроз на всю товщину та відшарування (схоже на великі поверхневі опіки), г) загоєння шляхом повторної епітелізації.

Найбільш імовірний діагноз у даної пацієнтки — вторинна аменорея, пов’язана зі стресом.
– Аменорея — це відсутність менструацій протягом шести і більше місяців у жінки з раніше нормальним менструальним циклом.
– Вторинна аменорея означає, що пацієнтка мала регулярні менструації раніше, але вони припинилися.
– В анамнезі пацієнтка перенесла стрес 7 місяців тому, що може бути значущим фактором, оскільки стрес може впливати на гіпоталамо-гіпофізарну систему і викликати порушення гормонального балансу, що веде до припинення менструацій.
– Відсутність змін з боку матки і додатків при гінекологічному огляді виключає органічні причини аменореї, такі як пухлини або структурні аномалії.

У цьому випадку, коли породілля знаходиться у фізіологічному післяпологовому періоді, стан її задовільний, матка в нормотонусі, немає ознак інфекції або ускладнень, доцільним є призначення утеротонічних препаратів , які сприяють скороченню матки, допомагають зменшити розмір матки та сприяють виділенню лохій, що є важливим для запобігання ускладнень у післяпологовому періоді.

Для уточнення діагнозу у випадку пухлиноподібного утворення в щитоподібній залозі найбільш інформативним методом обстеження є тонкоголкова аспіраційна біопсія з наступним цитологічним дослідженням отриманого матеріалу. Цей метод дозволяє отримати клітини з підозрілого утворення для мікроскопічного дослідження, що дає можливість визначити природу утвору — доброякісна чи злоякісна пухлина, а також характер тканинного процесу (запальний, гіперпластичний, неопластичний тощо).

Для визначення типу складу населення звертаємо увагу на відсоток осіб від 0 до 14 років та > 50 років:
– якщо переважає > 50 років (як у даному випадку, 30 проти 25%) – склад населення регресивний.
– якщо переважає 0-14 років – склад населення прогресивний;
– якщо 0-14 років дорівнює > 50 років – склад населення стаціонарний.

Пацієнтці з діагнозом нейроциркуляторна дистонія за кардіальним типом (діагноз, який є застарілим і відсутній у Міжнародній класифікації хвороб), рекомендується лікування в амбулаторних умовах за умови відсутності серйозних ускладнень або супутніх захворювань, а саме: зниження рівня стресу, регулярні помірні фізичні вправи, застосування седативних препаратів, раціональне харчування.