Відповідь загалом очевидна. Показник дітородності (тобто здатність жінок дітородного віку народжувати життєздатних дітей) визначається за наступною формулою:
число народжених живими немовлят/число жінок репродуктивного віку (віком 15-44 роки) * 1000.

Плевральну пункцію при пневмотораксі виконують у ІІ міжребер’ї по середньоключичній лінії через такі причини:
1. Анатомічне розташування: Верхівка плевральної порожнини знаходиться ближче до ІІ міжребер’я. У разі пневмотораксу повітря збирається в найвищій точці плевральної порожнини через меншу щільність порівняно з іншими складовими грудної порожнини.
2. У ІІ міжребер’ї по середньоключичній лінії знаходиться менше важливих судинно-нервових структур, що зменшує ризик пошкодження великих судин та нервів під час пункції.
3. Розташування ІІ міжребер’я по середньоключичній лінії є зручним для доступу як у лежачому, так і у сидячому положенні пацієнта, що важливо при невідкладних станах.

В даному випадку важливо відрізнити артеріальну оклюзію від венозної:
– артеріальна характеризується типовою клінікою гострої ішемії: раптовим початком, болем та парестезією в ураженій кінцівці дистальніше місця оклюзії, відсутністю пульсу в ураженій кінцівці, зниження її температури та блідості, зниження чутливості;
– венозна (наприклад, при тромбозі, сприченому тромбофлебітом) – розприаючий біль по ходу тромбованих вен, смуга гіперемії в області ураженої вени, локальна гіперемія, набряк та ціаноз внаслідок застою венозної крові.

Перелічені симптоми (сплутана свідомість, неадекватна метушлива поведінка, пітливість, підвищене слиновиділення, тахікардія) є результатом синтезу контрінсулярних гормонів – катехоламінів, що є компенсаторною реакцією на гіпоглікемію. Очевидний метод діагностики гіпоглікемії – аналіз крові на цукор: рівень глюкози плазми крові буде становити від < 2,5 до 2,8 ммоль/л.

При гепатиті однозначно доцільно визначити печінкові проби – тобто ферменти, білки та інші речовини, що виробляються печінкою, підвищення рівня яких буде свідчити про руйнування гепатоцитів. Одним із таких ферментів є аланінамінотрансфераза (АЛТ), що бере участь в обміні амінокислот та є найбільш специфічним маркером ураження печінки.

Взимку джгут накладають максимум на 1 годину, влітку – на 2 години. Узимку час накладання джгута обмежують через наступні причини:
– Узимку низька температура навколишнього середовища може посилити ризик переохолодження тканин нижче місця накладання джгута. Переохолодження може швидше призвести до незворотних ушкоджень тканин.
– Тривале припинення кровопостачання може призвести до гіпоксії тканин і їх некрозу. Холодна погода прискорює цей процес, оскільки кровообіг і так знижується через звуження судин у відповідь на низькі температури.

Прееклампсія, що виникає у ранньому терміні вагітності, зокрема на 16 тижнях, може бути асоційована з міхуровим занеском. Міхуровий занесок є формою гестаційної трофобластичної хвороби, при якій відбувається патологічний ріст трофобласту. Це призводить до утворення аномальних тканинних структур (міхурців) замість нормальної плаценти. Причини, чому виникає прееклампсія, наступні:
– міхуровий занесок супроводжується аномальним розвитком плаценти, що порушує нормальний кровообіг між материнським організмом і плацентою. Це може викликати дисфункцію ендотелію судин і підвищення артеріального тиску, що є характерними ознаками прееклампсії;
– міхуровий занесок супроводжується значно підвищеним рівнем хоріонічного гонадотропіну (ХГЧ). Високі рівні цього гормону можуть стимулювати ендотеліальні клітини, спричиняючи судинні порушення та підвищення артеріального тиску;
– міхуровий занесок може призвести до імунної відповіді організму матері на трофобластичну тканину, що спричиняє системне запалення і порушення функції судин, характерні для прееклампсії.

Стадії раку ендометрію по шкалі FIGO:
IA – Пухлина в межах ендометрія;
IB – Пухлина уражує не більше половини товщини міометрія;

IC – Пухлина уражує більше половини товщини міометрія;
IIA – Пухлина поширюється на канал шийки матки в межах ендоцервікальних залоз;
IIB – Пухлина поширюється на строму шийки матки;
IIIA – Пухлина поширюється в серозний шар і/або в серозний шар сусідніх органів малого тазу (пряме поширення або метастази);
IIIB – Пухлина поширюється на піхву (пряме поширення або метастаз);
IIIC – Метастази в тазові і/або парааортальні лімфатичні вузли;
IVA – Пухлина проростає в слизовий шар сечового міхура і/або прямої кишки і/або виходить за межі малого тазу;
IVB – Віддалені метастази, у тому числі в черевній порожнині, метастази у пахвові лімфатичні вузли.

У дівчинки з анамнезом інтермітуючих свистячих хрипів, що супроводжуються неспокоєм, періоральним ціанозом, розширенням міжреберних проміжків та розсіяними сухими хрипами, спостерігається загострення бронхіальної астми або важкий астматичний статус. Тому з перерахованого не показані інгаляцію кромоліну: даний препарат є стабілізатором опасистих клітин і використовується для профілактики нападів астми, але він не має швидкої дії при гострих нападів. Його ефект розвивається повільно, тому він не підходить для невідкладної допомоги.

Найбільш вірогідною причиною артеріальної гіпертензії у дитини є захворювання нирок, оскільки різноманітні ниркові патології є найчастішою причиною вторинної гіпертензії у дітей. Патології нирок, такі як гломерулонефрит, пієлонефрит, гідронефроз або вроджені аномалії нирок, можуть призводити до підвищення артеріального тиску.

Інфікування хламідіями під час пологів може призвести до розвитку хламідійної пневмонії у віці від 2 до 18 тижнів.
– початок часто поступовий; у дітей хламідійній пневмонії нерідко передують кон’юнктивіт, гострий середній отит або бронхіт тієї ж етіології;
– переважають сухий кашель, що з часом стає приступоподібним, помірне тахіпное;
– загальний стан порушений незначно, дихальна недостатність зустрічається рідко;
– рентгенологічні ознаки пневмонії з’являється орієнтовно на початку другого тижня захворювання – двосторонні інтерстиціальні інфільтрати;
– в крові переважає еозинофілія.

Тетрада Фалло — це вроджена вроджена вада серця, яка включає чотири анатомічні аномалії: 1) стеноз легеневої артерії або правошлуночковий вихідний тракт; 2) дефект міжшлуночкової перегородки, 3) декстрапозиція аорти; 4) гіпертрофія правого шлуночка.
Через стеноз легеневої артерії правий шлуночок змушений працювати з більшим навантаженням для перекачування крові через звужену область, що призводить до підвищення тиску в правому шлуночку.

Пароксизмальна суправентрикулярна тахікардія – порушення ритму, що часто пов’язане з циркуляцією імпульсу через додаткові шляхи в області передсердь або АВ-вузла. АТФ блокує проведення через АВ-вузол, тим самим перериваючи циркуляцію імпульсу і відновлюючи нормальний синусовий ритм. Тому АТФ є ефективним і швидкодіючим засобом для лікування даного порушення ритму.

У даного пацієнта спостерігається В12-дефіцитна анемія (низький гемоглобін, наявні макроцити, рівень В12 нижче норми) при нормальному рівні фолієвої кислоти. Серед наведених варіантів перелічимо хвороби, які можуть спричинити даний патологічний стан:
– дефіцит вітаміну B12 може бути результатом недостатнього споживання цього вітаміну з їжею, що часто спостерігається у вегетаріанців, особливо веганів;
– внаслідок хвороби Крона може порушуватись всмоктування вітаміну B12 у тонкому кишечнику;
– хронічний панкреатит може порушувати всмоктування вітаміну B12 через недостатність панкреатичних ферментів, які необхідні для вивільнення вітаміну B12 з білків їжі;
– деякі гельмінти можуть поглинати вітамін B12 в кишечнику, призводячи до його дефіциту.

Дивертикльоз товстого кишечника відіграє значно меншу роль, оскільки всмоктування цього вітаміну відбувається в тонкому кишечнику, переважно в клубовій кишці.

На основі наведених даних найбільш вірогідним діагнозом є дефект міжпередсердної перегородки. При даній ваді серця вирівнюється тиск між правим та лівим шлуночками та виникає великий шунт зліва направо. За умови, що стеноз легеневої артерії відсутній, спостерігається важка легенева гіпертензія, оскільки системний тиск ЛШ безпосередньо передається у правий шлуночок та легеневу артерію. Як наслідок, виникає перенавантаження та гіпертрофія правого шлуночка.
– Розширення правої межі серця свідчить про збільшення правих відділів серця.
– Розщеплення II тону є характерним для ДМПП, оскільки воно вказує на збільшення об’єму крові, що проходить через правий шлуночок під час діастоли.
– Систолічний шум у II-III міжребір’ї зліва від краю груднини відповідає місцю проекції легеневої артерії, де часто вислуховується шум при ДМПП.
– Короткий систолічний шум над мечоподібним відростком може вказувати на збільшення об’єму крові, що проходить через правий шлуночок.

Розглянемо патології, при яких може знижуватись вольтаж QRS:
– при накопиченні рідини в порожнині перикарду електричний сигнал від серця зменшується, що призводить до зниження вольтажу QRS-комплексів;
– відторгнення кардіотрансплантату може призвести до зниження функції серця і зміни електричної активності, що може проявлятися як зниження вольтажу QRS;
– при амілоїдозі відбувається відкладення амілоїдного білка в серцевій тканині, що призводить до жорсткості і зменшення електричної активності серця, що також може проявлятися зниженням вольтажу QRS;
– ІХС може викликати зниження вольтажу QRS через ушкодження міокарда і зменшення його електричної активності.

У пацієнтів з гіпертиреозом можуть спостерігатися такі зміни на ЕКГ, як синусова тахікардія або фібриляція передсердь, але не зниження вольтажу QRS.

На діагноз ТЕЛА вказують насупні фактори:
– перенесена операція щодо трансплантації кульшового суглоба, яка могла стати причиною тромботичної чи нетромботичної емболії;
– гострий початок симтомів;
– задишка;
– пульсація вен шиї, що свідчить про підвищення тиску в правому передсерді і правому шлуночку;
– типові зміни на ЕКГ: синусова тахікардія, блокада правої ніжки пучка Гіса та неспецифічні зміни інтервалу ST і зубця T; поява блокади правої ніжки пучка Гіса може свідчити про перевантаження правого шлуночка.

До постренальних причин ниркової недостатності відносяться такі патологічні стани, які призводять до обструкції сечових шляхів. Це можуть бути:
– непрохідність сечоводів (через ниркові камені, згустки крові, пухлини, ятрогенні причини);
– обструкція виходу з сечового міхура, нейрогенний сечовий міхур;
– доброякісні чи злоякісні пухлини передміхурової залози;
– обструкція чи травма уретри.
Серед наведених причин одією з основних якраз і є сечокам’яна хвороба.

Хвороба Адісона, або первинна надниркова недостатність, характеризується зниженням продукції кортикостероїдів (особливо кортизолу та альдостерону) наднирковими залозами. Cпочатку розглянемо характерні для неї симптоми:
– Через дефіцит альдостерону зменшується виділення калію нирками, що призводить до гіперкаліємії;
– Через зниження об’єму циркулюючої крові і гіпотензію може знижуватися ниркова перфузія, що призводить до підвищення рівня азоту сечовини;
– Гіпонатріємія і зниження об’єму циркулюючої крові сприяють порушенню здатності нирок концентрувати сечу, що призводить до зниження осмолярності сечі;
– Через зменшення об’єму плазми крові (втрата натрію та води) відносна концентрація еритроцитів зростає, що призводить до підвищення гематокриту.

Щодо концентрації натрію, спостерігається саме гіпонатріємія через втрату натрію з сечею внаслідок дефіциту альдостерону.

У тесті наведена типова симптоматика ниркової коліки – раптовий і сильний біль у боці, який іррадіює у поперекову і пахвинну ділянки (настільки сильний, що хворі часто метушаться по ліжку через інтенсивний біль, не знаходячи зручного положення). Даний біль супроводжується нудотою, болем та частим сечовипусканням.
– При оперізуючому герпесі (Herpes zoster) виникають висипання і біль у зоні, яку іннервує уражений нерв (біль, як правило, значно меншої інтенсивності);
– Дивертикуліт зазвичай супроводжується локалізованим болем в лівій нижній частині живота, лихоманкою і змінами стулу у вигляді діареї чи закрепу, але не іррадіює в поперек і пах;
– Перекрут яєчка характеризується раптовим сильним болем у мошонці і може супроводжуватися набряком і підвищеною чутливістю яєчка, але біль не іррадіює в поперек і пах.
– Ретроперітонеальний крововилив може викликати біль у животі і попереку, але зазвичай супроводжується значними загальними симптомами, такими як геморагічний шок.

В даному випадку однозначно найбільш інформативним є гістологічне дослідження біоптату, яке дозволить виявити злоякісність чи доброякісність новоутворення, а також вид тканини, з якої воно походить.

На недостатність цинку вказують:
– Загальне парентеральне харчування як один із причинних факторів дефіциту будь-якого мікроелементу, в тому числі цинку;
– Тріада алопеції, діареї та дерматиту (ключова для розпізнавання дефіциту цинку);
– Затримка росту та статевого розвитку, відсутність вторинних статевих ознак (гіпогонадізм, статевий інфантилізм),
– Гепатосплегалія;
– Анемія,
– Погіршення загоєння ран.

Латеральна панкреатоеюностомія, відома як операція Пуестоу, спрямована на полегшення болю шляхом дренування розширеної протоки підшлункової залози. Вона включає створення анастомозу між панкреатичною протокою і петлею тонкої кишки. Це дозволяє відвести секрет підшлункової залози, що зменшує тиск у протоках і полегшує біль. Підходить для випадків, коли протока підшлункової залози має множинні звуження та розширення.
Для порівняння:
– дистальні панкреатоеюностомія та панкреатектомія зазвичай використовується лише при локалізованих змінах у дистальній частині протоки, тому часто не використовуються;
– cфінктеротомія икористовується переважно для лікування стенозів в області сфінктера Одді;
– тотальна панкреатектомія використовується у випадках, коли залоза вражена повністю – в даному випадку  не є доцільною.

При вторинній дуоденальній гематомі найдоцільнішим заходом є введення назогастрального зонда для декомпресії шлунка і забезпечення парентерального харчування. Це дозволяє зменшити тиск у шлунково-кишковому тракті і дає можливість гематомі розсмоктатися природним чином.

Наведена симптоматика (гострий біль у правій половині грудної клітки і задишка, відхилення трахеї вліво) найімовірніше свідчить про виникнення у хворого спонтанного пневмотораксу. При даному стані хрипи можуть бути як відсутніми, так і вислуховуватись на дистанції (можуть бути чутні при пневмотораксі через підвищену резонансність грудної клітки), а також характерне підвищене голосове тремтіння. Однозначно відсутнім буде шум тертя плеври, адже він здебільшого виникає при запаленні плеври і терті між її листками.

Найімовірнішим діагнозом у даному випадку є спонтанний лівобічний пневмоторакс у зв’язку з:
– виник раптово, без травматичного ушкодження;
– різкий біль зліва у грудній клітці, що поступово зменшувався;
– зростаюча дихальна недостатність та відсутність везикулярного дихання через колапс легень;
– затемнення з лівого боку як рентгенологічна ознака колапсу легень.

Галюциноз, або галюцинаторний синдром – це психотичний розлад, при якому відбувається рясний наплив галюцинацій (частіше слухових), що виникає, як правило, при органічних ураженнях ЦНС чи при гострих отруєннях (наприклад, алкоголем). Хворі чують голоси, що обговорюють їх самих у третій особі, що вимагають завдати самоушкодження або напасти на оточуючих. Зміст фраз носить жахливий, звинувачуючий чи образливий характер. Пацієнти цієї групи мають підвищений ризик суїциду, можуть бути схильні до насильства, вбивств.

Центральний рак легень часто викликає обструкцію бронхів, що призводить до розвитку ателектазу. Цим і пояснюється наявність затемнення трикутної форми із вершиною,.спрямованою до кореня легені. Обструкція бронхів і ателектаз призводять до втрати об’єму легені на ураженій стороні, що зумовлює зсув середостіння в бік ураження, а хронічні «пневмонії» в анамнезі є наслідком обструкції спричиненої пухлиною.
В наявності є варіант «ателектаз», проте він сам по собі не є первинним діагнозом, а є ускладненням, спричиненим обструкцією. Тому даний варіант є не зовсім точним.

Хронічний панкреатит призводить до ураження ацинарних проток, що виділяють травні ферменти (амілазу, ліпазу, трипсин та ін.). Відповідно, відбувається їх недостатність, результатом чого є порушення травлення, що проявляється здуттям живота, частими випорожненнями сіруватого кольору, блискучими, з домішками неперетравленої їжі (стеаторея, тобто кал з домішками жиру, спричинений недостатністю ліпази). Прогресуюча втрата маси тіла є наслідком поганого засвоєння поживних речовин.

Загалом очевидний тест: мішечок, наповнений контрастом, що виступає зі стінки стравоходу, з рівними контурами і чітко окресленою шийкою є чітким описанням дивертикула ставоходу, основними клінічними проявами якого є дисфагія , регургітація, біль за грудиною та легеневі симптоми, пов’язані з аспірацією вмісту ШКТ.

Судинна деменція – це поступове зниження когнітивних функцій, спричинене захворюванням дрібних або великих судин.
– Артеріальна гіпертензія тривалістю 15 років – важливий фактор ризику, що призводить як до локалізованих інфарктів (при ураженні великих судин), так і до дифузних змін в мозку (при ураженні дрібних судин);
– Ранні симптоми: зниження виконавчої функції, втрата зорово-просторових здібностей, спантеличеність, апатія, рухові розлади (наприклад, порушення ходи , нетримання сечі);
– Пізні симптоми: порушення пам’яті, подальше зниження когнітивних функцій (втрата осудності, дезорієнтація), розлади настрою (наприклад, ейфорія, депресія), зміни поведінки (наприклад, агресивність).

Зазначені симптоми у дівчинки (наявність рясних білей гнійного характеру, що подразнюють шкіру статевих органів і стегон, гіперемія і набряк зовнішніх статевих органів, рясні слизово-гнійні виділення) вказують на вульвовагініт.
– Дифтерія піхви – дуже рідкісне явище, що характеризується утворенням сіруватих плівок на слизовій оболонці.
– Трихомонадний кольпіт частіше зустрічається у дорослих жінок (у зв’язку із статевим шляхом передачі) і має специфічні симптоми, такі як пінисті жовто-зелені виділення.
– При цукровому діабеті може виникнути генітальний свербіж, але інфікування має вторинний характер і жодних даних за цукровий діабет в даному випадку не наведено.
– Цистит характеризуєтсья болем і частим сечовипусканням, а не гнійними вагінальними виділеннями.

Ключовими ознаками для постановки серозного менінгіту є наявність менінгеальних ознак (ригідність потиличних м’язів та позитивний симптом Керніга), а також переважання лімфоцитів в загальному аналізі ліквору, що свідчить саме про серозний характер запалення мозкових оболонок.

Перфорація черевнотифозної виразки є дуже частим ускладненням черевного тифу, особливо на 3-ій тиждень патоморфологічних змін кишківника, коли в останньому відбувається відторгнення некротичних мас з утворенням виразок. Симптоми перфорації:
– раптовий гострий біль, що часто є першою ознакою перфорації.
– позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга, помірне напруження м’язів передньої черевної стінки свідчать про наявність «гострого живота»
– відсутність печінкової тупості вказує на наявність вільного повітря в черевній порожнині через перфорацію кишківника.

В даному випадку необхідно запідозрити вібраційну хворобу.
– пацієнт працює з механічними приладами, отже, вірогідно, зазнає впливу локальної чи загальної вібрації;
– найчастіші симптоми: різкий біль та відчуття оніміння пальців рук, підвищена дратівливість, швидка втома; знижений поріг вібраційної і больової чутливості по дистальному типу (в ділянці фаланг);  поширно виражені розлади чутливості у вигляді гіпер- або гіпостезії.

Наявність панцитопенії (еритропенія, лейкопенія, тромбоцитопенія) та гіпорегенерації (незначна кількість ретикулоцитів) свідчать про апластичну анемію. Стернальна пункція у даному випадку покаже зменшену кількість гемопоетичних клітин (клітинність <30 %), співвідношення кількості жирових клітин до кровотворних >3, відсутність неопластичних клітин.

Діагностувати резус-конфлікт нам допомагають 2 основні умови, які виконуються в даному кейсі:
– повторні пологи, адже при першій вагітності резус-конфлікту не виникає (при першій вагітності відбувається лише сенсибілізація організму матері до резус-позитивної крові дитини, яку імунна система сприймає як чужорідну, проте анти-резус-антитіл ще не виробляється!);
– наявність саме у жінки негативного резус-фактору при позитивному у дитини (у зворотньому випадку резус-конфлікт не виникає).

Згідно наведених даних, хворому діагностується хвороба Альцгеймера.
– Початковим симптомом є втрата короткочасної пам’яті, що починається приховано та повільно прогресує;
– Пацієнти часто не можуть справлятися з повсякденними завданнями;
– Згодом відбувається втрата когнітивних функцій, включаючи мовні навички (пацієнт став забувати імена рідних, назви предметів, став безпорадним, порушилася мова);
– Значне порушення функціональних здібностей: втрата навичок письма, читання, догляду за собою;
– Основними інструментальними методами підтвердження діагнозу є КТ чи МРТ, що виявлять ознаки генералізованої або вогнищевої церебральної атрофії: збільшені шлуночки (вентрикуломегалія), звуження звивин, виражені мозкові борозни.

У санітарно-гігієнічних рекомендаціях відзначається, що згідно з санітарно-гігієнічними дослідженнями, за концентрації CO2 менше ніж 0,08 % у людини ідеальне самопочуття, вона є бадьорою. При рівні  CO2 вище 0,1 % кожен другий відчуває задуху, млявість, зниження концентрації, головний біль, виникають проблеми з уважністю і опрацюванням інформації.
Тому гранично допустима концентрація (ГДК) СО2 в житлових приміщеннях різного призначення встановлена в межах 0,07-0,1 %, у виробничих приміщеннях, де СО2 накопичується від технологічного процесу, до 1-1,5 %.

Про наявність кардіогенного шоку у хворого свідчить наявність основного причинного фактора (інфаркт міокарда, нижньостінкова локалізація), через що виникло гостре порушення скоротливої здатності лівого шлуночка. Клінічно це проявляється гемодинамічними змінами (САТ < 90 мм. рт. ст.) та ознаками тканинної гіпоперфузії (тахікардія, бліда, холодна та липка шкіра внаслідок потовиділення).

Відповідь необ’єктивна. Згідно сучасних рекомендацій, співвідношення білків, жирів та вуглеводів у дорослої людини повинно виглядати наступним чином:

– білки – 10-35% (у тесті – 16%);
– жири – 20-35% (у тесті – 25%)
– вуглеводи – 45-65% (у тесті – 59%).

Робимо висновок, що співвідношення макронутрієнтів абсолютно відповідає нормі, тому вірною відповіддю є варіант Е.

Експозиція ароматичних амінів (до яких входить і бензидин) у різних галузях промисловості, таких як переробка кам’яновугільної та нафтової смол, газифікація вугілля, перегонка кам’яного вугілля, виробництво гуми та гумових виробів, органічних барвників, толуїдину, створює ризик виникнення раку сечового міхура.
Всмоктуючись через шкіру, шлунково-кишковий тракт, ці речовини, потрапляючи в печінку, перетворюються на активний канцероген 2-аміно-1-нафтол, який інактивується з’єднанням із сірчаною або глюкуроновою кислотами та у вигляді таких спарених комплексів виділяється із сечею. Ці комплекси не канцерогенні.
Однак під дією ензимних систем сечі (β-глюкуронідази, сульфатази) відбувається гідроліз зазначених сполук з вивільненням активного 2-аміно-1-нафтола, що надає канцерогенний вплив на уротелій.

Більшість випадків тромбоцитопенічної пурпури мають імунну природу та пов’язані з утворення IgG-антитромбоцитарних антитіл. Утворюються імунні комплекси на поверхні тромбоцитів, наслідком чого є їх швидка руйнація та скорочення часу життя (декілька годин при нормі у 5-8 діб) з подальшим виникненням типової симптоматики: кровотечі з носа та ясен, рясні та тривалі менструальні кровотечі, петехіальні крововиливи.

Випорожнення у вигляді «рисового відвару» є типовими для холери. Вони мають вигляд мутної рідини з білими пластівцями, що нагадують відварений рис. Це відбувається через значну кількість слизу та електролітів, що виділяються разом з великим об’ємом водянистого стулу. Решта симптомів свідчать по дегідратаційний шок, що виник через часту блювоту та діарею, пов’язані з даним захворюванням: тахікардія при значно зниженому АТ, загострені риси обличчя, афонія, судомні посмикування м’язів, акроціаноз, глухі тони серця, анурія.

Синдром стафілококової обпеченої шкіри (генералізований ексфоліативний дерматит) – це гострий епідермоліз, спричинений St. Aureus, при якому захворюваність переважає серед дітей до 6 років (особливо серед немовлят, що підходить нам згідно умови тесту). Основними елементами висипу при даному захворюванні є великі пухирі, які швидко лопаються, утворюючи ерозії. Також згадується симптом Нікольського – це розширення вбік неушкоджених міхурів при легкому натисканні на них. Місцеві прояви супроводжуються загальними, що спричинені ендотоксином збудника (лихоманка, озноб).

Порівняємо з іншими захворюваннями:

– Флегмона новонародженого: Зазвичай характеризується набряком і щільними ділянками інфільтрації без вираженого відшарування епідермісу;
– Псевдофурункульоз Фігнера: Виявляються численні гнійничкові висипання, що не супроводжуються відшаруванням шкіри.
– Пухирчатка новонародженого: Характеризується наявністю пухирів, але не обов’язково з вираженим відшаруванням шкіри.
– Мікотична еритема: Зазвичай викликається грибковими інфекціями і проявляється у вигляді червоних висипань, часто з мокнуттям, але не супроводжується симптомом Нікольського.

Як просто запам’ятати терміни “екстенсивність”, “інтенсивність”, “співвідношення” та “наочність”?

– Екстенсивність – Певне явище/усі явища разом, причому явищами можуть бути захворюваність, народжуваність, смертність. Наприклад, як у даному випадку, відношення захворюваності на грип/хвороби системи кровообігу/хвороби органів травлення до захворюваності на усі захворювання загалом.

– Інтенсивність – Певне явище/кількість певних сталих об’єктів, причому сталим об’єктом зазвичай вважається певна кількість населення. Приклад: захворюваність на сечокам’яну хворобу/к-сть населення в певному місті.

– Співвідношення – Кількість об’єктів/кількість інших об’єктів, наприклад, забезпеченість населення лікарями – к-сть лікарів/кількість населення в певній місцевості.

– Наочність – Певний показник в Х році – певний показник в Y році (у відсотках) -> певний відсоток –> показник наочності (наприклад, захворюваність на грип в певній області у 2015 році становила 15%, а в 2016 році – 20%. Різниця між показниками у 5% і є показником наочності.

Згадаємо, що представляє з себе показник інтенсивності:
Інтенсивність – Певне явище/кількість певних сталих об’єктів, причому сталим об’єктом зазвичай вважається певна кількість населення. В даному випадку «явищем» є захворюваність (як загальна, так і від певної причини), а об’єктами є населення у районі Н.

Лінія Соколова – Елліса – Дамуазо – дугоподібна лінія верхньої межі перкуторного притуплення, характерна для ексудативного плевриту. Найкращим первинним дослідженням в такому випадку буде рентгенографія ОГК, що виявить:
– затемнення  зі скошеною донизу і досередини верхньою межею;
– згладження реберно-діафрагмального кута, візуалізація лінії Елліса-Дамуазо;
– сплощення купола діафрагми, зміщення середостіння у здорову сторону.

Найбільш ймовірним у даному випадку є діагноз алергічного дерматиту у зв’язку з:
– анамнезом захворювання: симптоми виникли лише через місяць після користування пральним порошком (алергеном), що свідчить про те, що для розвитку алергічної реакції знадобився певний час для сенсибілізації;
– типовими клінічними ознаками: значний набряк, гіперемія, везикуляція, мокнуття на шкірі кистей і нижньої третини передпліччя.

– При простому дерматиті, на відміну від алергічного, симптоми виникають відразу після безпосередньої дії подразника.
– Токсикоалергічний дерматит виникає внаслідок впливу алергенів, що потрапляють в організм інгаляційно, через шкіру або травний тракт. Симптоми можуть бути системними, а не лише локальними.
– Мікробна екзема характеризується появою мокнучих, інфільтрованих, часто гнійних висипань на місцях хронічних інфекцій.
– Обмежений нейродерміт характеризується хронічним свербінням і обмеженими ділянками ліхеніфікації шкіри, але без везикуляції та мокнуття.

На користь раку сліпої кишки в даному тесті свідчать:
– постійний тупий біль у правій здухвинній ділянці – місце локалізації сліпої кишки;
– схуднення на 20 кг за 6 місяців, землистий колір шкіри як наслідок хронічної пухлинної інтоксикації;
– стійкі закрепи внаслідок обструкції травного тракту пухлиною;
– інфільтрат 6х8 см в правій здухвинній ділянці, який є щільним, мало рухливим і неболючим;
– позитивна реакція Грегерсена, що свідчить про наявність прихованої кровотечі в шлунково-кишковому тракті;
– низький рівень гемоглобіну, що свідчить про хронічну крововтрату з пухлини.

Провідним етіологічним фактором як шлунка, так і дванадцятипалої кишки є H. pylori, яка інфікує слизову оболонку шлунка і дванадцятипалої кишки, викликаючи запалення, що призводить до утворення виразок. На наявність хелікобактерної інфекції також вказує позитивний уреазний тест, оскільки бактерія в процесі своєї життєдіяльності виробляє уреазу, яка розщеплює сечовину до аміаку, що дозволяє бактеріям виживати в кислому середовищі шлунка.

При хронічній хворобі нирок вживання білка обмежується з наступних причин:
– Обмеження білку зменшує кількість продуктів азотистого обміну (креатинін,  сечовина, аміак), які нирки мають виводити, що знижує навантаження на них;
– Дієта з низьким вмістом білку може уповільнити прогресування ниркової недостатності та зменшити симптоми ураження нирок;
– Обмеження білку в дієті також може сприяти зниженню артеріального тиску, що є важливим аспектом лікування пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.

Проте слід пам’ятати, що малобілкова дієта має свої абсолютні протипоказання: її не можна застосовувати при тяжкій анорексії, невпинному блюванні, тяжкій АГ, що не коригується медикаментами, різко зниженій ШКФ (< 5 мл/хв), стані після оперативного втручання, тяжких інфекційних хворобах, ускладненнях ХХН (плевриті, перикардиті).

У хворої виник ексудативний перикардит – накопичення ексудату в перикардіальній сумці, що призвело до виникнення тампонади серця, тобто порушення функції серця внаслідок підвищення інтраперикардіального тиску:
– перенесений грип як етіологічний фактор (частіше виникають перикардити саме вірусної етіології);
– біль, як правило, тупий, загрудинний, часто із супутнім сухим кашлем і задишкою;
– елевація ST як один з ЕКГ-проявів перикардиту, частіше виникає у всіх відведеннях;
– парадоксальний пульс (під час вдиху наповнення пульсу значно зменшується або повнісю зникає);
– стишення тонів серця як один із симтомів тріади Бека, характерної для тампонади серця: набряклість яремних вен, стишення тонів серця, артеріальна гіпотензія.

У дитини виник гнейс – тобто себорейний дерматит у дітей грудного віку, що локалізується на волосистій частині голови. Основними причинами даного стану є гіперсекреція та збільшення розмірів сальних залоз, гормональний криз у дітей. При гнейсі на шкірі голови виникають щільні жовті або жовто-коричневі лусочки. Їхня кількість варіює від одиничних елементів до товстих кірок, які покривають всю поверхню волосистої частини голови, утворюючи так званий «чепчик новонароджених».

У випадку пацієнта з анамнезом гострого гломерулонефриту, підвищеним артеріальним тиском, геморагіями та іншими симптомами, що можуть свідчити про хронічну хворобу нирок, діагностичним показником є рівень креатиніну в крові, адже:
– Креатинін виводиться з організму майже виключно через нирки шляхом фільтрації в клубочках і незначною мірою – секрецією в проксимальних канальцях. Він не реабсорбується у значній кількості назад у кров, тому рівень креатиніну в крові добре відображає функцію клубочкової фільтрації. Як наслідок, зниження функції нирок призводить до накопичення креатиніну в крові, що відображається підвищенням його рівня.
– Розразований відповідно рівня креатиніну показник швидкості клубочкової фільтрації (наприклад, за формулою Кокрофта-Голта) є індикатором важкості хронічної хвороби нирок.

Напади лихоманки через 48 годин, що завершуються надмірним потовиділенням, бліді шкірні покриви із землистим відтінком, гепатоспленомегалія дозволяються запідозрити малярію у хворого. Ключовим методом діагностики є мікроскопія товстої краплі крові та мазка крові: перша необхідна для верифікації збудника, а друга – для визначення виду збудника та визначення рівня паразитемії (тобто відсоток еритроцитів, уражених малярійними плазмодіями).

Для встановлення вірогідної ВІЛ-інфекції найчастіше необхідно виявити пацієнта з групи ризику із наявністю кількох опортуністичних захворювань:
– хвора без постійного місця проживання;
– опортуністичні захворювання: генералізована лімфаденопатія, хронічна діарея,  втрата маси тіла невідомої етіології, одночасна наявність герпетичної інфекції та інфекційного мононуклеозу.

У пацієнта АА-амілоїдоз (вторинний амілоїдоз) нирок, з яким ми вже стикались раніше. Аналогічно тут наявне хронічне захворювання (бронхіт), наслідком якого стало вироблення великої кількості амілоїдного білка та відкладання його в ниркових клубочках та канальцях. Гломерулонефрит (як гострий, так і хронічний) та пієлонефрит виключені, оскільки в аналізі сечі відсутні еритроцити та лейкоцити відповідно. Інтерстиціальний нефрит також виключено, оскільки даний хронічний запальний процес завжди первинно починається в нирковому інтерстиції, а протеїнурія зазвичай не переважає 1-2 г/л.

В тесті наведена характерна картина гострого гломерулонефриту з нефритичним синдромом (набряки на обличчі, темно-червона сеча, артеріальна гіпертензія). Етіологія також доволі ясна: пацієнт нещодавно переніс фарингіт (вірогідно, стрептококової етіології). В ту ж чергу, нефротропні штами β-гемолітичного стрептокока виробляють ендострептолізини – антигени, що осідають у клітинах ниркових клубочків. До цих антигенів масово починають синтезуватись антитіла, формуються імунні комплекси, відбувається аутомінний запальний процес у клубочках.

 У клініці дитини чітко простежується переджовтяничний (занепокоєння, анорексія, субфебрилітет) та жовтяничний періоди гепатиту (жовтяниця, темна сеча, знебарвлення калу). Гемотрансфузія, що була 2 місяці тому (типова тривалість інкубаційного періоду гепатиту В), дозволяє запідозрити вірусний гепатит з парентеральним механізмом передачі, тобто гепатит В.

Основні характерні ознаки відкритої артеріальної протоки виглядають наступним чином:
–  клінічні ознаки проявляються не одразу після народження, частіше на 2-3 день життя; діти, як правило, добре розвинені фізично та психомоторно;
– скидання крові з аорти в легеневу артерію під час систоли і діастоли призводить до перенавантаження малого кола кровообігу та лівобічних відділів серця, через що серце розширяється вліво та вгору;
– аускультативно: грубий систоло-діастолічний шум («машинний шум») в ІІ міжребер’ї біля грудини; різко посилений ІІ тон над легеневою артерією є наслідком закриття пульмонального каналу і вказує на наявність легеневої гіпертензії;
– пальпаторно спостерігається посилення верхівкового поштовху, систола-діастолічне тремтіння у ІІ міжребер’ї зліва біля грудини.

На пельвіоперитоніт (тобто запалення очеревини малого тазу) у пацієнтки вказують наступні дані:
– висока гарячка та тахікардія;
– помірно здутий, різко болючий живіт в гіпогастральній ділянці;
– позитивний симптом подразнення очеревини (Щоткіка-Блюмберга);
– напруження передньої черевної стінки і болючість при піхвовому обстеженні – свідчать про гострий запальний процес в малому тазу;
– нависання та болючість заднього склепіння піхви вказують на наявність ексудату в дугласовому просторі (просторі між маткою і прямою кишкою), що також є характерним для пельвіоперитоніту.

Критерій Стьюдента, також відомий як t-тест, використовується для визначення, чи є статистично значуща різниця між середніми значеннями двох вибірок (в даному випадку це кількість передчасних пологів на 100 пологів; у жінок із факторами ризику середнє значення – 30 передчасних пологів, без факторів ризику – 5). Іншими словами, визначається, чи є спостережувані відмінності між групами реальними (істинними) або чи вони могли виникнути випадково (тобто чи є реальний вплив фактора ризику чи всі отримані дані – лише випадковість).

Типовий епіданамнез (вживання напередодні в’яленої риби та яловичини), офтальмоплегічні симптоми (двобічний птоз, розширені зіниці, «сітка», «туман» перед очима), сухість слизової оболонки ротоглотки є ознаками ботулізму. Оскільки  патогенетичним фактором є екзотоксин Cl. botulinum, основною специфічною терапією є антитоксична протибулінічна сироватка (полівалентна при невідомому типі токсину), введена при попередньо проведеній пробі по Безредко.

Про позаочеревинний розрив сечового міхура в даному випадку свідчать:
– механізм травми: позаочеревинні розриви часто виникають при переломі тазу (цілком ймовірно у зв’язку з тим, що хвора збита автомобілем), в результаті чого із венозного сплетення та зламаних кісток виникає значна кровотеча у навколоміхурову клітковину, утворюючи тим самим позаочеревинну урогематому;
– напруження над лобком та притуплення як ознака позаочеревинної гематоми;
– клінічні ознаки пошкодження сечового міхура: біль унизу живота над лобком з іррадіацією у промежину, пряму кишку, часте, утруднене та болісне сечовипускання малими порціями, домішки крові в сечі.

У даної жінки ми підозрюємо чергове настання вагітності:
– Нудота і блювання вранці є сумнівними ознаками ранньої вагітності;
– Відсутність менструацій після пологів, особливо при грудному вигодовуванні, є фізіологічним явищем, проте також може свідчити про настання вагітності;
– Ультразвукове дослідження дозволить виявити вагітність на ранніх термінах та оцінити стан внутрішніх органів малого тазу.

Механізм дії гіпербаричної оксигенації при отруєнні чадним газом полягає в тому, що введений в дихальні шляхи кисень під тиском, що у 2-3 рази перевищує атмосферний, сприяє розриву зв’язків чадного газу з гемоглобіном, руйнуючи карбоксигемоглобін та сприяючи утворенню оксигемоглобіну. Також даний метод лікування дозволяє підвищити парціальний тиск кисню у вдихуваному повітрі, що значно збільшує розчинність кисню в плазмі крові. Це призводить до підвищення рівня кисню, який переноситься кров’ю незалежно від гемоглобіну.

Муковісцидоз — це аутосомно-рецесивний розлад, що викликає мутації в гені CFTR, що призводять до дефектних хлоридних каналів. Одним із варіантів його перебігу є легенева форма, коли у міру прогресування захворювання дефект Cl-каналів у дихальних шляхах призводить до згущення бронхіального слизу та порушення мукоциліарного кліренсу , що призводить до хронічних респіраторних інфекцій, колонізації легенів мультирезистентними бактеріями та прогресуючого зниження функції легень. Клінічно це проявляється:
– хронічною обструктивною хворобою легень з бронхоектазами;
– хронічним синуситом з подальним розвитком поліпів в носовій порожнині;
– рецидивуючим або хронічним продуктивним кашлем та пневмоніями;
– пальцями у вигляді «барабанних паличок» як прояв хронічної гіпоксії;
– кровохарканням.

У тесті наведені для гіпотиреозу клінічні дані: сухість шкіри, охриплість голосу, анемія (Нb- 76 г/л) набряки на нижніх кінцівках з утрудненням утворення ямки при натисканні і низька частота пульсу. В свою чергу, негативні зубці T V2 — V6 можуть свідчити про гіпотиреоїдну міокардіодистрофію, що виникла внаслідок сповільненого метаболізму в кардіоцитах через недостатніст тиреоїдних гормонів.

Очевидно, що при гіпогалактії матері для докорму дитини необхідно застосовувати адаптовану суміш. Виникає питання: яку суміш обрати: «Малятко» чи «Малюк»?
Відповідь проста: це залежить від віку дитини. Суміші «Малятко» застосовують у віці до 6 місяців), а «Малюк» – від 6 до 12 місяців. Враховуючи, що вік дитини 16 днів, ми застосовуємо суміші «Малятко».

Нападоподібний біль (не характерний для інших, наведених у тесті варіантів), що раніше не спостерігався та іррадіює в низ живота, є типовим проявом сечокам’яної хвороби. Гіперехогенне утворення діаметром близько 1,5 см є нічим іншим, як конкрементом, а ультразвукова доріжка виникає через акустичну тінь, яка утворюється позаду гіперехогенного каменя.

В даному тесті необхідно враховувати:
– професію пацієнтки (доярки можуть контактувати з великою рогатою худобою, яка інфікована B. antracis – збудником сибірки, спори якого потрапляють через пошоджені шкірні покриви);
– типова клініка шкірної форми сибірки – виразка, вкрита чорним неболючим струпом з подальшим виникненням навколо струпу запального валика, збільшений регіональний лімфовузол.

При чумі шкіра над бубонами натягнута, блискуча, червона, з часом стає багряно-синюшною. Сам бубон нерухомий, різко болючий при пальпації. Загальний стан дуже важкий, температура підвищується до 39,5 – 40 С, обличчя одутле, гіперемоване, ін’єкція судин кон’юктиви. В крові – лейкоцитоз, при вкрай важкому перебігу – лейкопенія.

При туляремії загальний стан хворого дещо легший, бубон малоболючий або безболісний, рухомий, має чіткі контури, без змін вищерозташованої шкіри. ЗАК – лейкопенія.

 Системна склеродермія (СС) — це системне аутоімунне захворювання, що характеризується васкулопатією та фіброзом шкіри та інших органів.

Звертаємо увагу на:
– жіночу стать пацієнтки – системна склеродермія виникає в 4 рази частіше у жінок, ніж у чоловіків;
– зміни з боку шкіри – амімічність обличчя (маскоподібне обличчя), парестезії в кінчиках пальців);
– зміни з боку кісток та суглобів – вкорочення нігтьових фаланг внаслідок кісткової резорбції, біль у дрібних суглобах кистей;
– звуження стравоходу в кардіальному відділі внаслідок його склеротичного ураження;
– рентгенологічно виявлений базальний пневмосклероз;
– помірно підвищене ШОЕ, підвищений рівень y- глобулінів, що свідчить про аутоімунний запальний процес.

Для аналізу народжуваності населення в районі працівник інформаційно-аналітичного відділу ЦРЛ повинен використовувати медичне свідоцтво про народження як основний обліковий документ.
Медичне свідоцтво про народження містить офіційні дані про народження кожної дитини, включаючи дату народження, вагу, стать, стан здоров’я новонародженого, а також інформацію про матір. Ці дані є найнадійнішим і стандартизованим джерелом для демографічного аналізу.

На гострий вірусний міокардит вказують наступні критерії:
– перенесений грип як причинний фактор (найчастішою для міокардиту є саме вірусна етіологія);
– гостра задишка при помірному фізичному навантаженні;
– серцеві аритмії: синусова тахікардія, шлуночкові екстрасистоли;
– болі, часто колючого чи ниючого характеру в ділянці серця;
– аускультативно: м’які короткі серцеві шуми.

Жовтяниця із зеленуватим відтінком характерна саме для підпечінкової жовтяниці. Тому вірним варіантом є атрезія жовчовивідних шляхів – вроджена аномалія, що зустрічається з частотою 1 випадок на 20000-30000 немовлят. Свербіж у дитини пояснюється холестазом, а геморагічний синдром – дефіцитом вітамін-К-залежних факторів зсідання крові (вітамін К є жиророзчинним, а, отже, внаслідок порушення відтоку жовчі погано засвоюється). При надпечінковій жовтяниці, до якої призводить решта наведених у варіантах захворювань, забарвлення шкіри має лимонно-жовтий відтінок, а свербіж і геморагічний діатез є малохарактерними.

Залізодефіцитна анемія є найпоширенішою формою анемії в усьому світі і спричинена недостатнім споживанням, зниженим всмоктуванням (наприклад, атрофічний гастрит , запальне захворювання кишечника), підвищеною потребою в залізі (наприклад, при недоношеності). Тривалий дефіцит призводить до виснаження запасів заліза в організмі, що призводить до зниження еритропоезу та анемії .

Для розпізнання анемії саме цієї етіології звертаємо увагу на наступні речі:
– рівень сироваткового заліза – у дітей до 1 року в нормі становить 7,2-17,9 мкмоль/л, тобто у даної дитини спостерігається значний дефіцит заліза;
– низький кольоровий показник (гіпохромія характерна для залізодефіцитної анемії);
– норморегенераторність анемії (3-10 проміле), також є ознакою залізодефіцитної анемії.

В даному випадку присутнє змішане сідничне передлежання, що допускає застосування екстракції плоду за тазовий кінець, а також глухе серцебиття зі зниженим частотним ритмом (100/хв), що вказує на можливий розвиток дистресу плоду, що є прямим показом до термінового родорозрішення. Також наявні всі умови для проведення даної манупуляції (повністю відкрита шийка матки, відсутній плодовий міхур, нормальні розміри тазу, живий плід). Екстракцію плоду проводять під загальним наркозом з попереднім введенням спазмолітичних препаратів. Кесарів розтин на даному етапі (повне відкриття шийки матки і сідниці у порожнині малого тазу) уже є недоцільним.

Діагноз ревматичної лихоманки ставиться за наявності 2 великих критеріїв, серед яких: кардит, поліартрит, хорея, кільцеподібна еритема та підшкірні вузлики. Серед наведеного найбільш найбільш вичерно наведені симптоми ревматичного кардиту: ліва межа серця зміщена вліво на 2,5 см, тахікардія, систолічний шум на верхівці і в V точці. Об’єктивних ознак поліартриту тут не показано достатньо (наявна лише артралгія, що є малим критерієм ГРЛ), тому в найбільшій мірі обгрунтовує діагноз ревматизму саме кардит.

При гіпертензивній та змішаній формах гломерулонефриту з типовим перебігом захворювання, а також при будь-якій його формі, що супроводжується азотемією і нирковою недостатністю, вагітність терміново переривається.

У даному випадку найбільш вірогідним діагнозом є загрозливий аборт через наведені наступні дані:
– Ціаноз шийки матки, що є ознакою вагітності.
– Збільшена матка, відповідна терміну вагітності.
– Закритий зовнішній зів, що свідчить про відсутність активного викидня, але загрозу його початку.
Інші варіанти менш імовірні через відсутність характерних ознак, таких як відкритий зів чи наявність тканин плідного яйця у статевих шляхах.

Діагностувати шигельоз (стара назва – дизентерія) в даному випадку дозволяють:
– локалізація болю: запальний процес при шигельозі відбувається переважно в термінальних відділах кишківника (частіше у сигмоподібній кишці), тому процес локалізується у лівій здухвинній ділянці);
– характер болю і випорожнень: біль спастичний, наявність тенезм (пекучий біль, що виникає за перед актом дефекації та зникає після нього через 10-15), випорожнення рідкі, часті, мізерні, з домішками слизу та крові (по типу ректального плювка).

У тесті описана клінічна картина періоду розпалу краснухи:
– підивщення температури тіла до субфебрильних цифр;
– збільшені потиличні та задньошийні лімфовузли;
– типовий висип: круглий рожевий або червоний макуло-папульозний висип, з рівними краями на незміненій шкірі, над шкірою не виступає, розташований на обличчі, шиї, волосистій частині голови, в подальшому розповсюджується на все тіло, особливо на розгинальні поверхні суглобів, стегна та сідниці (не локалізується лище на долонях та підошвах).

Вроджений гіпотиреоз – найчастіша ендокринологічна патологія новонароджених, основними причинами якої є аномалії розвитку щитовидної залози, найчастіше – дистопія у загрудинний чи під’язичний простір, рідше – гіпоплазія, атиреоз.
Характерні симптоми:
– Вага дитини при народженні більше 4 кг, що вказує на сповільнений метаболізм;
– Здуття живота
– Затримка проходження меконію
– Пупкова грижа, затримка відпадання пуповинного залишку
– Тривала неонатальна жовтяниця (частіше за рахунок некон’югованого білірубіну)
– Гіпотонія
– Знижена активність, погане годування , адипсія
– Хриплий крик, макроглосія
– Гіпотермія
– Сповільнений розвиток

У випадку жінки з мітральним стенозом, яка скаржиться на прогресуючу задишку та кволість, найбільш адекватною терапією є хірургічне втручання. Хірургічне лікування (мітральна комісуротомія або заміна клапана) є найбільш ефективним методом покращення якості життя та запобігання подальшому прогресуванню захворювання.

У хворого 40-ка років, лісника, спостерігаються симптоми, які вказують на можливе зараження сказом: сильний головний біль, висока температура, тремтіння кінцівок, реакція на світло і звук, судомні спазми в горлі при вигляді води (гідрофобія). В такому випадку хворий госпіталізується у відділення інтенсивної терапії інфекційної лікарні, де з дотриманням протиепідеміологічних заходів проводять паліативну допомогу у вигляді інфузійної, протисудомної та седативної терапії, при необхідності призначають м’язові релаксанти, ШВЛ, наркотичні засоби та засоби для наркозу.

Для визначення етіології захворювання основну увагу ми звертаємо на дані, отримані при загальному аналізі спинномозкової рідини

При первинних пухлинах головного мозку аналіз СМР, як правило, у нормі.

Підвищення температури тіла до фебрильних цифр, суглобовий біль, висип на шкірі, LE-клітини (специфічність 70-80%) є характерними ознаками системного червоного вовчаку. Для верифікації діагнозу зазвичай використовують антинуклеарні антитіла (позитивні титри ≥ 1:80 мають ~98% чутливість для СЧВ).

Для постановки ХОЗЛ у тестах КРОК найчастіше надають наступні дані:
– тривала історія паління як основний причинний фактор захворювання;
– ціаноз, експіраторна задишка, сухі хрипи як складові бронхообструктивного синдрому, який є основою клініки ХОЗЛ.

У дівчинки 10-ти років спостерігаються симптоми нефротичного синдрому, що включає набряки, гіпопротеїнемію (низький рівень загального білка), гіперпротеїнурію (висока втрата білка з сечею), а також високий рівень α2-глобулінів. Глюкокортикоїди є основним патогенетичним засобом лікування нефротичного синдрому, оскільки вони зменшують запалення та імунну відповідь, що лежить в основі цього захворювання.

На жаль, картини ЕКГ нам не надано, тому доводиться обмежуватись клінічними даними.
– АВ блокада III ступеня характеризується повною відсутністю проведення імпульсів від передсердь до шлуночків. У результаті передсердя та шлуночки скорочуються незалежно один від одного. Це призводить до значного зниження серцевої частоти (до 30-40 ударів на хвилину або навіть менше), що може викликати всі вищенаведені симптоми, включаючи синкопе, через знижену хвилинну продуктивність серця.
– Глухий I-й тон, періодично значно посилений: це явище називається “гарматний тон” (або “канонічний тон”), який виникає через випадкове співпадіння скорочення передсердь і шлуночків при повній АВ блокаді;
– ЧСС 40/хв: брадикардія, характерна для повної АВ блокади.

АВ блокада І ступеня, в свою чергу, характеризується подовженням інтервалу PR, але всі імпульси проводяться до шлуночків, тому ЧСС зазвичай залишається нормальною або трохи зниженою.

Відповідь на даний момент неактуальна. Найкращим первинним діагностичним методом для діагностики субарахноїдального крововиливу є КТ головного мозку через свою швидкість, неінвазивність та високу чутливість, особливо протягом перших кількох годин після початку симптомів. Люмбальна пункція проводиться, якщо КТ не підтверджує наявність крововиливу, але клінічна підозра залишається високою. Крім того, при підозрі на підвищений внутрішньочерепний тиск люмбальна пункція може бути небезпечною без попередньої КТ у зв’язку з ризиком виникнення ускладнень, таких як дислокація мозку.

Основним завданням при лікуванні аутоімунного гепатиту є індукція ремісії – тобто максимальне зниження активності аутоімунного запального процесу шляхом введення імуносупресивних препаратів, серед яких – глюкортикоїди (наприклад, преднізон або преднізолон) та їх альтернативи (мікофенолат , такролімус, інфліксимаб, ритуксимаб)

За наявності наведених скарг та об’єктивних даних найдоцільнішим методом дослідження, що надасть можливість:
– безпосередньо оглянути слизову оболонку стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки на наявність ерозій, виразок, запальних змін;
– за необхідності взяти біопсію для подальшого гістологічного дослідження.

Звертаємо увагу на наявність хламідій у зіскобі із уретри, як ключовий момент постановки попереднього діагнозу. Синдром Рейтера (реактивний артрит) є постінфекційним аутоімунним станом, якому найчастіше передує бактеріальна інфекція шлунково-кишкового або сечового тракту (при постуретричному варіанті це найчастіше хламідійна чи уреоплазматична інфекція). У 1/3 пацієнтів зустрічається класична тріада синдрому Рейтера (власне артрит, кон’юктивіт та уретрит). Ураження суглобів зазвичай асиметричні з мігруючим характером.

У хворої виникла В12-дефіцитна анемія, на що вказують:
– симптоми анемії (слабкість, запаморочення);
– периферична нейропатія (парестезії пальців рук та ніг);
– глосит (гладенький язик малинового кольору);
– гематологічні дані: анемічні прояви (низький гемоглобін та еритропенія) при високому КП та макроцитозі; низький рівень ретикулоцитів свдічить про гіпорегенераторний характер анемії;
– тільця Жоллі (фрагменти зруйнованого ядра нормобласта) та Кебота (включення, які є залишками веретена поділу, що виникають внаслідок неправильного перебігу еритропоезу)

Оцінити функцію нирок та відповідно отриманих показників визначити ступінь ниркової недостатності дозволить кліренс ендогенного креатиніну. Методика засновна на визначенні швидкості клубочкової фільтрації за швидкістю очищення плазми від креатиніну (для цього застосовується проба Реберга) який надходить в сечу в нормі тільки шляхом фільтрації і не реабсорбується в канальцях.

Мієломна хвороба, якою вірогідно хворіє пацієнт, це неопластичне захворювання, що характеризується неконтрольованою проліферацією та накопиченням моноклональних плазмоцитів, які синтезують моноклональний імуноглобулін або моноклональні легкі ланцюги імуноглобулінів (М-протеїн). Звідси і підвищений рівень білка в крові (107 г/л) та протеїнурія. Додаткові клінічні прояви:

1) осалгія та кісткові дефекти, спричинені остеолізом та патологічними переломами кісток;
2) анемія, спричинена проліферативними змінами кісткового мозку,
3) неврологічні прояви – радикулопатія, що виникає внаслідок здавлення спинного мозку через компресійні переломи хребців (наявний «радикуліт» в анамнезі хворого).

При виникненні антракосилікозу за будь-яких обставин необхідно виключити або обмежити в подальшому контакт хворого із шкідливим агентом – вугільним пилом. За наявності І стадії захворювання бажано або повністю змінити діяльність, або хоча б перевести пацієнта у менш запилену ділянку роботи. Для цього в першу чергу пацієнт повинен бути направлений у МСЕК для визначення групи інвалідності на період перекваліфікації для подальшого визначення з новим місцем роботи.

У пацієнтки виник неврит лицевого нерва, він же параліч Белла, що клінічно проявляється:
– асиметрією обличчя (на боці ураженого нерва згладжується носогубна складка, опускається кут рота і обличчя перекошується на здоровий бік);
– неможливістю зімкнути повіку на ураженій стороні;
– наявністю феномену Белла : фізіологічний, рефлекторний рух ока (вгору та назовні), який виникає при спробі закрити повіку;
– слабкістю мімічних м’язів: пацієнт не може посміхнутись, нахмурити чи підняти брову, витягнути рот трубочкою;
– порушенням смаку на передній частині язика;
– підвищення слухової чутливості на місці ураження (гіперакузія).

Фінлепсин, він же карбамазепін, стабілізує мембрани надмірно збуджених нервових волокон, інгібує виникнення повторних нейрональних розрядів і знижує синаптичне проведення збуджувальних імпульсів. Таким чином, він може діяти як протиепілептичний, психо- та нейротропний препарат. Нас цікавить остання дія, адже фінлепсин запобігає больовим нападам при ідіопатичній і вторинній невралгії трійчастого нерва, що дозволяє використовувати його як монотерапію при даних патологіях.

При діагностиці оперізуючого герпесу звертаємо увагу на висипку. Внаслідок дії провокуючого фактору (стрес, переохолодження та ін.), вірус герпесу 3-го типу, що латентно зберігався в нервових гангліях, розпочинає запальний процес, наслідком чого є висип на фоні гіперемії та набряку, що згруповано розташовується по ходу нервових волокон (на тулубі частіше всього у ділянці дерматомів від Th3 до L3) та пекучий, колючий чи пульсуючий біль в області дерматому (часто розвивається з 2-3 дні до появи висипу), що може зберігатись протягом місяців і навіть років.

Для визначення площини, в якій розташована голівка плоду, нам потрібно уяснити 2 речі:
1)  Вид передлежання. Якщо мале тім’ячко звернене до симфізу, то і потилиця разом зі спинкою плоду повернені вперед відносно лона, що свідчить про передній вид потиличного передлежання.
2) Тепер розглянемо біомеханізм пологів. При передньому виді потиличного передлеження III момент пологів (розгинання голівки в площині виходу з малого тазу) супроводжується збігом стріловидного шову з прямим розміром виходу з малого таза (про що і вказано в умові тесту); відбувається фіксація між серединою нижнього краю лобкового симфізу і підпотиличною ямкою.

Робимо висновок – голівка знаходиться у площині виходу з малого тазу.

Варіантна стенокардія (стенокардія Принцметала) – це особлива форма стенокардії спокою, що спричинюється спазмом коронарних артерій та характеризується наступними проявами:
– виникає раптово, у стані абсолютного спокою або сну (тобто часто вночі);
– нападу не передують жодні провокативні фактори;
– триває 5-30 хв;
– нітрогліцерин часто не купірує напад;
– транзиторна елевація сегменту ST, що після нападу повертається на ізолінію.

Враховуючи той факт, що дигоксин на 60-80% виводиться нирками, а період напіввиведення — 30–40 год, при його застосуванні ми звертаємо увагу на наявність супутньої хронічної хвороби нирок, адже через поганий кліренс препарат буде довше затримуватись в крові та через надміне його накопичення спричинювати не тільки терапевтичну, а й токсичну дію.

Сенестопатія – це психопатологічний синдром, що характеризується відчуттями або переконаннями в наявності фізичних або патологічних змін у власному тілі, які не підтверджуються об’єктивними медичними даними. Цей синдром може включати уявлення про паразитів у тілі, зміни у формі або розмірі окремих органів або частин тіла, відчуття рухомих об’єктів у внутрішніх органах і т. д.
Наприклад, людина з сенестопатією може відчувати, що у неї паразити у шлунку або черевній порожнині, хоча немає ніяких медичних доказів цього. Інші можуть переконувати себе, що у них змінився розмір чи форма органу, хоча це не підтверджується об’єктивними обстеженнями.
Сенестопатії можуть виникати як результат психічних розладів, таких як шизофренія, афективні розлади, органічні психози, а також як побічний ефект від вживання певних лікарських засобів чи наркотиків.

Інтенсивний біль  у правій епігастральній ділянці через 1,5-2 години після вживання їжі може вказувати на локалізацію виразки в антральній частині шлунка або в дванадцятипалій кишці. Для цього захворювання характерна гіперацидність, тобто знижена рН в шлунку (1,0-2,0), що сприяє утворенню та загостренню виразок.

Почервоніння очей, сльозотеча, помірні гнійні виділення (свідчать саме за бактеріальну етіологію захворювання), відчуття стороннього тіла в очах, гіперемія кон’юктиви повік – все це симптоми саме гострого кон’юктивіту. Проведемо дифдіагностику з іншими захворюваннями:

– Гонобленорея: характеризується рясними гнійними виділеннями, сильним набряком та гіперемією кон’юнктиви.
– Аденовірусний кератокон’юнктивіт: Зазвичай супроводжується більш вираженими симптомами кератиту, як-от помутніння рогівки (в умові рогівка прозора);
– Алергічний кон’юнктивіт: характеризується свербінням, набряком повік і слизовими виділеннями, але не гнійними.
– Гострий іридоцикліт: Проявляється болем, зниженням зору та зміною зіниці, чого не наведено в умові тесту.

Наведена клініка (загальна слабкість, запаморочення, підвищення температури до 37,5°С, біль у горлі, набряк шиї, збільшення підщелепних лімфовузлів, збільшені  мигдалики, вкриті плівками, що поширюються за їх межі) свідчить про виникнення у хворого поширеної форми дифтерії. Розглянемо її патогенез:
1) під дією екзотоксину збудника (C. diphtheriae), гіалуронідази та нейрамінідази виникає місцева запальна реакція;
2) далі токсин проникає в клітини слизової оболонки, де утворює вогнища некрозу;
3) під дією тромбопластину фібриноген перетворюється на фібрин, результатом чого стає утворення фібринових плівок;
4) далі екзотоксин лімфогенно потрапляє у глибокі тканини та тканини інших органів і систем. Розвииваються лімфаденіт, дифтерійна токсемія (уражаються кардіоміоцити, канальці нирок, наднирники, ганглії ВНС і т. д.)

З наведеного вище робимо висновок, що ключову роль у патогенезі дифтерії відіграє саме дифтерійний екзотоксин.

У підлітка з гемофілією А, який отримав травму, першочерговим завданням є корекція дефіциту фактора VIII, що є причиною порушення згортання крові. Це можна здійнити або за допомогою концентратів фактору VIII: октанат, імунат, альфанат (найкращий варіант), або, за їх відсутності, за допомогою свіжозамороженої плазми, що містить всі необхідні фактори згортання, в тому числі і VIII.

Основою лікування ревматоїдного артриту залишається антинеопластичний засіб, імунодепресант та аналог фолієвої кислоти метотрексат в дозі 20-30 мг/тиждень.

Дія препарату полягає у наступному:
– Метотрексат пригнічує імунну систему, зменшуючи активність імунних клітин, які викликають запалення в суглобах. Він інгібує фермент дигідрофолатредуктазу, що знижує синтез похідних пурину та піримідину, необхідних для проліферації клітин.
– Препарат знижує рівень прозапальних цитокінів, таких як фактор некрозу пухлин (TNF-α) та інтерлейкіни, що допомагає зменшити запалення в суглобах.
– Зменшення синтезу ДНК і РНК, тим самим гальмування проліферації клітин, в тому числі тих, як беруть участь у запальному процесі.

Перед початком та під час лікування метотрексату необхідний контроль ЗАК із лейкоцитарною формулою, АЛТ, АСТ, білірубіну, креатиніну, сечовини, а також постійний прийом фолієвої кислоти через 24 години після отримання дози препарату.

Дерматоміозит на даний момент можна діагностувати за допомогою критеріїв за Bohan i Peter (1975), до яких входять типові шкірні симптоми (ознака “V”, симптом «шалі», папули Готтрона, геліотропний висип) та ознаки ураження м’язів (необхідні будь-які 3 з 4):
– симетрична м’язова слабкість, зазвичай прогресуюча з проксимальних відділів кінцівок;
– позитивні результати біопсії м’язів;
– підвищені м’язові ферменти: КФК, міоглобін, альдолаза, ЛДГ та ін.,
– ЕМГ-ознаки запальної міопатії.

Як бачимо, одним із вирішальних критеріїв постановки діагнозу є підвищена креатинфосфокіназа, тому дана відповідь є правильною.

Для отримання вірного варіанту визначимо гельмінта, життєвий цикл нерозривно пов’язаний із тонким кишечником організму-хазяїна, тобто людини.
– Рішти. Личинки рішт дійсно потрапляють у тонкий кишечник, проте згодом проникають у його слизову оболонку для подальшого спаровування і розмноження. Після запліднення самці рішт гинуть, а самки мігрують у пішкірно-жирову клітковину. Клініка в основному зі сторони шкірних покривів, тому пропускаємо;
– Філярії. Проникають в організм людини трансмісивним шляхом, повністю уникаючи травний тракт;
– Цистицерки. Яйця свинячого ціп’яка проникають у шлунок та тонку кишку, де личинка звільняється з оболонки, інвазує стінку кишки та з кровотоком потрапляє у головний мозок, очі та скелетні м’язи;
– Гострики. Паразитують в ілеоцекальній ділянці. Через малу довжину і веретенопібну форму в принципі не можуть утворювати клубки та викликати кишкову непрохідність
– Аскариди. Нематоди довжиною 15-40 см. Із яєць, що проковтує людина, звільняються личинки, проникають до кровоносних капілярів та мігрують у печінку та легені. З легень личинки проникають у бронхіоли, підіймаються вверх по дихальному тракту, досягають ротоглотки, де разом із мокротинням повторно потрапляють у тонкий кишечник, де досягають статевої зрілості.
Дорослі аскариди можуть стати причиною як механічної кишкової непрохідності (через їх скупчення), так і динамічної (через токсичний вплив продуктів життєдіяльності гельмінтів на стінки кишечника), тому даний варіант є вірним.

Симптоми, описані у новонародженої дитини, зокрема еритематозна висипка, пухирі з серозно-гнійним вмістом, ерозії після їх розтину, позитивний симптом Нікольського, млявість і субфебрильна температура, найбільше відповідають пухирчатці новонароджених.
Пухирчатка новонароджених є гострим інфекційним захворюванням, яке зазвичай викликається Staphylococcus aureus. Характеризується появою пухирців на шкірі, які легко руйнуються, залишаючи після себе ерозії. Симптом Нікольського, який є позитивним, також свідчить про відшарування епідермісу у відповідь на незначне поверхневе подразнення шкіри.
На відміну від пухирчатки, везикулопустульоз характеризується появою пітниці у вигляді великої кількості червоних точкових плям (внаслідок запалення потових залоз), далі перетворення цього висипу на везикули, і далі – на пустули. Висип після себе ерозій, пігментацій не залишає, с-м Нікольського негативний.
Псевдофурункульоз – гнійне запалення потових залоз, що проявляється появою вузликів та в подальшому мікроабсцесів переважно у місцях, які безпосередньо торкаються ліжка: спина, стегна, сідниці, потилиця та волосиста частина голови.
Об’єктивних ознак сепсису немає, тому він також підлягає виключенню.
Дерматит Ріттера по клінічній картині дуже схожий на пухирчатку, проте характеризується більш важким перебігом (гарячка до 40 С, діарея, астенізація дитини, можливі ознаки шоку), а елементи висипу схожі на опіки ІІ ступеня.

У хлопчика виникла інсулінова ліподистрофія – ускладнення інсулінотерапії, що проявляється гіпо- чи гіпертрофією жирової тканини в місцях виконання ін’єкцій. Причини цього стану є як тривале механічне пошкодження голкою, так і пряма дія компонентів гормонального препарату. Також в розвитку дистрофії відіграють ролі імунні компоненти через відкладання імунних комплексів, фіброзної тканини в уражених ділянках.
Профілактувати даний стан дуже просто – при підшкірному введенні інсуліну в живіт чергувати місця для ін’єкцій таким чином, щоб уколи в ту саму точку проводились не частіше, ніж 1 раз на 60 днів.

Через невдале лікування основного захворювання у лікаря ймовірно розвинувся менінгіт (значне відвищення температури тіла, менінгельні симптоми, головний біль, блювання). Для остаточно підтвердження діагнозу необхідна спинномозкова пункція з наступним загальним та бактеріологічним аналізом збудника для визначення точної етіології захворювання та подальшої тактики його ведення.

“Кисневе апное” – це стан, при якому дихання припиняється через високий рівень кисню в крові. Така ситуація може виникнути у пацієнтів із хронічною обструктивною хворобою легень, астмою або інших хронічних захворюваннях легень, коли контроль дихання більше залежить від рівня кисню в крові, а не від рівня вуглекислого газу.
У нормі дихальний центр у мозку реагує на рівень вуглекислого газу у крові. У пацієнтів із астмою дихальний центр може стати менш чутливим до CO2 і більше реагувати на рівень кисню. Подача додаткового кисню може знизити стимуляцію дихального центру, що призводить до пригнічення дихання або його повного припинення. Такий стан є небезпечним і потребує негайного втручання, щоб забезпечити належну вентиляцію легень і підтримку газообміну.
Найоптимальнішим варіантом лікування кисневого апное є штучна вентиляція легень, яка забезпечить необхідний потік кисню і підтримку вентиляції легень до відновлення нормального дихання при ретельному моніторингу рівнів кисню та вуглекислого газу в крові.

Наявна клініка (запалення в міжфалангових, п’ястно-фалангових та колінних суглобах, гарячка, ранкова скутість), підвищені СРБ та ШОЕ, позитивна реакція Ваале-Роузе свідчать по ревматоїдний артрит у даної пацієнтки. Причиною виникнення даного захворювання вважають посттрансляційною модифікацію певних білків інтерстиційної тканини (віментин , філагрин , колаген типу II) що включає перетворення аргініну на цитрулін (цитрулінізація). Цитрулінізовані білки сприймаються організмом як чужорідні, результатом чого є аутоімунні запальні та проліферативні зміни сполучної тканини із розвитком деструкції суглобів.

Печінково-клітинна недостатність – це стан для якого потрібні 2 основні фактори:
– основна дисфункція печінки (наприклад, цироз, при якому відбувається заміщення гепатоцитів сполучною тканиною);
– провокуючий фактор (вживання алкоголю, вірусні захворювання, надмірне вживання та ін.).
В результаті відбувається швидке накопичення токсичних метаболітів (головну роль відіграє аміак), що спричинює печінкову енцефалопатію, основними симптомами якої є: втома, млявість, апатія, порушення свідомості (починаючи від легкої сплутаності свідомості до ступору або коми), дратівливість, втрата пам’яті, порушення режиму сну. Також виникають блювання, жовтяничний синдром, «печінковий» запах з рота, здуття живота.

Сумнівна відповідь. Здебільшого постін’єкційний абсцес діагностують на основі клінічних даних (місцеві ознаки запалення, симптом флюктуації). При необхідності уточнення діагнозу застосовуть УЗД чи МРТ ураженої області. Діагностичні ж пункції «всліпу» можуть теоретично застосовуватись для бакпосіву та визначення чутливості до антибіотиків, проте є недоцільними і на даний момент не використовуються.

Враховуючи наявність аналогічних симптомів, що залишаються через 3 тижні після перенесеного тонзиліту (тривала слабкість і субфебрильна температура після перенесеної ангіни, збільшені позащелепні лімфатичні вузли, пухкі мигдалики, спаяні з дужками, наявність гнійних пробок у лакунах мигдаликів) ми констатуємо хронізацію запального процесу у мигдаликах (хронічний тонзиліт діагностується, якщо захворювання триває більше 2 тижнів).

 На користь дисемінованого туберкульозу вказують:
– тривалість симптоматики: підвищення температури, інтоксикація тривають близько місяця;
– задишка, кашель з відходженням харкотиння;
– рентгенологічна картина: симетричні вогнища, переважно у верхніх відділах, однакові за формою та інтенсивністю, розмірами від 5-6 до 10-15 мм з нерівними і розмитими контурами (симптом “пластівців снігу”), наявність «штампованих каверн», часте залучення в запальний процес плеври.

У разі защемлення пахвинної грижі у дитини оптимальним методом лікування є негайне оперативне втручання. Це дозволяє уникнути серйозних ускладнень, таких як некроз защемлених тканин. Консервативні методи та вправлення грижі не є рекомендованими у випадку защемлення, оскільки можуть призвести до погіршення стану.

Якщо запальний процес у венозному руслі із первинного вогнища мігрує по ходу току венозної крові у ділянки, що знаходяться проксимальніше (наприклад, з гомілки на стегно, пахвинну ділянку), такий тромбофлебіт називається висхідним, що є ознакою його недоброякісного перебігу (можлива подальша локалізація патологічного процесу в глибоких венах та судинах серця). У зв’язку з цим висхідний тромбофлебіт є показанням до виконання екстренного оперативного втручання.

У хвого виник посттромбофлебітичний синдром – захворювання, причиною якого є перенесений тромбоз глибоких вен нижніх кінцівок. Причиною його виникнення є недостатня реканалізація венозних судин, через що виникає недостатність клапанів, застій крові у венах, їх варикозне розширення, і, як наслідок, трофічні зміни у м’яких тканинах. Є кілька форм ПТФС, серед яких нам підходить вариказона, яка характеризується: набряком, індурацією шкіри, наявністю видимих підшкірних варикозних вен, втомлюваністю ніг.

Гідраденіт – це гнійне запалення апокринових потових залоз, переважно викликане золостим стафілококом.
– Локалізується в інтертрігінозних ділянках , що містять апокринові залози (найчастіше пахвові западини, пахова ділянка, внутрішня частина стегна, промежина та періанальна області);
– Перше ураження, як правило, є одиночним болючим запальним вузликом, який прогресує до абсцесу та може спонтанно відкриватися або регресувати. Згодом утворюються нові інфільтрати.
– Між кількома рецидивуючими вузликами можуть утворюватися синусові шляхи, з яких витікають серозно-гнійні виділення з неприємним запахом.

У даному кейсі наявні наступні ознаки дилятаційної кардіоміопатії:
– Задишка при фізичному навантаженні, набряки на гомілках, гепатомегалія як ознаки застійної серцевої недостатності, типової для ДКМП;
– Пацієнти з ДКМП часто мають порушення ритму серця, включаючи миготливу аритмію;
– Розширені в обидва боки межі серця свідчать про його дилятацію;
– КДР лівого шлуночка 6,8 см (в нормі він становить 4,6-5,7 см);
– Знижена ФВ (в нормі складає 55-70%);
– Відсутність патологій клапанного апарату виключає багато інших можливих причин серцевої недостатності, роблячи діагноз ДКМП більш вірогідним.
Для порівняння: рестриктивна кардіоміопатія характеризується порушенням наповнення серця, але без значної дилатації камер; гіпертрофічна кардіоміопатія: супроводжується потовщенням стінок серця, а не дилятацією.

Ключовими в цьому тесті є наступні моменти:
1) контракційне кільце на рівні пупка, що виникає при загрозі розриву матки і надає їх вигляду “пісочного годинника”;
2) очікувана велика маса плоду: ОЖ*ВДМ=42 * 100 = 4200 г
3) деякі з розмірів тазу менші за норму, а саме distantia cristarum (в нормі 28-29 см, в умові – 26 см) та сonjugata externa (в нормі 20-21 см, в умові – 18 см)

Всі ці ознаки свідчать про загрозу розриву матки і вимагають термінового припинення пологової діяльності з наступним кесарським розтином.

У дитини внаслідок спінальної травми (велика маса тіла як причинний фактор) під час пологів виник тотальний параліч верхньої кінцівки (параліч Керера), що відзначається при пошкодженні на рівні С5-Т1 сегментів спинного мозку та характеризується сиптомами, властивими для проксимального та дистального типів акушерського парезу. Це найважчий варіант перебігу акушерського парезу. Відзначається повна знерухомість руки, м’язова гіпотонія, трофічні розлади, випадання рефлексів, зниження всіх видів чутливості. Внаслідок вираженої м’язової гіпотонії виникає позитивний симптом «шарфа»: коли руку здорового новонародженого обережно тягнуть у напрямку через грудну клітину, лікоть досягає середини грудини (в нормі досягати не повинен).

Серед наведених продуктів в першу чергу потрібно відібрати на аналіз консерви у зв’язку з тим, що збудник ботулізму, Cl. botulinum, який у навколишньому аеробному середовищі знаходиться у формі спори, в анаеробному середовищі (наприклад, у банці чи жерстяному контейнері, де зберігаються консерви), перетворюється у вегетативну форму з подальшим виділенням ботулотоксину, який і є основним патогенетичним фактором ботулізму.

Остеоартроз — це інвалідизуюче захворювання суглобів, яке характеризується дегенерацією суглобового комплексу (суглобового хряща , субхондральної кістки та синовіальної оболонки), основними факторами ризику якого є:
– Модифіковані фактори: ожиріння, надмірне навантаження на суглоб або надмірне використання (механічне навантаження);
– Немодифіковані фактори ризику: вік > 55 років, сімейний анамез, травми та/або операції в анамнезі, стать, інфекції, перенесені запальні захворювання та ін.
При хронічному навантаженні на суглоб хрящ втрачає еластичність і стає пухким → дегенерація та запалення хряща → звуження та потовщення суглобової щілини та склероз субхондральної кістки.

Розрізняють 4 ступені травматичного шоку:

І стадія: блідість шкіри та слизових оболонок, ясна свідомість ясна (допускається легка загальмованість), знижені. Пульс 90-100 на хвилину, систолічний АТ не нижче 100 мм рт. ст.

ІІ стадія: більш виражені загальмованість та млявість, акроціаноз. Шкіра вкрита липким потом, прискорене та поверхневе дихання. Зіниці розширені. Пульс 120-140 на хвилину, САТ 80-70 мм рт. ст.

ІІІ стадія: тяжкий стан постраждалого, свідомість збережена. Виникають блювання, мимовільні сечовиділення та дефекація. Відсутність реакції на больові подразники. Шкіра землисто-сірого кольору, вкрита холодним липким потом, виражена синюшність губ, носа та кінчиків пальців. Пульс 140-160 на хвилину, АТ < 70 мм. рт. ст. Дихання поверхневе, часте, іноді уповільнене.

IV стадія: Свідомості немає. Пульс і АТ не визначаються. Звук серця стає приглушеним. Дихання агональне.

Ключовою симптоматикою для попередньої діагностики псоріазу є наступна:
– Добре відмежовані еритематозні бляшки та/або папули, вкриті сріблясто-білими лусочками, розташовані переважно на шкірі голови, тулуба, ліктях і колінах (розгинальні поверхні), але можуть бути вражені будь-які ділянки шкіри;
– Три патогномонічні симптоми при поступовому зішкрібуванні елементів висипу: симптом стеаринової плями — при зіскрібанні папули лусочки знімаються «стружкою», що нагадує стеарин; симптом термінальної плівки — поява вологої блискучої поверхні після видалення лусочок, яка нагадує поліетиленову плівку; симтпом точкової кровотечі («кров’яної роси») — капілярна кровотеча, що виникає при подальшому зіскрібанні елементу висипу.

Згідно чинного законодавства, листок непрацездатності видається працюючій особі, яка здійснює догляд за дитиною віком до 3 років, дитиною-інвалідом віком до 18 років, у випадку пологів або хвороби матері (опікуна, іншого члена сім’ї, який перебуває у відпустці для догляду за дитиною віком до 3 років, виховує дитину-інваліда віком до 18 років) на період, коли вона за медичними висновками лікаря не може здійснювати догляд за дитиною, а також у випадку необхідності догляду за другою хворою дитиною.

При відсутності крові групи AB (IV)Rh- для переливання під час масивної кровотечі у пацієнтки, потрібні донори з тією ж групою крові, як і системі АВО, так і по резус фактору. Тому необхідні донори саме рідкісних груп крові, адже частка людей з групою крові AB (IV)Rh- серед усього населення складає 1/167.

Для пацієнтки з хворобою Верльгофа (ідіопатична тромбоцитопенічна пурпура), яка готується до спленектомії, головною проблемою тромбоцитопенія. Перед операцією необхідно підвищити рівень тромбоцитів, щоб зменшити ризик кровотечі під час хірургічного втручання. Таким чином, найдоцільнішим трансфузійним середовищем у даному випадку є тромбоцитарна маса.

Для оцінки вірогідності результатів клініко-статистичного дослідження дії нового фармакологічного препарату на хворих з ішемічною хворобою серця може бути використано декілька параметричних критеріїв. Один з найпоширеніших параметричних критеріїв для такої оцінки є критерій Стьюдента (t-тест). Критерій Стьюдента дозволяє оцінити, чи є різниця між середніми значеннями двох вибірок статистично значущою. Цей критерій використовується для порівняння середніх значень показників між двома групами пацієнтів (наприклад, групою, яка отримує новий препарат, та контрольною групою).

У даному клінічному випадку необхідно звернути увагу на:
– позитивний епіданамнез: хворий повернувся з Індії, яка є країною з відносно високою поширеністю чуми;
– важкий інтоксикаційний синдром (температура 41 C, сильний головний біль);
– задишка, кашель із виділенням пінистого іржавого харкотиння;
– блідість шкіри, ціаноз слизових оболонок, часто може виникати facies pestis;
– тахікардія, часто виникає артеріальна гіпотензія;
– при аускультації – вологі хрипи над обома легенями, крепітація.

Розглянемо інші діагнози:
– Міліарний туберкульоз зазвичай розвивається значно повільніше, ніж за два дні. Симптоми можуть включати лихоманку, втрату ваги, загальну слабкість і різні системні прояви, але вони не включають такий різкий початок, як у випадку з легеневою чумою. Також при міліарному туберкульозі не є типовим іржаве харкотиння і крепітація в легенях на початкових стадіях;
– Грип може викликати високу температуру, головний біль, кашель і задишку, але зазвичай не супроводжується виділенням іржавого харкотиння та такими вираженими легеневими симптомами (вологі хрипи, крепітація). Ці симптоми більше характерні для важкої бактеріальної інфекції, ніж для вірусного грипу;
– Орнітоз, або пситакоз, зазвичай передається від птахів і може викликати пневмонію. Однак симптоми орнітозу зазвичай не включають іржаве харкотиння та такі виражені симптоми інтоксикації і дихальної недостатності, як у випадку з легеневою чумою;
– Сепсис може викликати високу температуру, тахікардію і загальну інтоксикацію, але специфічні легеневі симптоми (іржаве харкотиння, вологі хрипи, крепітація) разом із цими симптомами більше вказують на серйозну легеневу інфекцію, таку як чума.

Стандартний бокс складається із наступних елементів:
– палата для пацієнта;
– тамбур-передбоксник для виходу на вулицю;
– шлюз для виходу персоналу в коридор відділення;
– санвузол з ванною або душом.

На вірогіду наявність раку щитоподібної залози у пацієнта вказують наступні ознаки:
– пухлина збільшилася в розмірах за два роки.
– зміна тембру голосу (що свідчить про можливе залучення до процесу нервів);
– відчуття тиску (може свідчити про вплив на навколишні структури шиї);
– вузол підвищеної щільності, горбкуватий, неболючий;
– збільшені лімфатичні вузли шиї (що може свідчити про метастатичний процес).

У пацієнта виникла жирова емболія – потенційно небезпечний для життя стан , спричинений потраплянням жирових клітин (як правило, з кісткового мозку) у систему кровообігу. Клінічна картина зазвичай розвивається через 12-72 години після поранення (операції) і виглядає наступним чином:
– жирові клітини з кісткового мозку потрапляють у системний кровотік і закупорюють легеневі артеріоли → правостороння серцева недостатність і набряк легень. Виникає симптоматика респіраторного дистрес-синдрому: тахіпное , задишка, гіпоксемія, ціаноз, переривчасті хрипи;
– неврологічні симптоми: змінений психічний стан (наприклад, сплутаність свідомості, млявість або неспокій, кома), судоми, вогнищевий неврологічний дефіцит;
– петехіальний висип внаслідок мікроемболій в капілярах шкіри та підшкірної клітковини, в основному спостерігається на пахвових западинах, грудній стінці , голові, шиї, кон’юнктиві та/або слизовій оболонці щік

Найперше, на що звертаємо увагу – тривалість процесу. Симптоматика триває тиждень після перенесеного ГРВІ – отже, процес гострий. Біль в лобній ділянці наводить на думку про запальний процес у лобних (фронтальних) пазухах, результатом якого є скупчення гною та підвищеного тиску в цих порожнинах, що і викликає головні болі. Запалення в пазухах також може подразнювати нервові закінчення, які іннервують ділянки обличчя (наприклад, трійчастий нерв), що призводить до болісності при натисканні. Нафтизин, як альфа-адреноблокатор, звужує кровоносні судини у запальному вогнищі, тим самим знімаючи блокаду співусть навколоносових пазух і сприяючи виходу гною та слизу.

Розглянемо патогенез кетоацидозу. Внаслідок дефіциту інсуліну та збільшення секреції контрінсулярних гормонів (глюкагон, кортизол, катехоламіни), організм метаболізує замість глюкози тригліцериди та амінокислоти. Глюкагон стимулює перетворення у мітохондріях вільних жирних кислот у кетонові тіла, основними з яких є ацетооцтова та бета-оксималяна кислоти (у нормі цей процес блокується інсуліном). З ацетооцтвої кислоти утворються ацетон, що накопичується в крові і згодом виділяється через нирки та  видихається легенями (звідси і основний симптом при кетоацидозі – запах ацетону з рота).

Діагностувати сепсис у новонародженої дитини можна за наявності ознак SIRS-синдрому та наявності вогнища інфекції/гіперемії/клініки інфекції. Якщо з вогнищем інфекції все очевидно (гнійний омфаліт), то об’єктивних ознак SIRS-синдрому (окрім лихоманки) у нас немає. Тому в даному випадку слід орієнтуватись по клініці: бліда шкіра із жовто-сірим відтінком вірогідно свідчать про важкий стан дитини та генералізацію інфекції, а генералізована геморагічна висипка – про розвиток ДВЗ-синдром, яка є часто фатальним ускладненням сепсису новонароджених.

Даному пацієнту поки що доцільна лише дієтотерапія у зв’язку з:
– У пацієнта виявлено незначне підвищення рівня глюкози в крові (глікемія натщесерце 6,9 ммоль/л), що вказує на можливість контролю захворювання на початковому етапі за допомогою змін в харчуванні та способі життя;
– Пацієнт має високий індекс маси тіла (ІМТ – 36,7 кг/м² – ожиріння ІІ ступеня), що значно підвищує ризик розвитку ускладнень цукрового діабету. Зниження ваги через дієтотерапію може суттєво покращити глікемічний контроль;
– Оскільки пацієнт не лікувався раніше, початкова терапія дієтою дозволить оцінити, наскільки зміни в харчуванні та фізична активність можуть вплинути на рівень глюкози в крові, а також доцільність в подальшому призначенні цукрознижувальних препаратів.

Кореляція – це статистичний взаємозв’язок між двома випадковими змінними. Наприклад, вивчається взаємозв’язок між показниками здоров’я населення (захворюваність, смерність, середня очікувана тривалість життя) та впливом чинників навколишнього середовища. Чим вищий буде розрахований коефіцієнт (наприклад, по формулі Пірсона), тим більша сила зв’язку між досліджуваними явищами (тобто сильніший вплив чинників навколишнього середовища на населення).

Виділяється 5 наступних принципів загартовування:
– систематичність занять;
– послідовність;
– поступовість збільшення навантаження;
– комплексність (використання різних факторів і форм);
– індивідуальність, тобто врахування стану здоров’я того, хто загартовується.

Проте пам’ятайте, що доказова база загартовування є досить бідною, оскільки доведено, що загартовування тільки не допомагає уникнути переохолодження, обмороження або знизити ризик отримання інфекційних або вірусних захворювань, а й може нашкодити здоров’ю, особливо за недотримання зазначених вище принципів.

Консервативне лікування може включати медикаментозну терапію для зменшення кислотності шлункового вмісту, протидію рефлюксу та зменшення симптомів.
Проте для хворого з діагнозом ковзної кардіофункціональної кили стравохідного отвору діафрагми, яка супроводжується рефлюкс-езофагітом та враховуючи її великі розміри (кардія розміщується на дні шлунка на 8 см вище діафрагми),  оптимальною тактикою лікування є операція в хірургічному стаціонарі. Операція зазвичай полягає в фіксації кардії та відновленні анатомічного положення шлунково-кишкового відділу.

Щільні, вузлуваті, болючі утворення позаду матки є нічим іншим, як розростанням ендометріальної тканини в цервікальному каналі та шийці матки, тобто ретроцервікальним ендометріозом. Клінічно дане захворювання проявляється:
– хронічним тазовим болем, що посилюється перед початком менструації, часто біль іррадіює в піхву;
– безпліддям;
– дисменореєю;
– перед – та постменструальною кровотечею;
– диспареунією (болем та дискомофортом під час вагінальноо статевого акту).

При виникненні ангіоневротичного набряку Квінке внаслідок введення вакцини доцільно дотримуватись наступних кроків:
– в/в введення антигістамінних препаратів (димедрол);
– в/в глюкокортикостероїди (преднізолон, дитяча доза з розрахунку 1 мг на 1 кг маси тіла);
– за необхідності – забезпечення прохідності дихальних шляхів, ШВЛ.

У хворого виникла проривна виразка 12-ти палої кишки, тобто втрата цілісності стінки кишки з подальшим виходом її вмісту в черевну порожнину та розвитку перфораційного перитоніну. На це вказують:
– наявність виразки в анамнезі;
– раптовий  «кинджальний» біль у животі та здуття живота;
– симптоми «гострого» живота через початок запального процесу в очеревині: “дошкоподібний живіт”, різко позитивний симптом Щоткіна- Блюмберга.

При виникненні апендициту може відбутись захисна реакція організму, як полягає в обмеженні запального процесу від черевної порожнини за допомогою прилеглих анатомічних утворень: великого чепця, очеревини, тонкої кишки та ін. В результаті клінічні прояви апендициту слабнуть (живіт при пальпації м’який, помірно болючий в правій здухвинній ділянці), а в правій клубовій ділянці утворюється інфільтрат, що можна виявити при пальпації черевної стінки. Лікувати апендикулярний інфільтрат можна лище консервативно (в основі – антибіотикотерапія), оскільки при оперативному втручанні можна пошкодити стінку органа, який бере участь в утворенні інфільтрату (особливо небезпечно, якщо в процесі берез участь кишечник через високий ризик перфорації).

Наведена клінічна симптоматика (непритомність, гаряча та суха шкіра, дихання Кусмауля, запах ацетону з рота, позитивні симптоми подразнення очеревини, високий рівень глюкози) свічать про виникнення у хворого шлунково-кишкової форми кетоацидотичної коми. Допомога при ній надається наступним чином:
– регідратація 0,9% NaCl;
– введення інсуліну короткої дії водночас із початком регідратації (початкова доза 10 МО в/в струминно в 5-10 мл фізіологічного розчину) з подальшим налагодженням введення невеликих доз інсуліну короткої дії з розрахунку 0,1 МО/кг на годину.

Тому номінально правильними є як варіант А, так і Е.

Формула розрахунку вікової кількості молочних зубів:  N – 4, де N – вік дитини у місяцях. Обчислюємо: 8 – 4 = 4 молочні зуби.

У хворого виникла аденовірусна інфекція, що клінічно виглядає як сукупність наступних симптомів:
– аденовірусний риніт (слизові виділення з носа);
– фарингіт (біль у горлі під час ковтання, гіперемія слизової оболонки ротоглотки);
– тонзиліт (гіпертрофія мигдаликів);
– аденовірусний кон’юктивіт (набряк та ін’єкція судин кон’юнктив, відчуття піску в очах) – важлива ознака, який відрізняє аденовірусну інфекцію від інших ГРВІ);
– збільшення задньошийних, кутовощелепних лімфовузлів.

Згідно наведених даних, найбільш вірогідним діагнозом є правець. Звертаємо увагу на:
– будь-яка вогнепальна рана є забрудненою, тому існує підвищений ризик інфікування рани, в тому числі спорами Cl. tetani;
– посмикування м’язів біля рани внаслідок дії екзотоксину, який: 1) посилює секрецію медіаторів, тим самим посилюючи пропускну здатність синапсів;
2) паралізує вставні нейрони в синапсах, через що виникає некоординована еферентна імпульсація. Як результат, виникають тонічні та тетанічні судоми як основний елемент клініки правця.

Згорнений гемоторакс (тобто з утворенням великої кількості кров’яних згустків у плевральній порожнині) вимагає негайного хірургічного втручання (обмежена торакотомія або введення протеолітичних ферментів у плевральну порожнину з подальшим відсмоктуванням крові) у зв’язку з тим, що він може нагноюватись із переходом у емпієму плеври, або може виникнути розростання фіброзної тканини із розвитком фібротораксу та важкої рестриктивої дихальної недостатності.

В даному випадку доцільно використовувати термограф – автоматичний гідрометеорологічний прилад для вимірювання та реєстрації температури повітря або рідини. Під впливом коливань температури відбувається деформація приймальної частини термографа, а передавальний механізм перетворить незначні деформації датчика в значний розмах коливань лінії запису температури на стрічці, тим самим формуючи температурну криву, яка відобразить динамічну зміну температури.

Дані симптоми дійсно є присутніми при рахіті, АЛЕ!! По одним лише цим симптомам діагностувати рахіт є застарілою методикою, тому що самі по собі ці симптоми про рахіт не свідчать, адже можуть бути ознаками великої кількості інших станів, і не тільки патологічних. Раніше вважалось, що при рахіті є певна “рання фаза”, і при ній обов’язково має бути подібна клініка. Зараз клінічно поставити рахіт можна виключно через зміни в кістковій системі.

Згідно чинного законодавства, медичні огляди поділяються на:
– попередні (при прийнятті на роботу);
– періодичні (протягом трудової діяльності);
– позачергові (за ініціативною роботодавця чи працівника);
– щорічні (для осіб до 21 року).

Попередній медичний огляд проводиться під час прийняття на роботу з метою:

– визначення стану здоров’я працівника і реєстрації вихідних об’єктивних показників здоров’я та можливості виконання без погіршення стану здоров’я професійних обов’язків в умовах дії конкретних шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу;
– виявлення професійних захворювань (отруєнь), що виникли раніше при роботі на попередніх виробництвах, та попередження виробничо зумовлених і професійних захворювань (отруєнь).

Найбільш доцільним методом дослідження для уточнення діагнозу в даному випадку є електроенцефалографія. Цей метод є ключовим дослідженням для діагностики епілепсії та інших форм пароксизмальних порушень свідомості, адже дозволяє записувати електричну активність мозку і може виявити епілептичні розряди, які можуть бути причиною “відключень” у хлопчика.

Непряма дія фактора навколишнього середовища полягає не у безпосередньому впливі шкідливого фактора (в даному випадку – відходи промислового підприємства) на організм людини, а його дії через посередник (в даному випадку річкова вода). Самі по собі нечистоти здоров’ю не шкодять, проте потрапляючи у річкову воду, сприяють загибелі деяких мікроорганізмів, порушують процеси самоочищення води і погіршення її якості. В результаті дану воду споживати недоцільно через негативний вплив на стан здоров’я.

Недостатнє перебування дитини на свіжому повітрі призводить до недостатньої інсоляції організму, наслідком чого порушення утворення вітаміну D3 із 7-дигідрохолестерину в епідермісі під впливом ультрафіолетових променів, який, в свою чергу, має значну фізіологічну дію на фосфорно-кальцієвий обмін:
– забезпечує активне всмоктування фосфору та кальцію в кишечнику шляхом синтезу Ca-зв’язуючого білка;
– сприяє реабсорції кальцію у ниркових канальцях;
– активує проліферацію остеобластів;
– активує синтез лимонної кислоти, що забезпечує транспорт кальцію у кісткову тканину.

Зважаючи на клінічні симптоми і об’єктивні дані, найбільш імовірним діагнозом у даної жінки є прогресуюча позаматкова вагітність:
– Наявні вірогідні (затримка менструацій, збільшення матки) та сумнівні ознаки вагітності (ранкова нудота, зміна смаку);
– Болісне утворення в правих додатках розміром 3х4 см може свідчити про позаматкову вагітність, розташовану в правій матковій трубі;
– Відсутність підвищеної температури і стабільні показники гемодинаміки вказують на відсутність ознак гострого запального процесу або розриву, але ситуація все одно є ургентною і потребує негайної діагностики (трансвагінальне УЗД, визначення рівня ХГЛ тощо).

Дисфункціональна маткова кровотеча – це так званий “діагноз виключення”, коли жодної патології зі сторони жіночої статевої системи, в тому числі травми, пухлини, запальні захворювання, не підтвердилося після повного обстеження пацієнтки. Найімовірніше, причиною даного стану у пацієнтки є стан ановуляції протягом 1,5 місяців. Без овуляції не утворюється жовте тіло, а значить, не виробляється прогестерон. В результаті естроген продукується безперервно, викликаючи надмірне розростання слизового шару матки, після чого настає відшарування ендометрію, наслідком чого є кров’янисті виділення зі статевих шляхів.

У пацієнтки виникла гангрена легені, тобто гнійно-гнильний некроз обширних ділянок паренхіми легені. При даному стані основними клінічними симптомами є:
– біль в грудній клітці;
– важкий загальний стан, часто з розвитком кахексії, адинамія, задишка;
– неприємний, гнилісний запах з рота;
– кашель з великою кількістю пінистого харкотиння у вигляді “м’ясних помиїв”, що містить детрит, частки некротизованої тканини;
– перкуторно – притулений звук, аускультативно – псолаблення дихальних шумів, різнокаліберні вологі хрипи.

Коарктація аорти представляє собою звуження аорти на перешийку аорти або, рідко, в низхідній грудній або черевній частині аорти, в результаті чого кровотік проксимальніше звуження збільшується, а дистальніше – зменшується. Клінічно це проявляється:
– симптомами підвищеного кровотоку у верхній половині тіла: добре розвинуті м’язи верхніх кінцівок, головний біль, носові кровотечі, підвищений АТ на верхніх кінцівках, систолічний шум над сонними артеріями;
– симптомами зниженого кровотоку у нижній половині тіла: гіпотрофія нижніх кінцівок, слабка пульсація на артеріях ступні та стегновій артерії, низький АТ на нижніх кінцівках.

Найбільш вірогідний діагноз для хворої – пухлина правого яєчника (а не лівого, як вказано у варіанті):
– Періодичний біль в низу живота, більше праворуч є характерним симптомом для пухлинних утворень яєчника.
– Ректоабдомінальне дослідження виявило утворення овоїдної форми, розміром 10х11 см з гладенькою поверхнею, тугоеластичної консистенції, рухоме, безболісне. Це класичний опис кістоми або доброякісної пухлини яєчника.

Дискоординована пологова діяльність – це стан, який характеризується порушенням координації скорочень різних відділів матки. Наприклад, тіло матки уже здійнює активну діяльність по вигнанню плода, а повного розкриття шийки матки ще не настало. Симптоматично це проявляється:
– сильними, різко болючими переймами;
– гіпертонусом матки (часто клініка може нагадувати загрозу розриву матки);
– повільною або відсутньою динамікою розкриття шийки матки – пологова діяльність триває 6 годин, отже, повинен завершуватись перший період пологів (розкриття шийки матки повинно сягати 10 см – в тесті всього на 4 см);
– відсутність або сповільнення просування плоду, передлегла частина (тобто голівка) при цьому рухома або притиснена до входу у малий таз.

В подальшому за тривалої дискоординованої діяльності перейми слабнуть, стають малоболючими, розвивається вторинна слабкість пологової діяльності.

При наданні першої медичної допомоги хворому з відмороженням обох ступнів необхідно:
– Накласти пов’язку у зв’язку із вразливістю та схильністю тканин до подальшого пошкодження та інфікування;
– Ввести судинорозширюючі препарати – це допоможе покращити кровообіг в уражених кінцівках, що сприяє відновленню тканин.

Серцеві препарати не мають жодного відношення до лікування відморожень, а застосування гарячої води, розтирання ступней снігом та накладання спиртових компресів є грубими помилками при надаванні допомоги, оскільки дані маніпуляції призведуть до подальшого пошкодження тканин.

Відповідь загалом очевидна – вказується на запальний процес саме у лімфатичних вузлах (пахвинні лімфатичні вузли збільшилися, стали болючі, шкіра над ними почервоніла), викликаний гноєтворною мікрофлорою, яка інфікувала лімфовузол після отримання колотої рани правої стопи. Інші перелічені у варіантах захворювання менш ймовірні:
– лімфангоїт є запаленням лімфатичних судин, яке зазвичай супроводжується червоними смугами на шкірі, що йдуть від місця інфекції до найближчих лімфатичних вузлів;
– флегмона – гнійне розлиття запалення м’яких тканин, зазвичай проявляється більшою набряклістю і гнійним виділенням;
– правець – нфекційне захворювання, викликане токсинами Clostridium tetani, що зазвичай проявляється м’язовими спазмами і ригідністю;
– бешиха – гостре інфекційне захворювання шкіри, що супроводжується червоною, болючою, набряклою ділянкою шкіри з чіткими межами, часто з підвищенням температури.

Всі перелічені заходи у правильному варіанті дійсно є ефективними для профілактики лактостазу та подальшого виникнення лактаційного маститу, адже застій молока навіть протягом 2 днів викликає бродіння, що викликає запалення, а також сприяє розмноженню бактерій. Помилкою в даному випадку буде зціджувати залозу постійно, оскільки це спровокує більший притік молока, і, як, наслідок, профілактика лактостазу буде неефективною.

Основні симптоми, по яким ми запідозрюємо СПКЯ, наступні:
– збільшені яєчники (діаметр в нормі- до 3-3,5 см);
– гірсутизм внслідок гіперандогенемії (ріст волосся на обличчі, стегнах);
– олігоменорея;
– ожиріння (ІМТ жінки 35,5 кг/м²).
Основними методами, якими ми підтвердимо СПКЯ, є УЗД малого тазу (для підтвердження розростання великої кількості кіст), визначення концентрації гормонів в крові (особливо андрогену), а також рівень ФСГ, ТТГ та пролактину для виключення інших причин симптомів.

У пацієнта виник синдром обкрадання підключичної артерії – стан, при якому підключична артерія проксимальніше витоку хребетної артерії звужується або закупорюється, зазвичай через атеросклероз. Стеноз спричиняє розвиток колатерального кровообігу з обкраданням крові з хребетної та базилярної артерій: при фізичному навантажені верхньої кінцівки виникає ішемія на стороні ураження (біль, парестезії, бліда та прохолодна шкіра, пульс слабкого наповнення), в результаті чого для підвищення кровонаповнення виникає ретроградний кровотік з вищеназваних артерій. Як наслідок, наростають неврологічні симптоми (запаморочення, синкопе, диплопія) внаслідок ішемії мозку.  Сонні артерії не залучені до стенозу, тому їх пульсація залишається нормальною.

На користь тромбозу центральної вени сітківки вказують:
– загальна судинна патологія в анамнезі;
– довгий час тромбоз перебігає безсимптомно, лише згодом раптово зв’яляється типова симптоматика;
– раптова втрата зору;
– патогномонічний симптом «розчавленого помідора» на очному дні, при якому значно розширені вени сітківки, а на стінках судин та біля них візуалізуються дрібні крововиливи;
– набряк диску зорового нерва внаслідок порушення відтоку крові.

Синдром Штейна-Левенталя, тобто синдром полікістозних яєчників – порушення, яке характеризується надлишковим синтезом андрогенів, порушенням овуляції, неплідністю, а також дисфункцією та полікістозом яєчників. Симптоматично це підтверджується наступними даними:
– Збільшені,  безболісні, щільної консистенції яєчники (діаметр в нормі – до 3-3,5 см) з множинними фолікулами на периферії (тобто кістами);
– Гірсутизм внслідок гіперандогенемії
– Олігоменорея (затримки менструацій до 2 місяців).

Згідно наведеної клініки (біль в лівій молочній залозі, гнійні виділення з соска, тахікардія, гарячка, інфільтрат 10х15 см із розм’якшенням всередині, високе ШОЕ, лейкоцитоз), у пацієнтки виник абсцес лівої молочної залози. Тактика наступна – направлення хворої у хірургічне відділення для розтину абсцесу та дренування молочної залози разом із адекватною антибіотикотерапією.

Під час вагітності виникає гіпертрофія ділянок , що виробляють пролактин, тим самим збільшуючи розмір гіпофіза , що робить його дуже чутливим до ішемії. В результаті кровотечі під час пологів виникає гіповолемія з подальшим вазоспазмом гіпофізарних судин. Результатом є або цілковита ішемія гіпофіза, або окремих його ділянок із недостатністю відповідних гормонів (гіпопітуїтаризм). Вищенаведений стан і є синдромом Шихана. В даному випадку чітко простежується дефіцит наступних гормонів:
– ФСГ/ЛГ: аменорея;
– АКТГ: втомлюваність, значне схуднення, слабкість, втрата апетиту.

У даному випадку виникло хронічне ускладнення цукрового діабету – діабетична стопа 4 ступеня, тобто гангрена частини стопи (пальця). Нам вказана чітка етіологія – декомпенсований цукровий діабет, наслідком чого стала діабетична ангіопатія артеріального і мікроциркуляторно русла, а також нейропатія, яка сприяє ішемічним змінам та виразкуванню тканин стопи. Також типова і симптоматика гангрени: біль, набряк та потемніння шкіри IV пальця.

Кіфоз — це стан, при якому спостерігається патологічне збільшення вигину хребта в сагітальній площині, що призводить до надмірного вигину грудного відділу хребта назад. Це створює характерний зовнішній вигляд сутулості або “горба”.
Основні клінічні ознаки кіфозу:
– Зміна постави: з’являється сутулість, округлість спини, голова та плечі нахиляються вперед;
– Збільшення глибини шийного та поперекового вигинів при кіфозі виникає як компенсаторний механізм для підтримки рівноваги тіла. Щоб зберегти рівновагу і запобігти падінню вперед, тіло намагається вирівняти положення голови і таза щодо центру ваги. Це призводить до посилення шийного лордозу (вигин вперед у шийному відділі) і поперекового лордозу (вигин вперед у поперековому відділі). Поперековим лордозом також пояснюється наявність опуклого живота у хлопчика.

Для вибору правильної відповіді необхідно знати норму мінімальної площі на одне ліжко в кожному відділенні.

Інфекційні і туберкульозні для дорослих – 8 м² – відповідає нормі.
Інфекційні і туберкульозні для дітей – 7 м² – відповідає нормі.
Палати інтенсивної терапії – 13 м² – відповідає нормі.
Радіологічне відділення – 10 м² – відповідає нормі.
Опікове відділення – 10 м² – не відповідає нормі, адже у тесті зазначено 9 м² на одне ліжко.

Згідно з наказом МОЗ України № 157 від 26.01.2018, форма № 025-2/о «Талон для реєстрації заключних (уточнених) діагнозів» втратила свою чинність і більше не застосовується.

Для наочного відображення даних про захворюваність в часовому проміжку застосовується лінійна діаграма. На осі х ми позначимо роки, за які нас цікавить захвоюваність на грип (часовий ряд), а на осі y – власне кількість захворілих. Позначається 5 точок (5 років) на висоті, що відповідає кількості захворілих, після чого їх з’єднують відрізками. Отриманий графік буде відображати динаміку захворюваності (наприклад, якщо точка за 2003 рік буде знаходитись вище точки за 2002 рік, відрізок підніметься вгору, що буде відображати ріст захворюваності).

Згадаємо, які існують групи здоров’я:
I – Здорові, рідко хворіють на ГРВІ;
II – Особи, що мають фактори ризику, патофізіологічні та біохімічні відхилення від норми — преморбідні стани; часто хворіють на гострі респіраторні вірусні інфекції;
III – мають хронічний перебіг захворювань без загострень протягом року;
IV – особи з хронічним перебігом захворювань та із загостреннями протягом року;
V – інваліди за хворобою.

У водія виник інсульт, що призвів до інвалідизації, тому дана особа належить до V групи здоров’я.

Правильною позначена відповідь “Прекардіальний удар”. Насправді ж дійснення прекардіального удару при клінічній смерті є неефективною та травматичною процедурою, яка не може бути альтернативною СЛР. В даний час його використання рекомендовано лише для спостережуваної нестабільної шлуночкової тахікардії, коли дефібрилятор недоступний. Згідно останніх рекомендації правильною є наступна послідовність дій:

– Пересвідчитись, що ми і постраждалий у безпеці
– Перевірка наявності реакції
– Відкриття дихальних шляхів
– Перевірка дихання за принципом “чути-бачити-відчувати”
– Викликати швидку
– Розпочати зовнішній масаж серця зі швидкістю 100-120 натисків за хвилину.

Тому, оскільки перевірку наявності дихання лікарем у потерпілого було виконано, а клінічна смерть виникла у лікарняних умовах, найбільш вірною відповіддю в даному випадку є “Зовнішній масаж серця”

 Зробимо диференціацію наведених термінів:
– Первинна аменорея – це відсутність менструації до віку 15 років у пацієнток із нормальним ростом та вторинними статевими ознаками.
– Альгодисменорея – надмірно болісні відчуття під час менструації;
– Олігоменорея – порушення менструального циклу, при якому інтервал між менструаціями триває 40 і більше днів.
– Несправжня аменорея – відстуність менструації через механічну перешкоду в області шийки матки, відсутність піхви або отвору в дівочій пліві та ін.

І, нарешті, вторинна аменорея, як і присутня у пацієнтки – відсутність менструацій протягом 3 місяців у пацієнтів із регулярними менструальними циклами або протягом ≥ 6 місяців у пацієнтів із нерегулярними менструаціями.

У операторів виникла гостра променева хвороба. Специфічної терапії даного захворювання немає, доцільна лише симтоматична терапія:
– нудота та блювання усуваються протиблювотними препарати;
– плазмозамінники при дегідратації;
– знеболення НПЗЗ чи опіоїдними похідними;
– лоперамід або інші препарати для контролю діареї;
– підтримка електролітного балансу;
– призначення антиоксидантів для зменшення ушкоджень, викликаних вільними радикалами (наприклад, вітаміни C та E).

– Індекс маси тіла (ІМТ) 33,2 кг/м² – відповідає ожирінню I ступеня.
– Абдомінальний тип ожиріння: окружність талії 100 см, співвідношення окружності талії до стегон 0,95 (для жінок абдомінальний тип ожиріння визначається, якщо цей показник > 0,85).
– Відсутність специфічних для гіпоталамічного ожиріння симптомів: місяцеподібне обличчя, гіпертрихоз, стрії тощо.

З наведеного вище робимо висновок: у хворої аліментарно-конституційне ожиріння, І ст., абдомінальний тип.

Будемо орієнтуватись на критерії фізіологічного перебігу пізньої фази післяпологового періоду:
– В кінці першої доби дно матки розміщується на рівні пупка. Протягом першого тижня після пологів дно матки щодня опускається на 2 см (або на 1 поперечний палець). На 4-5-ту добу дно матки має перебувати посередині між пупком та лоном – оскільки в умові дно матки знаходиться на 3 п/п нижче пупка, матка знаходиться у відповідному місці згідно критеріїв;
– у перші 3 доби після пологів лохії мають кров’янистий характер – у тесті помірні кров’янисті лохії (норма);
– помірно нагрублі та чисті молочні залози – відповідає нормі.

З наведеного вище робимо висновок, що жінка має абсолютно нормальний післяпологовий період.

У хворого розвинувся шкірний панарицій – гнійне запалення в області пальців кисті, при якому запальний процес розташований під епідермісом. В тесті це підтверджується:
– поверхневе ушкодження шкіри на долонній поверхні нігтьової фаланги як вхідні ворота для інфекції;
– класичні симптоми панарицію: незначний біль та пухир, заповнений гноєм;
– поширення інфекції вздовж лімфатичних судин (лімфангіт), що є ускладненням панарицію.

Діарея з виділенням великої кількості кашкоподібного калу неприємного запаху, без домішки крові й без тенезмів, здуття живота, втрата ваги тіла, помірна болісність у мезогастрії та лівому флангу живота, стеаторея та креаторея (підвищений вміст азоту в калових масах) свідчать про недостатність панкреатичних ферменів, яка, найвірогідніше, виникла внаслідок хронічного панкреатиту.
Найбільш раціонально в такому випадку призначити замісну ферментну терапію препаратами, що містять ліпазу, амілазу та протеазу для забезпечення нормального процесу травлення. Прикладами таких поліферментних препаратів є пакреатин та креон.

Підсумуємо: в результаті невдалої фіброезофагогастроскопії виникли пневмоторакс з подальшим колапсом легені, пошкодження стравоходу та ризик розвитку медіастиніту. Доцільні подальші дії:
– дренування плевральної порожнини за Бюллау забезпечить евакуацію повітря та рідини з плевральної порожнини, що допоможе усунути колапс легені;
– Дренування середостіння та антибактеріальна терапія необхідні для попередження розвитку інфекційних ускладнень, таких як медіастиніт, який може виникнути через пошкодження стравоходу.

Для купірування артеріальної гіпертензії разом із супутньою тахікардією найкраще підійдуть бета-адреноблокатори, які мають як швидку гіпотензивну, так і негативну хронотропну дію, тобто знижують ЧСС.

У даної пацієнтки ми можемо запідозрити депресивний розлад:
– наявні типові психічні симтпоми: знижений настрій, емоційна пригніченість, уповільнений темп мислення, порушення сну;
– відсутність апетиту, скорботна міміка, сумне обличчя;
– стан триває протягом трьох місяців і поступово погіршується.
Психіатр зможе провести детальну оцінку стану пацієнтки, діагностувати депресію або інший психічний розлад і призначити відповідне лікування.

Наведені дані відповідають синдрому полікістозних яєчників – порушенню, яке характеризується надлишковим синтезом андрогенів, порушенням овуляції, неплідністю, а також дисфункцією та полікістозом яєчників. Симптоматично це підтверджується наступними даними:
– Збільшені,  безболісні, щільної консистенції яєчники (діаметр в нормі – до 3-3,5 см) з великою кількістю кістозних включень
– Гірсутизм внслідок гіперандогенемії (ріст волосся по середній лінії живота, на внутрішній поверхні стегон і у навколососковій ділянці)
– Олігоменорея;
– Ожиріння чи надмірна маса тіла.

На що необхідно звернути увагу при діагностиці ілеоцекальної інвагінації:
– переважний розвиток у дітей грудного віку від 4 до 10 місяців;
– раптовий початок захворювання: дитина стає неспокійною, плаче, притискає ноги до живота;
– симптоми приступоподібні, тривають 2-3 хвилини, після чого раптово завершуються. Через 5-15 хв приступ розпочинається знову;
– після перших приступів болю настає одно- чи двократна блювота (спочатку має рефлекторний характер, згодом причиною стає обтурація кишкового просвіту);
– стілець типу «смородинового желе»: темно-червоний стілець можна помітити в калі або під час пальцевого ректального дослідження;
– в правій клубовій ділянці (тобто ілеоцекальному куті) визначається пухлиноподібне утворення, що і є місцем інвагінації.

Виникнення ІІІ фізіологічного тону зумовлене коливаннями розслабленої стінки шлуночків під час їх швидкого пасивного наповнення  кров’ю, що надходить із передсердь у діастолу серця. ІІІ тон виникає через 0,13—0,15 с від початку ІІ тону та вислуховується у дітей або астенічних осіб молодого віку.

У хворого внаслідок важких фізичних навантажень виникли дегенеративні зміни у поперековому відділі хребта, внаслідок чого міжхребцевий диск змістився у хребетний канал та спричинив стиснення корінців спинного мозку. В результаті виникла радикулопатія на рівні L5-S1, клінічними симптомами якої є:
– Біль у попереку, що посилюється при згинанні (наприклад, при сидінні);
– Позитивний симптом Ласега, що вказує на вертеброгенний характер болю;
– Порушення чутливості на тильно-латеральній ділянці стегна та гомілки, а також латеральній стороні стопи;
– Порушення підошовного згинання стопи, труднощі при ходьбі на носках;
– Ослаблені ахілловий рефлекс та бічний підколінний рефлекс

У хворого виникла надгостра печінкова недостатність – раптове та швидко прогресуюче погіршення функції печінки у хворих, в яких раніше не діагностовано хронічного захворювання печінки, причому енцефалопатія розвивається протягом 1 тиж. від виникнення жовтяниці.
– етіологічний фактор – невідомі гриби, токсини яких спричинили масивну руйнацію гепатоцитів;
– основні симптоми, притаманні печінковій недостатності: енцефалопатія (ключовий синдром, який і визначає важкість стану пацієнта; в тесті він визначений як зниження рухливості та зосередженості, що пізніше змінилося на збудженість та агресію, непритомність), жовтяниця, симптоми геморагічного діатезу, ниркова недостатність, печінковий запах з рота.

У пацієнтки із поширеним остеохондрозом хребта та загостренням на його фоні попереково-крижовим радикуліту, який проявився болем у попереку та по ходу сідничного нерва, найбільш виправданим патогенетичним лікуванням є призначення диклофенаку.

Диклофенак є нестероїдним протизапальним препаратом (НПЗП), який ефективно знімає запалення, біль і набряк, що виникають при радикуліті. Його призначення допоможе зменшити запалення навколо нервових корінців та полегшити симптоми, такі як біль і зниження рефлексів.